Рішення № 102155866, 13.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 р. Справа№200/11828/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.11.2020 № 273, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

13 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11 листопада 2020 року № 273 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. 2 п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачу до страхового стажу період її роботи з 14 липня 1986 року по 26 травня 1997 року в Шахтарській швейно-трикотажній фабриці, з 17 серпня 1995 року по 27 вересня 2000 року в фірмі «Профтех-сервіс ЛТД» та до пільгового стажу за Списком № 2 періоди її роботи з 01 грудня 2001 року по 01 лютого 2011 року в ДВАТ ЦФЗ «Донецька» № 1, з 14 липня 1986 року по 26 травня 1997 року на посаді швачка-мотористка 3-го розряду на Шахтарській швейно-трикотажній фабриці з повним робочим днем;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п.2 п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням включеного страхового стажу з 14 липня 1986 року по 26 травня 1997 року в Шахтарській швейно-трикотажній фабриці, з 17 серпня 1995 року по 27 вересня 2000 року в фірмі «Профтех-сервіс ЛТД» та пільгового стажу за Списком № 2 з 01 грудня 2001 року по 01 лютого 2011 року в ДВАТ ЦФЗ «Донецька» № 1, з 14 липня 1986 року по 26 травня 1997 року на посаді швачка-мотористка 3-го розряду на Шахтарській швейно-трикотажній фабриці з повним робочим днем, з часу звернення за призначенням пенсії (09 листопада 2020 року № 9517).

Позов обґрунтований тим, що позивач 09.11.2020 року звернулась до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, правонаступником, якого є відповідач, із заявою про призначення їй пенсії на пільгових умовах відповідно до п.п. 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Проте, вказує позивач, рішенням від 11.11.2020 року № 273 Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, правонаступником, якого є відповідач, відмовило їй у призначенні пенсії, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії позивач не досягла пенсійного віку та не мала необхідного пільгового та страхового стажу роботи.

Вважаючи, що рішення відповідача, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, є протиправним та підлягає скасуванню, а тому просить суд задовольнити її позовні вимоги.

Відповідач, не погодившись із позовними вимогами, надав до суду відзив на позов ОСОБА_1 , в якому зазначив, що період роботи позивача з 14.07.1986 по 26.05.1997, з 17.05.1995 по 27.09.2000 не зараховано до страхового стажу з підстав невідповідності записів вимогам Інструкції про Порядок ведення трудових книжок, а до пільгового стажу зараховано лише періоди її роботи, відомості про які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу, решта періодів роботи позивача на пільгових умовах не зарахована до пільгового стажу позивача з підстав не надання останньою довідок, що підтверджують пільговий характер її роботи, а також наказів про атестацію робочих місць.

Під час прийняття рішення просить врахувати Постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.03.2020 по справі № 155/1180/17 та відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Встановивши, що вказаний позов поданий без додержання вимог передбачених ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), Донецький окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 17 вересня 2021 року залишив його без руху, надавши позивачеві строк для усунення його недоліків шляхом подання до суду документа про сплату судового збору на суму – 908,00 грн.

05 жовтня 2021 року на виконання вимог ухвали суду від 17 вересня 2021 року про залишення позовної заяви без руху позивачем до суду надано докази на підтвердження сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.11.2020 № 273, зобов`язання вчинити певні дії прийнята судом до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою від 17 листопада 2021 року суд відмовив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області про проведення розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 , що виданий 04.03.1996 року (а.с. 10-зв. бік а.с. 12).

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виступає правонаступником всіх майнових прав та обов`язків Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідно довідці від 09.11.2020 року № 1429-5000322836 позивач є внутрішньо переміщеною особою з фактичним місцем проживання/перебування: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Як встановлено судом на підставі наявних матеріалів справи, 09.11.2020 року позивач звернулась до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 9517 про призначення їй пенсії на пільгових умовах відповідно до п.п. 2 п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 33).

Рішенням від 11.11.2020 року Слов`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило позивачу в призначенні пенсії, оскільки на момент звернення за призначенням пенсії позивач не досягла пенсійного віку та не має необхідного пільгового та страхового стажу роботи (а.с. 8-зв. бік а.с. 8).

