Рішення № 102155889, 22.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 р. Справа№200/4217/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

12 квітня 2021 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області по припиненню нарахування і виплати ОСОБА_1 в період з червня 2014 року по вересень 2015 року включно щомісячних страхових виплат та скасувати рішення (якщо таке є) про припинення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат.

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з червня 2014 року по вересень 2015 року включно.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він є потерпілим від трудового каліцтва на виробництві, внаслідок чого висновком МСЄК від 05.09.2013 йому на строк до 23.09.2015, встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 10%. Після переогляду на МСЕК, висновком МСЕК від 16.09.2015 йому було на строк до 16.09.2016 підтверджена стійка втрата працездатності в розмірі 10%.

У 2014 році до початку бойових дій на Донбасі він отримував щомісячні страхові виплати із відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання України у Микитівському районі м. Горлівка Донецької області.

Зазначив, що востаннє щомісячна страхова виплата була виплачена у травні 2014 року. А починаючи із червня 2014 року йому перестали виплачуватися щомісячні страхові виплати, внаслідок чого у відповідача мається перед позивачем невиплачена заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01.06.2014 по 16.09.2016.

Вважає дії відповідача щодо невиплати йому заборгованості із щомісячних страхових виплат за вказаний період протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і Конституції України

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з 05.10.2012року позивач перебуває на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микітівському районі м. Горлівка в Донецькій області, у зв`язку з трудовим каліцтвом. Страхові виплати в зазначеному відділенні отримував по квітень 2014 року.

Відповідач вказує на те, що згідно останньої виписки з акту огляду МСЕК м. Донецька від 23.09.2013 року серія 10 ААА № 247797 позивачу визначено 10% втрати професійної працездатності з 01.10.2013 року до 01.10.2015 року. В подальшому позивач, як внутрішньо переміщена особа не звертався за направленням для проходження переогляду МСЕК до будь-якого відділення Управління та на обліку не перебував.

Крім того, на думку відповідача, вимога позивача про зобов`язання нарахувати та виплатити заборгованість з щомісячних страхових виплат за період з червня 2014 по вересень 2016 є незаконною та такою, що суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з тим, що право на їх отримання позивач мав до 01.10.2015 року, тобто в період довідки МСЕК, що підтверджує встановлену позивачу втрату стійкої працездатності.

Поряд з цим відповідач вказує на те, що для продовження страхових виплат особа, має право особисто звернутись до Органу Фонду за місцем свого переміщення та подати заяву та оригінали документів.

Відповідач також звертає увагу суду на те, що ним не заперечується право позивача на отримання страхових виплат, проте вказує, що не звернення позивачем за продовженням страхових виплат свідчить про відсутність протиправності в діях відповідача.

Крім того також зазначає, що позивачем не відкрито рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк України», що унеможливлює призначення та виплату йому страхових сум, що суперечить вимогам Постанови КМУ від 05.112014 року № 637.

Підсумовуючи, відповідач також вказав на те, що позивач у позові зазначив про проходження ним переогляду МСЕК від 16.09.2015, яким йому продовжено стійку втрату працездатності до 16.09.2016 року. В переліку додатків до позову позивачем зазначена копія довідки МСЕК від 16.09.2016 року, проте, зазначив, в матеріалах справи довідка належного зразка відсутня.

У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду Зеленова А.С. від 16 квітня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, відстрочено позивачу сплату судового збору у сумі 908,00 грн. до ухвалення рішення по справі та зобов`язано відповідача надати суду довідку про розмір нарахованих та виплачених страхових виплат позивачу за період з червня 2014 року по вересень 2016 року та рішення (постанову) про припинення страхових виплат.

Ухвалою суду від 17 травня 2021 року провадження провадження в адміністративній справі №200/4217/21-а за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області по припиненню нарахування і виплати ОСОБА_1 в період з червня 2014 року по вересень 2015 року включно щомісячних страхових виплат та скасувати рішення (якщо таке є) про припинення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з червня 2014 року по вересень 2015 року включно, закрито.

