Ухвала суду № 102154867, 23.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 грудня 2021 року Справа № 160/18044/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., перевіривши матеріали позовної заяви Військової частини А3137 до ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення майнової шкоди в розмірі 10427,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Військової частини А3137 до ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 щодо збереження військового майна за період з 23.07.2015 року по 23.07.2021 року перебуваючи на посаді начальника служби ракетно-артилерійського озброєння Військової частини А3137 (колишня пп В6266);

- стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Дніпровським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області, 15 грудня 2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), на користь держави в особі Військової частини А3137 (смт Донське, Волноваського району, Донецької області, код ЄДРПОУ 26613668) майнову шкоду в розмірі 10427,70 грн.

Враховуючи, що відповідачем в позові вказана фізична особа, судом було звернуто до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання осіб, в порядку ч.3 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Засобами поштового зв`язку до суду від Відділу обліку та моніторингу інформації ГУ ДМС України в Дніпропетровській області надійшла відповідь на запит, в якій зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 30.05.95 року та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, за результатами отриманої судом інформації було встановлено, що справа підсудна цьому суду, тому суд вирішував питання про відкриття провадження в адміністративній справі, але перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 року у задоволенні заяви Військової частини А3137 щодо відстрочення сплати судового збору було відмовлено. У задоволенні клопотання Військової частини А3137 щодо поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду було відмовлено. Позовну заяву Військової частини А3137 до ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення майнової шкоди в розмірі 10427,70 грн. залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання:

- документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за позов, який містить одночасно немайнові та майнові вимоги у загальному розмірі 4540,00 грн.;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, та надати належні письмові докази в обґрунтування такої заяви;

- відомості щодо поштового індексу та адреси електронної пошти відповідача, а також власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

На виконання вимог ухвали суду від 05.11.2021 року про залишення позовної заяви без руху, від позивача засобами поштового зв`язку надійшла заява, в якій позивач просить суд: визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними, поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою, врахувати фінансове становище Військової частини та відстрочити сплату судового збору, до моменту надходження на розрахунковий рахунок Військової частини А3137 коштів та розпочати розгляд справи за позовом Військової частини А3137 за правилами спрощеного провадження.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що з відповідача у період служби у Військовій частині А3137 щомісяця із грошового забезпечення проводилося стягнення у розмірі 20% його місячного забезпечення. Отже, так як до моменту виключення зі списків Військової частини А3137, а саме 23.07.2021 року, з відповідача проводилося утримання, то відшкодування завданої шкоди згідно наказу командира Військової частини А3137 від 16.12.2018 №384 здійснюється в судовому порядку після звільнення зі служби. Позивач зауважує, що наказ командира Військової частини А3137 від 16.12.2018 №384, ОСОБА_1 не оскаржував, отже він фактично визнає протиправність своїх дій, що підтверджується відсутністю оскарження наказу про притягнення його до матеріальної відповідальності.

Також, щодо сплати судового збору позивач зазначає, що 21.08.2021 року Військовою частиною А3137 було подано рапорт на ім`я командира Військової частини А0989, з метою здійснення заходів щодо сплати судового збору за подання позовної заяви Військовою частиною А3137, та 02.12.2021 року позивачем було подано повторно рапорт на ім`я командира Військової частини А0989, з метою здійснення заходів щодо сплати судового збору за подання позовної заяви, тому позивачем було звернуто до суду із заявою про відстрочення сплати судового збору, у зв`язку із відсутністю на розрахунковому рахунку Військової частини коштів. Наголошує, що ВійськовачастинаА0989,до складу якої входить Військова частина А3137, згідно вимог статей 1-3 Закону України “Про правовий режим майна у ЗС України” та статей 1-3 Закону України “Про господарську діяльність у ЗС України”, є суб`єктом господарської діяльності Збройних сил України, яка утримується за рахунок Державного бюджету, веде відокремлене господарство, має самостійний баланс доходів та витрат кодів економічної діяльності, а також відокремлені рахунки в Державному казначействі та банківських установах. Майно, матеріальні та грошові засоби є державною власністю (що входять до сфери управління Сухопутних військ Збройних Сил України які закріплені за військовою частиною на праві оперативного управління). Військова частина А3137 (37 окремий мотопіхотний батальйон) є структурним підрозділом 56 окремої мотопіхотної бригади (Військової частини А0989). Військовою частиною А0989 одразу після надходження вищезазначеного рапорту було подано заявку на фінансовий орган Командування Сухопутних військ Збройних Сил України на отримання коштів для сплати судового збору, однак, у зв`язку з тим, що Військова частина А0989 фінансується за рахунок Державного бюджету і на момент подачі Військовою частиною А3137 позовної заяви, кошти на сплату судового збору у Державному бюджеті були відсутні, тому всі подані заявки на замовлення коштів були відхилені.

Дослідивши матеріали позовної заяви, розглянувши заяву позивача про відстрочення сплати судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів ст.8 Закону №3674-VI, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Статтею 5 Закону №3674-VI визначено вичерпний перелік суб`єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду.

Судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України № 3674-VІ, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Суд зазначає, що на підтвердження неможливості сплати судового збору позивачем не подано жодних письмових доказів, окрім рапортів від 28.08.2021 року та від 02.12.2021 року, в яких командир Військової частини А3137 просить надати вказівку начальнику служби ракетно-артилерійського озброєння Військової частини А0989 на замовлення коштів для сплати судового збору в сумі 2270,00 грн. та 4540,00 грн.

Суд вважає, що обмежене фінансування не є підставою для відстрочення від сплати судового збору.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ “Креуз проти Польщі” (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/980_030) “право на суд” не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Враховуючи викладене, обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не є такими, що не залежать від волі особи, та дають право на відстрочення сплати судового збору.

Суд також звертає увагу, що письмових доказів щодо можливості сплатити судовий збір станом на день ухвалення судового рішення, позивач також до суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на зазначене, суд не вбачає виключних підстав для визнання наведених позивачем у заяві про відстрочення сплати судового збору обставин відстрочення поважними, тому заява задоволенню не підлягає.

Також, дослідивши матеріали подані до позову, розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, що обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 2 ч.2 ст.122 КАС України чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

За змістом позовних вимог позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 щодо збереження військового майна за період з 23.07.2015 року по 23.07.2021 року, перебуваючи на посаді начальника служби ракетно-артилерійського озброєння Військової частини А3137 (колишня пп В6266).

Як вже було встановлено судом, що відповідно до Витягу із наказу (з основної діяльності) від 16.12.2018 №384 "Про результати службової перевірки за фактом втрати АПС 9 мм, №ЛГ-1443 виявленої під час інвентаризації у 2016", пунктом 6 було наказано: "За шкоду заподіяну державі у сумі 2753,15 (дві тисячі сімсот п`ятдесят три гривні 15 копійок), внаслідок втрати штатної стрілецької зброї “АПС”, калібру 9мм, №ЛГ-1443, старшого лейтенанта ОСОБА_2 притягнути до “ОБМЕЖЕНОЇ” матеріальної відповідальності на підставі абзац 2 пункту 11 Розділу II Обмежена матеріальна відповідальність. Постанова Верховної Ради України “Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, №25, ст.193 ) (Із змінами, внесеними згідно із Законом №2171-ІІІ від 21.12.2000, ВВР, 2001, №9, ст.38), у розмірі не більше місячного грошового забезпечення у сумі 10427 грн. 70 коп. (десять тисяч чотириста двадцять сім гривень 70 копійок).

Пунктом 7 вищевказаного Витягу із наказу чітко встановлено "Подати позов до адміністративного суду з направленням матеріалів службового розслідування по даному факту щодо притягнення старшого лейтенанта ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності".

Отже, матеріалами, поданими до позову підтверджується, що виникнення підстав, що давали позивачу право на пред`явлення визначених законом вимог, зокрема, з грудня 2018 року.

Щодо зазначених підстав для поновлення строку звернення, які вказав у заяві позивач, а саме, що з відповідача у період служби у Військовій частині А3137 щомісяця із грошового забезпечення проводилося стягнення у розмірі 20% його місячного забезпечення, суд звертає увагу, що позивачем не конкретизовано, з якої суми проводилося стягнення у розмірі 20%, на яких підставах, та який залишок коштів залишився несплаченим, а також не подано жодних письмових доказів такого стягнення.

Отже, суд робить висновок, що звертаючись до суду 29.09.2021 року (згідно штампа Укрпошти" про направлення кореспонденції до суду, Військовою частиною А3137 пропущено тримісячний строк для звернення до адміністративного суду, встановлений абз.2 ч.2 ст.122 КАС України.

Дослідивши матеріали позовної заяви, та розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, суд виходить з того, що звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у серпні 2021 року не є підставою щодо поновлення строку звернення до суду, враховуючи, що письмовими доказами підтверджується, що про обставини, викладені в обґрунтування позову та заяви, позивач був обізнаний ще у 2018 році, тому вважає у заяві Військової частини А3137 відмовити.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Суд зауважує, що у заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено жодних обставин, або непереборних підстав, які б перешкоджали йому подати позовну заяву в межах встановленого строку звернення до суду. Крім того, в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду.

Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Частиною 2 ст.123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи, що позивач не вказує у заяві поважні підстави для поновлення строку звернення до суду, суд робить висновок, що заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованою, та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктами 1 та 9 ч.4 ст.169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, суд вважає повернути позовну заяву Військової частини А3137 до ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення майнової шкоди в розмірі 10427,70 грн.

Згідно з ч.6 ст.169 КАС України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.

Керуючись статтями 14, 121-123, 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Військової частини А3137 щодо відстрочення сплати судового збору – відмовити.

У задоволенні заяви Військової частини А3137 про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

Позовну заяву Військової частини А3137 до ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення майнової шкоди в розмірі 10427,70 грн. - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 цього Кодексу.

Суддя Д.В. Сидоренко