Так, у спірному рішенні вказано, що позивач не надала довідок, уточнюючих пільговий стаж роботи, а тому стаж її роботи по Списку № 2 зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з 01.12.2001 по 23.09.2005, з 01.06.2006 по 05.12.2006, з 01.01.2007 по 25.12.2008, з 03.01.2009 по 31.08.2009.

Крім того, вказаним рішенням не зараховано до загального стажу позивача періоди її роботи з 14.07.1986 по 26.05.1997 в Шахтарській швейно-трикотажній фабриці, з 17.08.1995 по 27.09.2000 в фірмі «Профтех – сервіс ЛТД» з тих підстав, що на записі при звільненні з роботи за період роботи з 14.07.1986по 26.05.1997 не читається печатка, а на записі за період роботи з 17.08.1995 по 27.09.2000 відсутня назва підприємства та відсутній підпис уповноваженої особи на звільненні.

У рішенні зазначено, що відповідно наданих позивачем документів на момент її звернення 09.11.2020 страховий стаж складає 12 років 00 місяців 26 дні, стаж за Списком № 2 складає 7 років 00 місяців 29 днів.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 03.11.1986 (а.с. 15-17) містить наступні записи про трудову діяльність позивача, а саме:

1. Навчання в Шахтарськом СПТУ № 70:

в період з 01.09.1985 по 13.07.1986.

2. Шахтарсько швейно-трикотажна фабрика:

14.07.1986 – прийнята на посаду швачки-мотористки 3-го розряду;

26.05.1997 – звільнена за власним бажанням.

2. Фірма «Профтех – сервіс ЛТД»:

17.08.1995 – прийнята на посаду директора;

27.09.2000 – звільнена за власним бажанням.

3. ДВАТ ЦЗФ «Донецька»:

01.12.2001 – прийнята на посаду гірничого робітника 2-го розряду;

06.02.2004 – переведена на посаду машиніста обладнання збагачення та брикетування;

12.02.2003 – підприємство реорганізовано в ЗАО ЦОФ «Донецька»;

11.08.2010 – переведена оператором пульту керування цеху основного виробництва 4-го розряду;

01.02.2011 – звільнена за власним бажанням.

4. Птахофабрика «Шахтарська Нова»:

01.04.2011 – прийнята на посаду птахо вода;

23.09.2011 – переведена санітаркою ветеринарною;

19.11.2014 – звільнена за власним бажанням.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії позивач звернулася до суду з даним позовом.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно з яким Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї .

За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах .

Щодо відмови в призначенні пенсії з підстав недосягнення позивачем пенсійного віку суд зазначає наступне.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону , передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України ).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Щодо зарахування відповідачем до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 2 лише періодів її роботи відомості про які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Статтею 62 Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 01.12.2005 за № 1451/11731, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 2.

Як встановлено судом, записи у трудовій книжці позивача містять інформацію щодо пільгового характеру виконуваною нею роботи, зокрема за період з 01 грудня 2001 по 01.02.2011 на посадах гірничого робітника , машиністом устаткування, оператором пульту керування цеху основного виробництва та з 14.07.1986 по 26.05.1997 на посаді швачки-мотористки шахтарської швейно-трикотажної фабрики, оскільки посада швачки- мотористки передбачена Списком № 2 розділ 11 підрозділу 1 пункт 4 Постанови Ради Міністрів України СРСР від 22.08.1956 року та Списком № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10,

Суд зазначає, що згідно із п. 4.2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. №442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, пунктом 2 якого визначено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"пенсії за віком на пільгових умовах за Списками № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на його виконання Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 р. № 41.

З аналізу вище вказаних нормативних актів вбачається, що атестація робочих місць полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Порядок та умови проведення такої атестації набули чинності з 21.08.1992.

Проте суд погоджується з відповідачем щодо того, що трудова книжка позивача не має відомостей про пільговий характер виконуваної нею роботи за періоди з 01.12.2001 по 01.02.2011 на посадах гірничого робітника , машиністом устаткування, оператором пульту керування цеху основного виробництва та з 14.07.1986 по 26.05.1997 на посаді швачки-мотористки шахтарської швейно-трикотажної фабрики.

Але з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

П. 4.1. Порядку № 22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Згідно з приписами п. 4.2. Порядку № 22-1 4.2. при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до п. 1.7. Порядку № 22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Відповідно до п. 4.3. Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абз. 2 пп. 3 п. 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 4.7. Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до відповідних підприємств з метою отримання додаткових документів для підтвердження загального та пільгового стажу позивача.

Щодо не зарахування відповідачем до загального стажу позивача періодів його роботи з 14.07.1986 по 26.05.1997 з тих підстав, що на записі при звільненні з роботи за цей період не читається печатка, а періоду роботи з 17.08.1995 по 27.09.2000 у зв`язку з відсутністю назви підприємства та відсутністю підпису уповноваженої особи на записі про звільнення.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі -Інструкція № 58), до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до п. 2.10 вказаної Інструкції, зокрема, визначено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Як свідчить п. 2.11 цієї ж Інструкції, після зазначення дати трудової книжки працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей.

Отже, суд робить висновок що працівник засвідчує своїм особистим підписом саме правильність внесених даних, а ні дату внесення таких даних.

Суд погоджується з твердженням відповідача щодо того, що запис про період роботи позивача в його трудовій книжці з 14.07.1986 по 26.05.1997 завірений печаткою, віддиск, якої не є читабеним, а також з тим, що запис про період роботи з 17.08.1995 по 27.09.2000 не має назви підприємства та підпису уповноваженої особи на записі про звільнення.

Проте суд зазначає, що зазначені записи містять всю необхідну інформацію про період роботи позивача та підстави внесення таких записів до трудової книжки, а також виконані без виправлень.

Крім того суд вважає за необхідне зауважити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами - трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку її заповнення.

Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Суд також звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу помилково дійшов висновку, що такий недолік як не читабельна печатка, що засвідчує запис про період роботи з 14.07.1986по 26.05.1997, а також відсутність підпису уповноваженої особи на звільненні у записі про період роботи з 17.08.1995 по 27.09.2000 є підставою для відмови в призначенні пенсії.

Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, суд приходить висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до загального стажу періоди роботи позивача з 14 липня 1986 року по 26 травня 1997 року в Шахтарській швейно-трикотажній фабриці, з 17 серпня 1995 року по 27 вересня 2000 року в фірмі «Профтех-сервіс ЛТД», оскільки трудова книжка позивача містить необхідні записи про зазначені періоди роботи.

Оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги також практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Враховуючи наведене, з урахуванням представлених суду письмових доказів, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності своїх дій під час відмови позивачу у призначенні пенсії за віком.

- Разом з тим суд позбавлений можливості зобов`язати відповідача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачу до страхового стажу період її роботи з 14 липня 1986 року по 26 травня 1997 року в Шахтарській швейно-трикотажній фабриці, з 17 серпня 1995 року по 27 вересня 2000 року в фірмі «Профтех-сервіс ЛТД» та до пільгового стажу за Списком № 2 періоди її роботи з 01 грудня 2001 року по 01 лютого 2011 року в ДВАТ ЦФЗ «Донецька» № 1, з 14 липня 1986 року по 26 травня 1997 року на посаді швачка-мотористка 3-го розряду на Шахтарській швейно-трикотажній фабриці з повним робочим днем, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п.2 п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням включеного страхового стажу з 14 липня 1986 року по 26 травня 1997 року в Шахтарській швейно-трикотажній фабриці, з 17 серпня 1995 року по 27 вересня 2000 року в фірмі «Профтех-сервіс ЛТД» та пільгового стажу за Списком № 2 з 01 грудня 2001 року по 01 лютого 2011 року в ДВАТ ЦФЗ «Донецька» № 1, з 14 липня 1986 року по 26 травня 1997 року на посаді швачка-мотористка 3-го розряду на Шахтарській швейно-трикотажній фабриці з повним робочим днем, з часу звернення за призначенням пенсії (09 листопада 2020 року № 9517), оскільки відповідачем виконані не всі умови для прийняття рішення.

Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органа Пенсійного фонду України.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В той же час, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, в тому числі зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню частково шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем при зверненні до суду була сплачена сума судового збору у розмірі 908 грн. (а.с. 25).

Таким чином, враховуючи, що позов судом задоволений частково, суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі - 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3; ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення від 11.11.2020 № 273, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 11.11.2020 року № 273 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. 2 п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3; ЄДРПОУ: 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) від 09.11.2020 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.п. 2 п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3; ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 13 грудня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров