Рішення № 102155732, 22.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 р. Справа№200/10203/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та вчинення дій,

встановив:

11.08.2021 ОСОБА_1 , позивач, звернувся з позовною заявою до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (відповідач-1) (з урахуванням уточнень):

- визнати дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відносно ОСОБА_1 щодо не врахування заробітної плати для розміру пенсії за віком на пільгових умовах за час роботи з 11.04.2005 по 11.05.2012 на посаді завідуючої архівом у Маріупольському відділені №8013 Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та з 12.05.2012 по 07.07.2014 завідуючої архівом у філії Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» — протиправними;

- зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зробити перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з врахування заробітної плати за час роботи з 11.04.2005 по 11.05.2012 на посаді завідуючої архівом у Маріупольському відділені № 8013 Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та з 12.05.2012 по 07.07.2014 завідуючої архівом у філії Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та згідно статті 48 Конституції України з 14.01.2020.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.08.2021 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

26.08.2021 позивач, з метою виконання вимог ухвали суду від 13.08.2021, надав до суду уточнену позовну заяву.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово.

08.09.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулось до суду із клопотанням про заміну відповідача на заявника, оскільки останній є правонаступником прав та обов`язків приєднаного до нього територіального управління.

08.09.2021 відповідач-2 надав витребувані судом документи.

Ухвалою суду від 09.09.2021 в задоволенні зазначеного клопотання відмовлено. Залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач-2).

15.09.2021, 21.09.2021 відповідач-2 надав витребувані судом документи.

23.09.2021 відповідач-2 надав відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 11.10.2021 призначено судове засідання у справі.

11.11.2021 надійшло клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 15.12.2021 в задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відео конференції відмовлено.

22.11.2021 відкладено розгляд справи.

22.12.2021 представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Інші заяви та клопотання по розглядаємій справі не надходили.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Отже відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач-1 здійснив перерахунок її пенсії з урахуванням розмірів заробітної плати за періоди роботи, які були враховані при призначенні пенсії, та протиправно не здійснив перерахунок її пенсії з врахуванням заробітної плати за періоди роботи у ВАТ «Державний ощадний банк» та ПАТ «Державний ощадний банк» на посаді завідуючої архівом, оскільки ці періоди є невигідними.

Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки вони порушують її конституційні права. Просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В установлений судом строк відповідачем-2 через Відділ документообігу та архівної роботи суду надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Свою позицію відповідач-2 вмотивовував тим, що пенсія позивачу була призначена з урахуванням загального страхового стажу 30 років 09 місяців 12 днів (стаж враховано по 31.08.2011), в тому числі періоди роботи по списку №1 з 05.03.1987 по 11.11.1991 враховано до стажу з урахуванням кратності 2, та заробітної плати за періоди з 01.01.1994 по 31.12.1998 та з 01.07.2000 по 31.08.2011. З 01.11.2013 на підставі заяви позивача від 14.11.2013 проведено індивідуальний перерахунок пенсії з додаванням стажу відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсія перераховувалась з урахуванням загального страхового стажу 32 роки 11 місяців 12 днів, в тому числі період робот по списку №1 з 05.03.1987 по 11.11.1991 враховано до стажу з урахуванням кратності 2, та заробітної плати за періоди з 01.01.1994 по 31.12.1998 та з 01.07.2000 по 31.08.2011. З 08.07.2014 було проведено перерахунок пенсії у зв`язку зі звільненням з роботи, а з 01.08.2014 перерахунок пенсії по зміні заробітку. Для розрахунку середньмісячного заробітку за наданими позивачем довідками заробітну плату було враховано за найбільш вигідний період – це з 01.08.1983 по 31.08.1988 та з 01.07.2000 по 30.09.2011 (190 місяців. Індивідуальний коефіцієнт заробітку – 0,78411).

