Ухвала суду № 102156058, 23.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 грудня 2021 р. Справа №200/18959/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Буряк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, відповідно до тексту якого, просить суд:

визнати противоправними дії Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

зобов`язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради здійснити ОСОБА_2 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону Ураїни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та здійснити їх виплату в сумі 14 154,00 грн.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремі положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу Україниу частині, яка передбачає, що норми і положення статей12,13,14,15та16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З 27.02.2020 статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону 25.12.1998 № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008) встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій та прирівняним к ним особам виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

У відповідності до статті 17-1 частини 4 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Таким чином, 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, відтак, початок перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом в частині вимог щодо допомоги за 2020 рік слід обчислювати саме з цієї дати.

Дана позиція узгоджується з відповідними висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17.

Позивач надав позовну заяву до суду 16.12.2021 (про свідчить трекінг відправлення Укрпошта 8570014414428) із пропуском шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду із позовом в частині вимог щодо допомоги за 2020 рік.

У тексті позовної заяви позивач заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду де позивач зауважив на тому, що про порушення своїх прав дізнався 06.12.2021 з листа відповідача від про відмову у доплаті допомоги. Також позивач посилається на карантинні обмеження, встановлені в країні та на п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України.

Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття ж «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Отримавши спірну виплату в 2020 році у неналежному розмірі особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про те, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок.

Отже, з дня отримання особою виплати вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до відповідного державного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.

Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

При цьому, звернення до позивача до відповідача з питання перерахунку допомоги за 2020-2021 роки направлене ним лише у листопаді 2021 року.

Наведене свідчить про відсутність в суду підстав вважати, що позивач без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання допомоги за 2020 рік у неналежному розмірі, демонструючи свою зацікавленість з цього питання звернувся до відповідача із заявою про надання відповідної інформації.

Суд зазначає, що як також вказала Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру допомоги тощо.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача, а не об`єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 у справі № 360/1870/19.

Юридична необізнаність не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки не тягне за собою неможливості вчинення певних процесуальних дій чи звернення зацікавленої особи за правовою допомогою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 815/4480/16, від 31 липня 2018 року у справі № 311/32/17 (2-а/311/11/2017), від 03 травня 2018 року у справі № 826/6380/17.

Щодо посилань позивача на карантинні обмеження, то строк звернення до суду може бути поновлений з підстав тривання карантину за умови підтвердження наявності обставин, що неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Обставина дії в Україні карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) само по собі не є безмовною підставою для поновлення процесуального строку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 21.05.2021 у справі № 160/8296/20.

Позивач не виклав у поданому клопотанні пояснень та не надав відповідних доказів наявності обставин, що обумовили беззаперечну неможливість свого звернення до суду у визначений строк через обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 4, п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно із п. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивачем у позові зазначено відповідачем Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, тоді вимога зобов`зального характеру спрямована до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради.

Таким чином, позивачу необхідно викласти обставини, та навести обґрунтування своїх вимог до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради із виконанням приписів пп. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, або скоригувати суб`єктний склад відповідачів.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв`язку з чим суд, враховуючи приписи статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 251, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для його поновлення разом із доказами в підтвердження обґрунтування заяви, уточненого позову відповідно до кількості учасників справи із викладом обставин, та наведенням обґрунтувань вимог зобов`язального характеру до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради

із виконанням приписів пп. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, або скоригованим суб`єктним складом відповідачів.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Буряк