Також 17 травня 2021 року суд ухвалив рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в частині позовних вимог про визнання протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області по припиненню нарахування і виплати ОСОБА_1 в період з жовтня 2015 року по вересень 2016 року включно щомісячних страхових виплат та скасувати рішення (якщо таке є) про припинення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з жовтня 2015 року по вересень 2016 року включно, відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень до Державного бюджету України.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів від 04 жовтня 2021 року, була скасована ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області по припиненню нарахування і виплати ОСОБА_1 в період з червня 2014 року по вересень 2015 року включно щомісячних страхових виплат та скасувати рішення (якщо таке є) про припинення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з червня 2014 року по вересень 2015 року включно, а справу № 200/4217/21-а направлено для продовження її розгляду до Донецького окружного адміністративного суду.

19 жовтня 2021 року вказана адміністративна справа надійшла до Донецького окружного адміністративного суду, та згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, від 19 жовтня 2021 року, за наслідками автоматизованого розподілу визначений новий склад суду – с. Христофоров А.Б.

Ухвалою від 23 жовтня 2021 року адміністративна справі № 200/4217/21-а прийнята до провадження, розгляд справи вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 (а.с. 10-11).

Відповідно до довідки Донецької обласної МСЕК №6 від 23 вересня 2013 року серія 10ААА №247797, ОСОБА_1 було визначено 10% втрати професійної працездатності на період з 1 жовтня 2013 року до 1 жовтня 2015 року з повторним переоглядом 29 квітня 2015 року (а.с. 12).

На звернення позивача на Урядову гарячу лінію щодо заборгованості по страховим виплатам, відповідачем надано відповідь за вих.№З-01-04/19-262 від 31.07.2020, якою позивача було повідомлено, що його справа про страхові виплати перебувала на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки Донецької, яке припинило свою діяльність на підставі наказу виконавчої дирекції Фонду від 26.05.2017 №558. Згідно останньої виписки з акту огляду МСЕК м. Донецька від 23.09.2013 серія 10 ААА № 247797 позивачу визначено 10% втрати професійної працездатності з 01.10.2013 до 01.10.2015. В подальшому позивач , як внутрішньо переміщена особа не звертався за направленням для проходження переогляду МСЕК до будь-якого відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та на обліку не перебував. У зв`язку з чим звернення позивача щодо виплати заборгованості до вирішення питання поновлення страхових виплат є передчасним (а.с.15).

Судом встановлено, що право позивача на отримання страхових виплат відповідачем не оспорюється.

В судовому порядку виплата страхових виплат позивачу не припинялася.

Спірним питанням даної справи є правомірність припинення виплати страхових виплат позивачу.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Статтею 3 Конституції України гарантовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Положеннями статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон № 1105-XIV).

Положеннями статті 3 Закону № 1105-XIV визначено принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема, законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частиною першою статті 47 № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України Про оплату праці (частина четверта, сьома статті 47 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до частини першої статті 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, 15 квітня 2012 року із позивачем трапився нещасний випадок на виробництві, він отримав трудове каліцтво. Висновком медико-соціальної експертної комісії від 05 вересня 2012 року йому встановлено стійку втрату працездатності у розмірі 10 %. У 2013 році при повторному огляді йому знов встановлено 10 % втрати професійної працездатності на строк до 01 жовтня 2015 року. У зв`язку із встановленням стійкої втрати працездатності, що пов`язана із нещасним випадком на виробництві, йому призначено страхові виплати в розмірі 10 % від середнього заробітку.

З квітня 2014 року по теперешній час у м. Горлівці Донецької області проводиться антитерористична операція, у зв`язку із чим ВВД ФСС НВВ та ПЗ України не здійснює там свою діяльність.