Крім того, відповідач зазначив, що було проведено попередній розрахунок середнього заробітку для обчислення пенсії за періоди з 01.02.1988 по 31.01.1993 згідно довідки про заробітну плату, з 01.07.2000 по 30.09.2011 за даними персоніфікованого обліку. За результатами розрахунку коефіцієнт заробітної плати складає 0,76410, що менше індивідуального коефіцієнту, з якого розраховано пенсію (0,78411)

Відповідач-1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. З клопотаннями або заявами протягом розгляду справи до суду не звертався.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Орджонікідзевським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 30.12.2000, має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Позивач перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як одержувач пенсії за віком з 12.10.2011 при неповному пільговому стажі за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується сторонами.

14.01.2020 позивач звернулась до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою, в якій просила провести перерахунок та індексацію її пенсії у відповідності з Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами.

17.02.2020 Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області надало відповідь на звернення позивача в якій зазначило, що з 01.06.2015 позивач перебуває на обліку в управлінні, як одержувач пенсії за віком, призначеної з 12.10.2011 на пільгових умовах по списку №1 (неповний пільговий стаж) за нормами пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та обчисленої у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За матеріалами пенсійної справи позивач має статус непрацюючого пенсіонера з 08.07.2014.

Отже, розмір пенсії за віком, обчислений з урахуванням загального стажу 33 роки 08 місяців 11 днів (стаж враховано по 31.07.2014), в тому числі по списку №1 – 04 роки 08 місяців 07 днів, та заробітної плати за період з 01.08.1983 по 31.08.1988 та з 01.07.2000 по 30.09.2011 (190 місяців), станом на 30.09.2017 складав 1458,49 грн.

В умовах солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально в залежності від набутого страхового стажу та отриманого заробітку, з якого сплачуються страхові внески.

З 01.10.2017 проведено масовий перерахунок пенсії відповідно до Закону України від 03.10.2017 №2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з використанням показника середньої заробітної плати 3764,40 грн. та показника вартості одного року страхового стажу 1%. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановленого в розмірі 1452,00 грн.

Розмір пенсії позивача за віком, обчислений за матеріалами пенсійної справи, станом на 01.10.2017 став складати 1529,83 грн., де:

коефіцієнт стажу – 0,37677 (452 місяці);

середньомісячний заробіток – 2951,70 грн. (середній заробіток за 2016 рік – 3764,40 грн., індивідуальний коефіцієнт заробітку – 0,78411);

розмір пенсії за віком – 1111,82 грн.;

доплата до прожиткового мінімуму (до 1452,00 грн.) – 340,18 грн.;

доплата за понаднормовий стаж – 77,83 грн. (1111,82 грн.*7%);

розмір пенсії з надбавками – 1529,83 грн.

З 01.04.2018 в автоматичному режимі проведено перерахунок пенсії з додаванням стажу відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розмір пенсії за віком, обчислений з урахуванням загального стажу 33 роки 11 місяців 11 днів (стаж враховано по 31.12.2017), в тому числі по списку №1 – 04 роки 08 місяців 07 днів, та заробітної плати за період з 01.08.1983 по 31.08.1988 та з 01.07.2000 по 30.09.2011 (190 місяців), станом на 01.04.2018став складати 1530,34 грн., де:

коефіцієнт стажу – 0,37917 (455 місяців);

середньомісячний заробіток – 2951,70 грн. (середній заробіток за 2016 рік – 3764,40 грн., індивідуальний коефіцієнт заробітку – 0,78411);

розмір пенсії за віком – 1119,20 грн.;

доплата до прожиткового мінімуму (до 1452,00 грн.) – 332,80 грн.;

доплата за понаднормовий стаж – 78,34 грн. (1119,20 грн.*7%);

розмір пенсії з надбавками – 1530,34 грн.

З 01.12.2018 після проведення масового перерахунку у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (1497,00 грн.), розмір пенсії за віком складав 1575,34 грн.

З 01.03.2019 проведено індексацію пенсії у відповідності до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Порядок проведення індексації пенсій визначено постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019.

Отже, з 01.03.2019 всі пенсії, призначені до 01.01.2018 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», були перераховані з урахуванням проіндексованої середньої заробітної плати по Україні за 2016 рік – 4404,35 гривен. Якщо після індексації розмір пенсії збільшився менш ніж на 100,00 грн., до пенсії встановлюється доплата до 100,00 грн. індексації 01.03.2019.

Отже, з 01.03.2019 розмір пенсії за віком став складати 1675,34 грн., де:

коефіцієнт стажу – 0,37917 (452 місяці);

середньомісячний заробіток – 3453,49 грн. (проіндексований середній заробіток за 2016 рік – 4404,35 грн., індивідуальний коефіцієнт заробітку – 0,78411);

розмір пенсії за віком – 1309,46 грн.;

доплата до прожиткового мінімуму (до 1497,00 грн.) – 187,54 грн.;

доплата за понаднормовий стаж – 91,66 грн. (1309,46 грн.*7%);

розмір пенсії з надбавками – 1588,66 грн.;

доплата до 100,00 грн. індексації – 86,68 грн.;

загальний розмір пенсії – 1675,34 грн..

Відповідно до Порядку проведення індексації пенсій, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019, особам, які мають необхідний стаж (20-25 років) та розмір їхньої пенсії після індексації не перевищив 40% МПЗ – 1669,20 грн., до пенсії встановлюється одноразова індексація в сумі 2410,17 грн., яка буде виплачена рівними частками в березні та квітні 2019 року.

Так розмір пенсії позивача після індексації був меншим ніж 1669,20 грн., в березні та квітні 2019 року позивачу була виплачена одноразова індексація на загальну суму 2410,17 гривен. Розмір пенсійних виплат в березні та квітні 2019 року відповідно складав 2880,43 грн. та 2880,42 грн.

З 01.07.2019, після проведення масового перерахунку у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (1564,00 грн.), та відповідно змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №543 від 26.06.2019, розмір пенсії за віком став складати 2000,00 грн., де:

коефіцієнт стажу – 0,37917 (452 місяці);

середньомісячний заробіток – 3453,49 гривен (проіндексований середній заробіток за 2016 рік – 4404,35 грн., індивідуальний коефіцієнт заробітку – 0,78411);

розмір пенсії за віком – 1309,46 грн.;

доплата до прожиткового мінімуму (до 1564,00 грн.) – 254,54 гривен;

доплата за понаднормовий стаж – 91,66 грн. (1309,46 грн.*7%);

розмір пенсії з надбавками – 1655,66 грн.;

доплата до 100,00 грн. індексації – 19,68 грн.;

доплата до 2000,00 грн.– 324,66 грн.;

загальний розмір пенсії – 2000,00 грн..

З 01.12.2019, після проведення масового перерахунку у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (1638,00 грн.), розмір пенсії за віком не змінився та складає 2000,00 грн., де:

коефіцієнт стажу – 0,37917 (452 місяці);

середньомісячний заробіток – 3453,49 грн. (проіндексований середній заробіток за 2016 рік – 4404,35 грн., індивідуальний коефіцієнт заробітку – 0,78411);

розмір пенсії за віком – 1309,46 грн.;

доплата до прожиткового мінімуму (до 1638,00 грн.) – 328,54 грн.;

доплата за понаднормовий стаж – 91,66 грн. (1309,46 грн.*7%);

розмір пенсії з надбавками – 1729,66 грн.;

доплата до 2000,00 грн.– 270,34 грн.;

загальний розмір пенсії – 2000,00 грн..

Розмір пенсії позивача після масового перерахунку з 01.12.2019 не змінився, так як в складовій пенсійної виплати є доплата до 2000,00 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України №543 від 26.06.2019, яка відповідно зменшилась на суму підвищення пенсії позивача після масового перерахунку.

Крім того, суб`єкт владних повноважень зазначив, що страховий стаж позивача враховано абсолютно повністю. До 01.01.2014 – за документами про стаж, наявними в пенсійній справі, а з 01.01.2004 – за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Коефіцієнт страхового стажу позивача обчислено правильно, на підставі документів про стаж, за формулою, визначеною статтею 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

06.04.2021 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зі скаргою на дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та з проханням здійснити перерахунок її пенсії відповідно до норм чинного законодавства.

14.04.2021 Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області дало відповідь на звернення позивача, в якій окрім іншого зазначило, що з 12.10.2011 пенсію позивачу призначено з урахуванням загального страхового стажу 30 років 09 місяців 12 днів (стаж враховано по 30.08.2011) , в тому числі період роботи по списку №1 з 05.03.1987 по 11.11.1991 (04 роки 08 місяців 07 днів) враховано до стажу з урахуванням кратності 2, та заробітної плати за період з 01.01.1994 по 31.12.1998, та з 01.07.2000 по 31.08.2011 (190 місяців, індивідуальний коефіцієнт заробітку 0,77021).

З 01.11.2013 на підставі особистої заяви позивача від 14.11.2013 №3447 проведено індивідуальний перерахунок пенсії з додаванням стажу відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 01.11.2013 пенсію було перераховано з урахуванням загального страхового стажу 32 роки 11 місяців 12 днів (стаж враховано по 31.10.2013), в тому числі період роботи по списку №1 з 05.03.1987 по 11.11.1991 (04 роки 08 місяців 07 днів) враховано до стажу з урахуванням кратності 2, та заробітної плати за період з 01.01.1994 по 31.12.1998, та з 01.07.2000 по 31.08.2011 (190 місяців, індивідуальний коефіцієнт заробітку 0,77021).

12.08.2014 позивач звернулась із заявою №2671 про перерахунок пенсії по зміні заробітку та у зв`язку зі звільненням з роботи. До заяви були долучені наступні документи: архівна довідка про заробітну плату №2194/05-01 від 11.06.2014, видана «Трудовим архівом м. Маріуполя» за період роботи з серпня 1983 року по вересень 1986 року на «Жданівському заводі металевих конструкцій», довідка №022-563 від 06.06.2014, видана ВАТ «Металургійним комбінатом «Азовсталь» за період з жовтня 1986 року по жовтень 1991 року (43 місяці по періодам) та архівна довідка про заробітну плату №2193/05-01 від 11.06.2014, видана «Трудовим архівом м. Маріуполя» за період роботи з листопада 1991 року по лютий 1993 року на «Жданівському заводі металевих конструкцій».

З 08.07.2014 було проведено перерахунок пенсії у зв`язку із звільненням з роботи, а з 01.08.2014 перерахунок пенсії по зміні заробітку.

Для розрахунку середньомісячного заробітку за наданими позивачем довідками про заробітну плату було враховано найбільш вигідний період – це з 01.08.1983 по 31.08.1988 та з 01.07.200 по 30.09.2011 (190 місяців, індивідуальний коефіцієнт заробітку 0,78411).

З 01.09.2017 на підставі заяви позивача від 11.09.2017 №5986 проведено індивідуальний перерахунок пенсії з додаванням стажу відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розмір пенсії за віком, обчислений з урахуванням загального стажу 33 роки 08 місяців 11 днів (стаж враховано по 31.07.2014), в тому числі по списку №1 – 04 роки 08 місяців 07 днів, та заробітної плати за період з 01.08.1983 по 31.08.1988 та з 01.07.2000 по 30.09.2011 (190 місяців), станом на 01.09.2017 складав 1467,34 грн.

З 01.03.2021 пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» були перераховані з урахуванням проіндексованої середньої заробітної плати по Україні за 2016 рік - 5426,60 грн. (4888,83 грн.*1,11). Якщо після індексації розмір пенсії збільшився менш ніж на 100,00 грн., до пенсії встановлюється доплата 100,00 грн. індексації 01.03.2021.

В результаті перерахунку з 01.03.2021 розмір пенсії за віком став складати 2200,00 грн., де:

коефіцієнт стажу – 0,37917 (455 місяців);

середньомісячний заробіток – 4255,05 грн. (проіндексований середній заробіток за 2016 рік – 5426,60 грн. (4888,83 грн.*1,11), індивідуальний коефіцієнт заробітку – 0,78411);

розмір пенсії за віком – 1613,39 грн.;

доплата до прожиткового мінімуму (до 1769,00 грн.) – 155,61 грн.;

доплата за понаднормовий стаж – 112,94 грн. (1613,39 грн.*7%);

розмір пенсії з надбавками – 1881,94 грн.;

доплата до 100,00 грн. індексації 01.03.2021 – 88,81 грн.;

доплата до 2200,00 грн. – 229,25 грн.;

загальний розмір пенсії – 2200,00 грн.

Крім того, суб`єкт владних повноважень зазначив, що страховий стаж позивача враховано абсолютно повністю. До 01.01.2014 – за документами про стаж, наявними в пенсійній справі, а з 01.01.2004 – за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Період догляду за дитиною до 3-х років з 08.07.1988 по 07.07.1991 не враховувався до стажу, так як в цей період згідно записів трудової книжки позивач без переривів працювала на комбінаті «Азовсталь» (з 08.10.1986 по 11.11.1991).

Період роботи по списку №1 з 05.03.1987 по 11.11.1991, згідно довідки про підтвердження пільгового стажу по списку №1, враховано до загального стажу позивача в подвійному розмірі.

Період роботи на посаді кранівниці з 14.07.1980 по 01.07.1983 враховано до стажу на загальних підставах. Довідка про підтвердження пільгового стажу за цей період позивачем не надавалась.

26.05.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надало відповідь на звернення позивача, в якій зазначило, що відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000 за даними, що містяться в персоніфікованому обліку.

За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами для обчислення пенсії враховується також заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу до 01.07.2000.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» (далі – Постанова №127) з 01.03.2021 в разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), в осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не досягає 2200,00 гривен, таким особам надається доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Страховий стаж складає 37 років 11 місяців 11 днів (враховано по 31.12.2017), в тому числі за списком №1 – 4 роки. Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу складає 0,37917.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії врахований за період з 01.08.1983 по 31.08.1988 згідно з довідкою про заробітну плату та з 01.07.2000 по 30.09.2011 за даними персоніфікованого обліку, склав 3833,38 грн. (5426,60 грн. – показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки з урахуванням індексації на 17%, 11%, 11% * 0,78411 – індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1% основного розміру пенсії, але не більше 1% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При страховому стажі 37 років понаднормовий стаж склав 7 років (37 років-30 років).

З 01.12.2020 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає -1769,00 грн.

Розмір пенсії станом на 01.03.2021 складає 2200,00 грн., в тому числі:

1613,39 грн. – розмір пенсії за віком (4255,05 грн.*0,37917);

155,61 грн. – доплата до прожиткового мінімуму (до 1769,00 грн.);

112,94 грн. – доплата за 7 років понаднормового стажу (1613,39 грн.*7%);

229,25 грн. – доплата до 2200,00 грн. з 01.03.2021 відповідно до Постанови №127;

88,81 грн. – доплата до 100,00 грн. індексації 01.03.2021.

Відповідач-2 зазначив, що пенсія нарахована та виплачується згідно з чинним законодавством.

Додатково суб`єкт владних повноважень зазначив, що управлінням проведено попередній розрахунок середнього заробітку для обчислення пенсії за періоди з 01.08.1988 по 31.01.1993 згідно з довідкою про заробітну плату та з 01.07.2000 по 30.09.2011 за даними персоніфікованого обліку. За результатами розрахунку індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає 0,76410, що менше індивідуального коефіцієнту з якого розраховану пенсію (0,78411). Отже, обчислювати пенсію з урахуванням зазначеного періоду заробітної плати не доцільно.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до 3-х років, відповідач-2 зазначив, що відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до страхового стажу зараховується час догляду непрацездатної матері за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. У разі перебування матері у трудових відносинах з підприємством для додаткового зарахування періоду догляду за дитиною до 3-х років не має законних підстав.

Не погоджуючись з вказаним діям відповідача-1, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Отже, спірним питанням даної справи є не врахування відповідачем заробітної плати для розміру пенсії позивача за періоди роботи з 11.04.2005 по 11.05.2012 на посаді завідуючої архівом у Маріупольському відділені № 8013 Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та з 12.05.2012 по 07.07.2014 завідуючої архівом у філії Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Судом встановлено, що відповідно протоколу УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя №1637 від 29.11.2011 ОСОБА_1 з 12.10.2011 призначено пенсію за віком з урахуванням загального страхового стажу 30 років 09 місяців 12 днів (стаж враховано по 30.08.2011). Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії врахований за періоди з 01.01.1994 по 31.12.1998, та з 01.07.2000 по 31.08.2011 (індивідуальний коефіцієнт заробітку 0,77021).

Відповідно до розпорядження УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя №179461 від 11.04.2014 проведено перерахунок пенсії позивача з 14.11.2013 через зміну стажу, з урахуванням загального страхового стажу 32 років 11 місяців 12 днів (стаж враховано по 31.10.2013).

12.08.2014 позивач звернулась із заявою №2671/4506 про перерахунок пенсії по зміні заробітку та у зв`язку зі звільненням з роботи. До заяви були долучені наступні документи: архівна довідка про заробітну плату №2194/05-01 від 11.06.2014, видана «Трудовим архівом м. Маріуполя» за період роботи з серпня 1983 року по вересень 1986 року на «Жданівському заводі металевих конструкцій», довідка №022-563 від 06.06.2014, видана ВАТ «Металургійним комбінатом «Азовсталь» за період з жовтня 1986 року по жовтень 1991 року (43 місяці по періодам) та архівна довідка про заробітну плату №2193/05-01 від 11.06.2014, видана «Трудовим архівом м. Маріуполя» за період роботи з листопада 1991 року по лютий 1993 року на «Жданівському заводі металевих конструкцій».

Відповідно до розпорядження УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя №179461 від 17.09.2014 було проведено перерахунок пенсії позивача з 12.08.2014 у зв`язку зі звільненням, з урахуванням загального страхового стажу 32 років 11 місяців 12 днів (стаж враховано по 31.10.2013).

Відповідно до розпорядження УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя №179461 від 19.09.2014 було проведено перерахунок пенсії позивача з 12.08.2014 у зв`язку зі зміною надбавки, з урахуванням загального страхового стажу 32 років 11 місяців 12 днів (стаж враховано по 31.10.2013).

Відповідно до розпорядження УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя №179461 від 17.12.2014 було проведено перерахунок пенсії позивача з 12.08.2014 через зміну надбавки, з урахуванням загального страхового стажу 32 років 11 місяців 12 днів (стаж враховано по 31.10.2013).

Відповідно до розпорядження УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя №179461 від 21.12.2014 було проведено перерахунок пенсії позивача з 12.08.2014 у зв`язку зі зміною стажу, для розрахунку середньомісячного заробітку позивача було враховано періоди роботи з 01.08.1983 по 31.08.1988 та з 01.07.2000 по 30.09.2011.

11.09.2017 позивач звернулась із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з додаванням стажу відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до розпорядження Центрального ОУПФУ м. Маріуполя №814711 від 17.11.2017 було проведено індивідуальний перерахунок пенсії позивача з 01.10.2017, з урахуванням загального страхового стажу 33 роки 08 місяців 11 днів (стаж враховано по 31.07.2014), в тому числі по списку №1 – 04 роки 08 місяців 07 днів.

Згідно з витягом з електронної пенсійної справи позивача від 17.02.2020 заробіток для обчислення пенсії врахований за періоди з 01.08.1983 по 31.08.1988, та з 01.07.2000 по 31.08.2011 (індивідуальний коефіцієнт заробітку 0,78411). До страхового стажу позивача, окрім іншого, враховані періоди роботи з 01.09.2011 по 31.07.2014, з 01.10.2017 по 31.12.2017.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 11.04.2005, на ім`я ОСОБА_1 , позивач, зокрема:

- з 11.04.2005 по 11.05.2012 працювала на посаді завідуюча архівом Маріупольського відділення №8013 Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»;

- з 12.05.2012 по 07.07.2014 працювала на посаді завідуюча архівом в Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України»;

