Рішення № 102156003, 23.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 р. Справа№200/14908/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ 25953617, 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 23)

про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у встановленні позивачу статусу члена сім`ї військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відмови у видачі "Посвідчення члена сім`ї загиблого", відповідно до вимог Положення № 302; відмови у включенні (взятті на облік) позивача до Єдиного державного реєстру осіб, які мають право на пільги, як члена сім`ї військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов`язання відповідача встановити позивачу статус члена сім ї військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати "Посвідчення члена сім`ї загиблого", відповідно до вимог Положення № 302, включити відомості щодо позивача до Єдиного державного реєстру осіб, які мають право на пільги, як члена сім`ї військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та видати довідку про перебування на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.

Ухвалою від 5 листопада 2021 року суд залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання оригіналу документу про сплату судового збору у сумі 908 грн. або надати суду належні докази скрутного матеріального становища.

На адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 2 грудня 2021 року суд вирішив прийняти до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/14908/21 за правилами спрощеного позовного провадження, задовольнив клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, відстрочив позивачу сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок до ухвалення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня винесення даної ухвали, зобов`язав відповідача надати суду належним чином засвідчені копії з витяг з особової справи позивача відповідно до спірних правовідносин, а також всі інші докази, які стали підставою для вчинення відповідачем спірних дій.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців (протокол № 228 від 21.04.2021 року) встановлено, що захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 - ТАК. пов`язане з проходженням військової служби. Відповідно до роз`яснень наданих фахівцями 12 Регіональної військово-лікарської комісії 14.09.2021 року за вих. № 1124. захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 . 1968 р.н. - «Злоякісне новоутворення лівої легені», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - ТАК. пов`язане з проходженням військової служби. Враховуючи викладене, можливо зробити висновок про те, що ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання одержаного ним в період проходження військової служби. На момент смерті ОСОБА_2 був неодружений, дітей та інших крім мене членів сім`ї не мав, проживав разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку із чим, після його смерті, позивач звернулася до відповідача (із наданням необхідних/відповідних документів) з проханням надати (встановити) мені пільги відповідно до ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте, листом відповідача № 4-1155-5.1-6.2 від 29.09.2021 року позивачу було роз`яснено, що встановити статус члена сім`ї померлого військовослужбовця згідно з першим пунктом статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» неможливо у зв`язку з тим. що мною не надано документів на підтвердження того, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби. Вважає дії відповідача неправомірними.

Відповідач надав до суду відзив, де зазначає, що згідно довідки № 30079 щодо реєстрації місця проживання на день смерті ОСОБА_2 проживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 за адресою, АДРЕСА_3 . На момент смерті ОСОБА_2 був неодружений, дітей та інших, крім матері ОСОБА_1 членів сім`ї не мав (з пояснення матері). Після смерті сина ОСОБА_2 його мати ОСОБА_1 звернулася до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради з проханням надати (встановити) пільги відповідно до ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте, управлінням після детального ознайомлення з наданими документами ОСОБА_1 було відмовлено у становленні статусу члена сім і померлою військовослужбовця відповідно до п. 1. ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме у зв`язку з не наданням документів, які підтверджують те, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , що виданий 20 вересня 2000 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що у позивача є син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , виданого 23 січня 1985 року.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 9 березня 2021 року.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого 21 червня 2017 року, ОСОБА_2 був учасником бойових дій.

Судом також встановлено, як вбачається з витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 21 квітня 2021 року № 228 захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , 1968 р.н. - „Злоякісне новоутворення лівої легені”, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 09.03.2021 Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків); Лікарським свідоцтвом про смерть № 41/2, виданим 09.03.2021 Краматорським ЦПМСД № 2; військово-медичними та іншими медичними документами - так, пов`язане з проходженням військової служби.

Крім того, з листа 12 Регіональної військово-лікарської комісії від 14 вересня 2021 року, вбачається, що за час життя ОСОБА_2 19 липня 2016 року був призваний на військову службу за контрактом та з 25 вересня 2016 року по 5 листопада 2017 року (з перервами) приймав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей. З 15.01.2018 по 30.01.2018 та з 16.04.2018 по 25.04.2018 проходив курси стаціонарне лікування у ВМКЦ Північного регіону з діагнозом: Хронічний вірусний гепатит С, стан після успішної противірусної терапії від 23.1- 16.04.2018. Гіпертонічна хвороба І ст., 2 ступеня, ризик 2. 10.11.2018 звертався до Краматорської МЛ № 3 (провів у стаціонарі 03 години), де встановлений діагноз: Хронічний бронхіт. Після того, з 11.11.2018 по 19.11.2018 проходив стацлікування у в/ч А0233, де вищезазначений діагноз не підтвердився, а встановлено: Гіпертонічна хвороба І ст., 2 ступеня, ризик помірний. СН 0. Початкова катаракта обох очей. Ангіопатія сітківки обох очей. Міопія середнього ступеня обох очей. Хронічний вірусний гепатит С, стан після успішної противірусної терапії від 23.1- 16.04.2018. Хронічний гастрит, ремісія. 12.02.2019 освідчений ГВЛК в/ч А3306 з діагнозом: „Гіпертонічна хвороба І ст., 2 ступеня, ризик помірний. СН 0” - захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини. “Стан після успішної противірусної терапії хронічного вірусного гепатиту С, неактивний (РНК НСУ від 17.04.2018 - негативна) без порушення функцій. Хронічний гастрит, ремісія. Короткозорість обох очей 2,0 Д, при гостроті зору з корекцією 0,7/0,6. Задньокапсулярна катаракта обох очей” - захворювання, так, пов`язані з проходженням військової служби. За ст.ст. 39-в, 4-г Розкладу хвороб визнаний придатним до військової служби. З 15.04.2019 по 26.04.2019 проходив стацлікування у в/ч А3306 з діагнозом: Негоспітальна пневмонія в нижній долі (8-8,9,10) лівої легені, середньої тяжкості, III кл. група. 16.05.2019 звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту. 03.02.2021 встановлений діагноз: В1 нижньої долі лівої легені у стані розпаду Т4ШМ1, кл. група IV. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Причина смерті: Злоякісне новоутворення лівої легені. Отже, під час проходженням військової служби, через півтора роки після участі в АТО (у квітні 2019 р.), ОСОБА_2 хворів на гостре захворювання легенів (негоспітальну пневмонію в нижній долі лівої легені). Злоякісне новоутворення лівої легені діагностоване після звільнення зі Збройних Сил (у 2021 р.). Так як онкопатологія легенів, що призвела до смерті, має відносно тривалий період розвитку, то можливо віднести її початок на період проходження військової служби.