Також, як встановлено судом, з квітня 2014 року позивач до будь-яких відділень Фонду соціального страхування України із заявою про продовження йому страхових виплат не звертався.

Суд зазначає, що відповідно до частин п`ятої, шостої статті 47 Закону № 1105-XIV, страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Судтакож зазначає, що позивачу з 23.09.2013 року встановлено 10% втрати професійної працездатності до 01.10.2015 року, тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про те, що невиплата належних позивачу страхових виплат з 01.06.2014 року по 01.10.2015 року є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності.

Крім того, відповідач, не виплативши соціальні виплати за відсутності передбачених законами України підстав, порушив право позивача на їх отримання, при цьому, зазначене право є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення.

Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до положень Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч.2 ст.46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. В порядку статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що виключає додаткові обмеження для внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до статті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина шоста статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.

Враховуючи викладене, суд вважає доцільним застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові по справі № 243/3505/16-ц від 20.09.2018 року, в яких зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року № 6-51цс17, та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, Європейський суду з прав людини в рішенні від 26.06.2014 у справі Суханов та Ільченко проти України (заяви № 68385/10 та 71378/10, пункт 52 рішення), а також в рішенні від 19.06.2012 у справі Хонякіна проти Грузії (Khoniakinav.Georgia, заява № 17767/08, пункт 72 рішення), зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

В матеріалах справи наявна довідка відповідача, відповідно до якої позивачу нарахування та виплата страхових виплат була припинена з травня 2014 року, проте зазначена обставина заперечується позивачем, який зазначає, що сума страхових виплат за травень 2014 року булла ним отримана у травні 2014 року, у зв`язку із чим суд розглядає спір в межаж заявленного позову та з урахуванням прийнятого 17 травня 2021 року Донецьким окружним адміністративнми судом рішення по справі, що розглядається, в частині позовних вимог за період з 01 жовтня 2015 року по вересень 2016 року.

Оскільки наявними матеріалами справи підтверджено припинення виплати позивачу страхових виплат з 01.06.2014 року по 01.10,2015 року, проте не підтверджено припинення на підставі будь-якого рішення відповідача, є підстави вважати, що саме бездіяльність відповідача, а не дія є протиправною. Адже суб`єкт владних повноважень діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без дотримання правил статті 2 КАС України.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доцільним застосувати висновки Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, які викладені в постанові від 21.08.2018 у справі № 219/3611/17, а саме: Без відкриття позивачем рахунку в установі - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі ПАТ "Державний ощадний банк України"), у відповідача відсутні правові підстави для виплати пенсії з 01.07.2016 року і заборгованість з виплати пенсії, яка повинна нараховуватися відповідачем щомісячно з 01.07.2016 може бути виплаченою за умови відкриття позивачем рахунку в ПАТ «Державний ощадний банк України».

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що суд дійшов висновку, що саме бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо невиплати позивачеві страхових виплат за спірний минулий період була протиправною, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу страхові виплати за період з 01.06.2014 року по 01.10.2015 року та виплатити виниклу заборгованість з щомісячних страхових виплат на рахунок, відкритий у ПАТ Державний ощадний банк України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

Поряд із цим суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконання зазначеного рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів

Ухвалою суду від 16 квітня 2021 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по даній адміністративній справі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року в частині позовних вимог за період з 01.10.2015 року по 16.09.2016 було відмовлено.

Зазначене рішення набрало законної сили 18.06.2021 року.

Таким чином, враховуючи, що позов судом задоволений частково, проте спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь державного бюджету слід стягнути судовий збір в сумі 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (вул. Свободи, 5, м. Слов`янськ, 84122, ЄДРПОУ 41325231) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 страхових виплат з 01.06.2014 по 01.10.2015 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5; ЄДРПОУ: 41355231) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01.06.2014 по 01.10.2015 на рахунок, відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України».

Стягнути на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5; ЄДРПОУ: 41355231) судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 22 грудня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров