Ухвала суду № 102155909, 23.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

23 грудня 2021 р. Справа №200/18108/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Черникова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

13 грудня 2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач), через свого представника, адвоката Орєхова Михайла Володимировича, який діє на підставі ордеру серії ДН № 004010 від 09.08.2021 р., звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування при розрахунку пенсії позивачу до стажу роботи в районах в районах Крайньої Півночі в пільговому обчислені період проходження військової служби з 11.11.1978 р. по 11.12.1980 р. (у кратному пільговому обчисленні - один місяць служби за півтора місяці) та періоди роботи з 18.12.1980 р. по 01.01.1986 р. та з 02.01.1986 р. по 26.06.1986 р. (з врахуванням кожний рік роботи за один рік і шість місяців);

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи в районах Крайньої Півночі в пільговому обчислені період проходження військової служби з 11.11.1978 р. по 11.12.1980 р. (у кратному пільговому обчисленні - один місяць служби за півтора місяці) та періоди його роботи з 18.12.1980 р. по 01.01.1986 р. та з 02.01.1986 р. по 26.06.1986 р. (з врахуванням кожний рік роботи за один рік і шість місяців), провести перерахунок, нарахування та виплатити пенсію позивачу з урахуванням спірного стажу (з урахуванням виплачених сум) з 25.05.2018 р. (з моменту звернення позивача із заявою про призначення пенсії).

Ухвалою суду від 20 грудня 2021 року позовна заява залишена без руху, позивачу встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду належного документа про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову вимоги немайнового характеру в розмірі 908,00 грн.; обґрунтованого клопотання про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

22 грудня 2021 року позивач, через свого представника, на виконання ухвали про залишення позову без руху від 20 грудня 2021 року надав заяву, в якій зазначив, що на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 року по справі № 200/2074/19-а з 25.05.2018 р. Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області призначена пенсія за віком. 10.11.2020 р. та 01.03.2021 р. було проведено перерахунок пенсії, але не було зараховано до стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні період проходження військової служби з 11.11.1978 р. по 11.12.1980 р. (у кратному пільговому обчисленні - один місяць служби за півтора місяці) та періоди його роботи з 18.12.1980 р. по 01.01.1986 р. та з 02.01.1986 р. по 26.06.1986 р. (з врахуванням кожний рік роботи за один рік та шість місяців). З листа відповідача від 09.09.2020 р. він дізнався про розмір пенсії.

У заяві позивач зазначає, що після оформлення електронного цифрового підпису дізнався про порушене право 19 квітня 2021 року, у зв`язку з чим, вважає дотримання ним строку звернення до адміністративного суду, а в разі, якщо такий строк пропущений, поважності його пропуску та наявності підстав для його поновлення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено наступне.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 200/10192/21 позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишена без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України (суддя Хохленков О.В.).

Ухвалою суду від 08 грудня 2021 року у справі № 200/16880/21 позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, повернута позивачу у зв`язку з пропуском строку звернення до суду (суддя Троянова О.В.).

Позивач звернувся з цим позовом до суду 13 грудня 2021 року.

Слід зауважити, що положеннями ст. 122 КАС України передбачено обчислення строку звернення до суду не тільки з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а також з моменту, коли позивач повинен був про це дізнатись.

Необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.

Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 р. у справі № 240/12017/19.

Таким чином, суд не приймає доводи позивача про те, що ним пропущено строк звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів (необізнаність до 19 квітня 2021 року); при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 р. у справі “Олександр Шевченко проти України” зазначено: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі “розумного строку”.

Суд зауважує, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача, а не об`єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 р. у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 р. у справі № 360/1870/19.

Суд зазначає, що як вказала Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 р. у справі № 240/12017/19, строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій згідно зі статтею 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Також Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначила із посиланням на висновки, що наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 р. у справі № 510/1286/16-а, що положення закону про необмеження будь-яким строком спорів щодо невиплаченої пенсіонерові пенсії підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Судова палата вказала, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, то в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно, а, відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку, тощо.

До того ж, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звернула увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

Суд не бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.01.2021 р. у справі № 520/11178/2020, на які посилається позивач, оскільки застосовує прийняті пізніше в часі висновки Верховного Суду в постанові від 31.03.2021 р. у справі № 240/12017/19, в яких Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду відступила від раніше викладених висновків щодо застосування строків звернення до адміністративного суду.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Окрім того, така позиція зазначена у постанові Апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі № 200/4591/21.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що строк звернення із даним позовом до суду не пропущено.

При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду також не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи “Стаббігс та інші проти Великобританії” рішення від 21.02.1986 справа, «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 р., «Голдер проти Сполученого Королівства» рішення від 21.02.1975 р.).

На думку Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання неповажними обставини, вказані позивачем у клопотанні від 22 грудня 2021 року.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

З огляду на наведене та керуючись ст. ст. 122, 123, 169, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати особі, яка її подала.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення, відповідно до статті 295 КАС України.

Згідно приписів статті 297 КАС України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.О.Черникова