Виходячи з вищевикладеного, 12 Регіональна військово-лікарська комісія відповідає: Питання: Від чого саме помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .? Відповідь: Відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть № 41/2, яке видане 09.03.2021 Краматорським ЦПМСД № 2, причина смерті: Злоякісне новоутворення лівої легені. Питання: Чи помер ОСОБА_2 внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби? Відповідь: Захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , 1968 р.н. - „Злоякісне новоутворення лівої легені”, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

16 вересня 2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила, зокрема, надати (встановити) пільги відповідно до ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Листом від 29 вересня 2021 року № Ч-1155-5.1-6.2 позивача повідомлено про те, що відповідно до пункту 1 статті 10 Закону, особами, на яких поширюється чинність цього Закону, вважаються сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Згідно наданого витягу з протоколу засідання 12 Регіональної ВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 21.04.2021 № 228, захворювання сина ОСОБА_2 , яке призвело до смерті «так, пов`язане з проходженням військової служби». На підставі зазначеного, чинність Закону буде поширюватись на позивача у випадку якщо смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Отже, фактично, позивачу відмовлено у встановленні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у зв`язку з відсутністю правових підстав згідно зі ст. 10 вказаного Закону. Рішення з цього питання відповідачем не приймалося.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 22.10.1993 №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551) та Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення № 302).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

В преамбулі до Закону № 3551 зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого становлення до них.

Поширення чинності Закону № 3551 на членів сім`ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.

Відповідно до статті 4 Закону № 3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктами 1, 9 частини другої статті 7 Закону № 3551 визначено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

З аналізу наведених правових норм слідує, що обов`язковими умовами, за яких особу можна віднести до осіб з інвалідністю внаслідок війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до військовослужбовців або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно із витягу з протоколу засідання 12 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 21 квітня 2021 року № 228 захворювання, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , 1968 р. н. – пов`язане з проходженням військової служби.

Таким чином ОСОБА_2 був військовослужбовцем, захворювання та смерть якого пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно із положеннями пункту 1 статті 10 Закону №3551 чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Пунктом 2 статті 10 Закону №3551 визначено, що чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів, підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.

Відповідно до пункту 4 Положення №302 особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

"Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина (абзац другий пункту 7 Положення № 302).

Отже, поданими позивачем до відповідача документами підтверджено те, що син позивача як військовослужбовець помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.

На померлого сина позивача поширювалася чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З огляду на наведене на позивача як на його мати та, відповідно, члена його сім`ї також поширювалася чинність вказаного Закону, з огляду на що вона мала право на встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону.

Встановлення особі такого статусу є безумовною підставою для видачі посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого» (п. 4 Положення, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302).

Встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відбувається шляхом прийняття відповідного рішення.

При цьому відповідачем не враховано те, що осіб, на які поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визначає лише Закон, а не будь-який інший орган, зокрема відповідач.

В порушення вимог законодавства відповідачем надана помилкова оцінка обставинам справи, поданим позивачем документам та положенням законодавства, що призвело до протиправної відмови позивачу у встановленні такого статусу.

Частиною 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Для прийняття рішення на користь позивача виконані всі умови (зокрема, позивачем до відповідача подана заява з відповідними документами), і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (адже встановлені законом підстави для відмови в наданні позивачу відповідного статусу відсутні).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

З огляду на наведене з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», і зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення про встановлення позивачу статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та видати позивачу посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого» (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Саме такий спосіб захисту та відновлення порушеного права позивача в спірних правовідносинах суд вважає належним та ефективним та таким, що виключить подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Суд зазначає, що позовні вимоги в частині включення відомостей щодо позивача до Єдиного держаного реєстру осіб, які мають право на пільги, як члена сім`ї військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та видачі довідки про перебування на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги є передчасними, оскільки це є наслідком встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2021 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 908 грн. до ухвалення судового рішення.

Нормами частини 2 статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ 25953617, 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 23) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ 25953617, 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 23) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у встановленні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ 25953617, 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 23) повторно розглянути заяву позивача від 16 вересня 2021 року та прийняти рішення про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого» (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ 25953617, 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 23) судовий збір у розмірі 850 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень) 00 коп. на користь спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: рахунок - Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 58 грн. (п`ятдесят вісім гривень) 00 коп. на користь спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: рахунок - Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 23 грудня 2021 року. Повне судове рішення складено 23 грудня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар