Рішення № 102156088, 22.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 р. Справа№200/13486/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України,про визнання протиправною та скасування вимоги від 06.10.2021 №Ф-36938-13,

встановив:

12.10.2021 фізична особа-підприємць ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління ДПС у Донецькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2021 №Ф-36938-13 на суму 37788,74 грн., винесену Головним управлінням ДПС у Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

29.10.2021 відповідач надав пояснення по справі.

01.11.2021 відповідач надав відзив на адміністративний позов.

Інші заяви та клопотання по розглядаємій справі не надходили.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до положень статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Отже відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем сформовано вимогу від 06.10.2021 №Ф-36938-13 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, якою позивача, який здійснює діяльність у сфері права, зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного внеску у розмірі 37778,74 грн., що виникла станом на 30.09.2021.

Позивач вважає, що вимога від 06.10.2021 №Ф-36938-13 є протиправною з підстав статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, оскільки платником єдиного внеску за нього виступає роботодавець – Приватне акціонерне товариство «Фітофарм».

Позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, в встановлений в ухвалі строк, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив,що вимогу про сплату боргу (недоїмки) було сформовано згідно вимог чинного законодавства.

Також зазначає, що сплата роботодавцем єдиного соціального внеску не виключає обов`язку позивача (самозайнятої особи), який суміщає трудові відносини з діяльністю в сфері права сплачувати єдиний соціальний внесок у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Головне управління ДПС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень органом виконавчої влади, які в спірних правовідносинах здійснюють повноваження, покладені на них Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

06.10.2021 Головним управлінням ДПС у Донецькій області, на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у відношенні ОСОБА_1 сформована вимога №Ф-36938-13 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 37788,74 грн., в тому числі: 37788,74 грн. – недоїмка (а.с. 6).

Відповідно до наказу (розпорядження) керівника Приватного акціонерного товариства «Фітофарм» №88 к\пр.-3048 від 29.07.2021 про прийняття на роботу, ОСОБА_1 прийнято з 01.08.2016 до юридичного відділу підприємства юрисконсультом (а.с. 12).

Згідно з довідкою Приватного акціонерного товариства «Фітофарм» вих.№658а від 08.10.2021 ОСОБА_1 дійсно працює у Приватному акціонерному товаристві «Фітофарм» з 01.08.2016 на посаді юрисконсульта на постійній основі, на повній ставці (а.с. 13).

Відповідно до довідки Приватного акціонерного товариства «Фітофарм» вих.№659а від 08.10.2021 ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 нараховано заробітну плату та єдиний соціальний внесок (а.с. 19-20).

Згідно індивідуальних відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форми ОК-5, ОК-7) про застраховану особу ОСОБА_1 за період з 01.08.2016 по 30.06.2021 єдиний соціальний внесок за позивача сплачений работодавцем (а.с. 14-18).

За даними контролюючого органу вимога від 06.10.2021 №Ф-36938-13 сформована та визначає заборгованість за період з 09.02.2018 по 19.01.2021.

Не погоджуючись із вказаною вимогою позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за №1553/26330 (далі - Порядок №1162), Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зареєстрованим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі – Закон №2464-VI).

Згідно з частиною другого статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI.

Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Оскільки позивач є застрахованою особою, перебуває у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Фітофарм», а платником єдиного соціального внеску за нього виступає роботодавець, є підстави вважати, що мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування була досягнута за рахунок роботодавця.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів отримання позивачем у спірний період доходів від провадження підприємницької діяльності індивідуально, а єдиний внесок сплачено роботодавцем як платником єдиного внеску за застраховану особу, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога прийнята контролюючим органом без дотримання положень статті 2 КАС України.

Вказаного висновку суд дійшов враховуючи практику Європейського суду з прав людини, в якій Європейськй суд з прав людини, в якій неодноразово наголошував на імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків.

Так, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права та узгоджується з правилами статті 6 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, враховуючи недоведеність відповідачем обґрунтованості прийняття спірної вимоги, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено суму судового збору в розмірі 908,00 грн., відповідно до квитанції про сплату №34942418 від 08.10.2021.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд приходить висновку про необхідність стягнення з Головного управління ДПС у Донецькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, суми судового збору в розмірі 908,00 грн. на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 139, 241-246, 262Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, (місце знаходження: вул. Італійська, будинок 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ ВП 44070187) про визнання протиправною та скасування вимоги від 06.10.2021 №Ф-36938-13 – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогупро сплату боргу (недоїмки)Головного управління ДПС у Донецькій областівід 06.10.2021 №Ф-36938-13 у розмірі 37788 (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 74 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України,на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.00 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22.12.2021.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна