Рішення № 102158450, 07.12.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа №539/3300/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лазебної А.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представників відповідача: Дудніченка Ю.С., Іващенка О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (надалі - відповідач, Лубенська міська рада), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення 5-ї сесії 8-го скликання Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 18.02.2021 "Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ";

зобов`язати відповідача надати гр. ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства;

стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, завдану ухваленням протиправного рішення, у розмірі 6000000,00 грн (шість мільйонів гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем права ОСОБА_1 на отримання у власність земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації з огляду на безпідставну, як на думку позивача, відмову у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 23-25/. Свою позицію мотивував посиланням на правомірність та обґрунтованість спірного рішення, звертаючи увагу на те, що обрана позивачем земельна ділянка не відноситься до земель комунальної власності, а тому у Лубенської міської ради відсутні повноваження щодо розпорядження нею. За твердження відповідача, спірна земельна ділянка є несформованою, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 30.12.2020 №61-ОТГ Лубенській міській раді не передавалась. Водночас зазначена земельна ділянка розташована на перехресті автомобільних доріг державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський та Р-42 Лубни-Миргород-Опішня та згідно даних Технічної документації по перерозподілу земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Засільської сільської ради Лубенського району Полтавської області 1993 року перебуває у користування ДЕУ-640 (контур №529), а розпорядженням голови Полтавської облдержадміністрації від 13.09.2010 №346 земельна ділянка одним масивом зарезервована для додаткового відведення в постійне користування Службі автомобільних доріг Полтавської області.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12.08.2021 адміністративну справу №539/3300/21 передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 18.11.2021 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 прийнято відмову ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог про стягнення з Лубенської міської ради на його користь моральної шкоди, завданої ухваленням протиправного рішення, у розмірі 6000000,00 грн; провадження в адміністративній справі №539/3300/21 в частині позовних вимог про стягнення з Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої ухваленням протиправного рішення, у розмірі 6000000,00 грн (шість мільйонів гривень) - закрито.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити, а представники відповідача проти позову заперечували, наполягали на відмові у задоволенні позовних вимог.

Обставини справи

12.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до Лубенської міської ради із заявою вх.№01-11/126/1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с. 26/.

До заяви позивач додав графічний матеріал із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копії паспорта, посвідчення особи з інвалідністю, довідки про реєстрацію місця проживання /а.с. 27-30/.

18.02.2021 на п`ятій сесії восьмого скликання Лубенської міської ради ухвалено рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки зазначена земельна ділянка не перебуває у комунальній власності і Лубенська міська рада не має права нею розпоряджатися /а.с. 31/.

Не погодившись з цим рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

У силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За змістом пункту "г" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

При цьому, як визначено частинами першою, другою статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується правомірності рішення органу місцевого самоврядування про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку землевпорядної документації з огляду на відсутність у відповідача повноважень з розпорядження обраною земельною ділянкою.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд враховує, що частиною сьомою статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

Так само, частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За обставин цієї справи відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки обрана ним земельна ділянка не відноситься до земель комунальної власності.

Перевіряючи такі доводи відповідача суд у судовому засіданні 07.12.2021 дослідив оригінал Технічної документації по перерозподілу земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Засульської сільської ради народних депутатів Лубенського району Полтавської області, викопіювання з якої залучені до матеріалів справи /а.с. 68-75/.

Дослідивши Технічну документацію суд встановив, що обрана позивачем земельна ділянка розташована у контурі 529 та відповідно до умовних позначень /а.с. 74/ відноситься до земельних ділянок під автошляхом Київ-Ростов (наразі автодорога М-03 Київ-Харків-Довжанський).

Відповідно до умовних позначень, шляхом виділення земельної ділянки іншим кольором, обрана позивачем земельна ділянка відноситься до земель підприємств, організацій та установ (ДЕУ-640), і розташована за межами населених пунктів /а.с. 75/.

Позивач у судовому засіданні 07.12.2021 ознайомлений з картографічними матеріалами, наведені обставини не заперечував.

У матеріалах адміністративної справи наявна копія листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13.10.2021 №1478/6-21, яким повідомлено ОСОБА_1 про те, що обрана ним земельна ділянка станом на 01.01.2016 перебувала у постійному користуванні Служби автомобільних доріг в Полтавській області, відомості про земельну ділянку у ДЗК відсутні /а.с. 62/.

У матеріалах справи також наявна копія листа Служби автомобільних доріг у Полтавській області від 13.10.2021 вих.№01-02/2186, яким ОСОБА_1 повідомлено про те, що земельна ділянка, розташована поблизу перехрестя автомобільних доріг загального користування державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський та Р-42 Лубни-Миргород-Опішня на території Лубенської міської ради, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.03.2018 №382 "Про затвердження цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення" зарезервована з метою будівництва шляхопроводу /а.с. 49/.

За вищевикладених обставин суд враховує, що обрана позивачем земельна ділянка за даними Публічної кадастрової карти України розташована поряд із земельною ділянкою кадастровий номер 5322886600:03:002:0087 площею 8,44 га, що належить до земель комунальної власності /а.с. 58/. Обрана позивачем земельна ділянка на Публічній кадастровій карті України не сформована, тип власності не визначено, однак візуально відповідна земельна ділянка розташована на перехресті автомобільних доріг загального користування державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський та Р-42 Лубни-Миргород-Опішня. При цьому з усіх сторін перехрестя автодоріг містяться частини земельних ділянок, що не позначені як землі з визначеною формою власності.

У контексті наведеного суд звертає увагу на те, що у силу положень частини першої статті 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту.

Статтею 71 Земельного кодексу України визначено, що до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

До земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв`язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: а) паралельні об`їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з`їзди; б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об`єкти служби дорожнього сервісу; в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; г) захисні насадження.

А відповідно до приписів пункту "б" частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту.

За наведених вище обставин суд визнає доведеним факт відсутності у Лубенської міської ради повноважень з розпорядження обраною позивачем земельною ділянкою, оскільки вона розташована за межами населених пунктів, її зарезервовано для будівництва та обслуговування шляхопроводу (автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 Київ-Харків-Довжанський).

Обрана позивачем земельна ділянка розташована поруч автодороги М-03 Київ-Харків-Довжанський, за межами населених пунктів, відноситься до земель підприємств, організацій та установ (ДЕУ-640), відомості про її передачу у комунальну власність у матеріалах справи відсутні, що є підставою для висновку про правомірність рішення Лубенської міської ради від 18.02.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації задля отримання земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем у ході судового розгляду справи доведено правомірність рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, тоді як позивачем не надано достатніх та належним доказів порушення його прав у спірних публічно-правових відносинах.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чин6ного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач від сплати судового збору звільнений, оскільки є особою з інвалідністю внаслідок війни другої групи /а.с. 8/.

Відповідачем доказів понесення судових витрат не надано.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені частиною восьмою статті 18, частинами сьомою, восьмою статті 44, статтями 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 17 грудня 2021 року.

Суддя О.О. Кукоба