Ухвала суду № 102154925, 23.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

23 грудня 2021 р.Справа №160/26145/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Солонянської селищної ради про визнання протиправним та скасування пунктів рішення Солонянської селищної ради від 28.10.2021 року №546-14/VIII.

21.12.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій позивач просить:

- заборонити Солонянській селищній раді вчиняти дії щодо прийняття рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок кадастровий номер 1225081500:03:001:0102; кадастровий номер 1225081500:03:001:0110; кадастровий номер 1225081500:03:001:0107; кадастровий номер 1225081500:03:001:0105; кадастровий номер 1225081500:03:001:0103: кадастровий номер 1225081500:03:001:0109; кадастровий номер 1225081500:03:001:0108; кадастровий номер 1225081500:03:001:0106; кадастровий номер 1225081500:03:001:0104; кадастровий номер 1225081500:03:001:0111;

- заборонити Солонянській селищній раді вчиняти дії вчиняти дії щодо прийняття рішення про передачу громадянам у власність або в користування земельних ділянок кадастровий номер 1225081500:03:001:0102; кадастровий номер 1225081500:03:001:0110; кадастровий номер 1225081500:03:001:0107; кадастровий номер 1225081500:03:001:0105; кадастровий номер 1225081500:03:001:0103: кадастровий номер 1225081500:03:001:0109; кадастровий номер 1225081500:03:001:0108; кадастровий номер1225081500:03:001:0106: кадастровий номер 1225081500:03:001:0104; кадастровий номер 1225081500:03:001:0111.

В обгрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення може в подальшому привести до затвердження особам, якім надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі вказаних земельних ділянок іншим особам. Невжиття заходів забезпечення позову буде наслідком прийняття відповідачем інших рішень, які також позивач має намір оскаржувати. У зв`язку з чим, позивач просить задовольнити заяву в повному обсязі.

Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частина 1статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України аозов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Виходячи з наведених норм в їх сукупності, забезпечення позову має на меті гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу та осіб, що не є учасниками судового процесу.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має встановити зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, а також встановити, що певний захід забезпечення позову відповідає обраному способу судового захисту, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

З оглянутої заяви про забезпечення позову, судом не встановлено, станом на час розгляду вказаної заяви, наявності доказів існування перелічених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

У матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Судом враховується правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 року по справі №826/13306/18, згідно якої суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо "очевидності" ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З огляду на правову позицією Великої Палати Верховного Суду, наведену у постанові від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

Суд звертає увагу, що Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає певну процедуру щодо прийняття місцевою радою рішень, серед яких, зокрема, публікація проекту рішення. Водночас, позивачем не надано доказів того, що відповідне рішення винесе на розгляд селищної ради, не зазначено, коли саме призначено сесію селищної ради.

Отже, доводи позивача щодо наявності ризику отримати громадянами земельної ділянки не доведені.

Враховуючи викладене, у даному випадку відсутні підстави для забезпечення позову, у зв`язку з чим заяви позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 150, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України , -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський