Ухвала суду № 102158146, 23.12.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 грудня 2021 р. № 400/11448/21

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Біоносенко В. В., ознайомившись з позовною заявою:

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , доГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,Миколаїв,54020, провизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо зменшення розміру пенсії з 05.03.2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію з 05.03.2019 року, з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.

Ухвалою суду від 22.11.2021 відкрито провадження по справі за цим позовом та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження 23.12.2021 року.

Одночасно з позовом, ОСОБА_1 заявив клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та просив поновити строк для звернення до суду. В обгрунтування заявленого клопотання зазначає, що він не мав можливості звернутися до суду через погане самопочуття, перебування на стаціонарному лікуванні у лікарнях.

Дослідив матеріали справи, суд встановив, що позивач звернувся до суду із вимогами, зокрема, здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 100% підвищення пенсії з 05.03.2019 року.

До суду позивач звернувся 18.11.2021, тобто з пропуском шестимісячного строку. Заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин його пропуску не надав.

Судом встановлено, що у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18) та сформулювала новий правовий висновок, згідно з яким, серед іншого, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Тобто, для ухвалення судом рішення про поновлення строку звернення до суду, необхідно навести реальні фактичні обставини, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 наголосив, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Позивач жодної такої обставини, яка йому перешкоджала звернутися до суду, не наводить. Посилання на його погане самопочуття та перебування на стаціонарному лікуванні не підтверджено доказами. Позивач надав виписки з медичної карти, згідно записів у якій він перебував у лікарні на лікуванні протягом різних періодів 2021 року. Натомість, поважних причин щодо неможливості звернутись до суду протягом 2019 - 2020 років не наведено. Вказані підстави суд не може вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Право на доступ є одним з аспектів права на суд, не є абсолютним, воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні з положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня1998 року в справі «Перес де Рада Каванілес проти Іспанії» («Perez De Rada Cavanilles v Spain», заява № 28090/95).

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зауважив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи («Ilhan v. Turkey», заява № 22277/93).

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду.

В задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку до адміністративного суду -відмовити.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно ч.ч. 14, 15 ст. 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Отже, для усунення вказаних недоліків позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити інші поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.

Позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу, у відповідності з ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаного недоліку.

На підставі викладеного, керуючись ст. 123,160, 161, ч. 13- 15 ст. 171 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України. Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається.

Суддя В. В. Біоносенко