- з 01.10.2017 по 31.12.2017 працювала завгоспом комунального закладу «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №61 Маріупольської міської ради Донецької області».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2014 № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058 передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частини другої статті 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 27 Закону №1058-IV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії у гривнях, Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону з якої обчислюється пенсія у гривнях, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії в солідарній системі законодавець урегулював у статті 40 Закону №1058-IV та абзацом 1 частини першої цієї статті передбачив, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Тобто, законодавець імперативно встановив, що для обчислення пенсії має враховуватися заробітна плата (дохід), отримана після 01 липня 2000 року протягом усього періоду страхового стажу особи без будь-яких виключень.

Суд зазначає, що єдиний виняток із правила встановлювався в абзаці 3 частини першої статті 40 Закону №1058-IV, який передбачав допустимість, що за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Отже, вказаною нормою передбачено право за вибором особи виключити період, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Водночас закріплена у наведеній нормі можливість оптимізації заробітку стосується призначення пенсій, і не може бути застосована при перерахунку вже призначеної пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 у справі № 461/4328/16-а.

За положенням абзацу 5 частини першої статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз п); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу). У разі якщо сума страхових внесків, сплачена виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), для обчислення пенсії враховується розмір мінімальної заробітної плати; Зд - сума заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати.

У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.

При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 7, 8 і 9 статті 11 цього Закону, та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Як встановлено судом вище, з 12.10.2011 позивачу призначено пенсію за віком з урахуванням загального страхового стажу 30 років 09 місяців 12 днів (стаж враховано по 30.08.2011). Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії врахований за періоди з 01.01.1994 по 31.12.1998, та з 01.07.2000 по 31.08.2011 (індивідуальний коефіцієнт заробітку 0,77021).

Разом з тим, 21.12.2014 було проведено перерахунок пенсії позивача з 12.08.2014 у зв`язку зі зміною стажу.

Крім того, для розрахунку середньомісячного заробітку позивача було враховано періоди роботи з 01.08.1983 по 31.08.1988 та з 01.07.2000 по 30.09.2011 на підставі наданих позивачем архівних довідок про розмір заробітної плати.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1058, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Матеріалами справи підтверджується, що після призначення пенсії за віком позивач продовжував працювати 24 місяці, а саме.

Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) за період з 01.09.2011 по 07.07.2014, з 01.10.2017 по 31.12.2017 за позивача були сплачені страхові внески, а тому набутий ним протягом вказаного періоду страховий стаж, так само як і отримувана протягом вказаного періоду заробітна плата, були враховані відповідачем під час проведення перерахунку пенсії позивача, що встановлено судом вище.

З огляду на те, що позивачем не доведено протиправності вчинених відповідачем-1 дій при перерахунку її пенсії, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає законних підстав для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи по суті заяву позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, проаналізувавши наведені ним обставини та докази, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Правилами частини другої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

В порядку частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У той же час, рішенням Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" визначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Враховуючи вищезазначені норми та доводи позивача, в той час предмет спору стосується соціального права позивача, суд вважає їх достатніми та дійшов висновку про визнання поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду.

Суд звертає увагу, що питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Зазначене визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ухвали суду від 28.08.2021 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення в адміністративній справі №200/10203/21.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 139 КАС України, а відстрочена апелянту сплата судового збору до ухвалення судового рішення у справі за подачу позовної заяви підлягає стягненню з позивача в порядку частини другої статті 133 КАС України.

За правилами частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI, розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-ІХ, розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу становить 2270,00 грн.

Позивачем заявлені вимоги немайнового характеру, а саме: визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, під час подання позову позивач мав сплатити судовий збір за адміністративний позов немайнового характеру 908,00 гривен.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення в адміністративній справі №200/10203/21, суд приходить висновку про необхідність стягнення за рахунок позивача на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 908,00 гривен, враховуючи характер заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місце знаходження: вул. Зелінського, буд. 27а, м. Маріуполь, Донецька область, 87548, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 42171861), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій неправомірними та вчинення дій – відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривен 00 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22.12.2021.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна