Рішення № 102152951, 22.12.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-о/754/590/21

Справа №754/13729/21

РІШЕННЯ

Іменем України

22 грудня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Панченко О.М.

при секретарі - Богослов Ю.В.

заявниці - ОСОБА_1

її представника - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне Управління юстиції (м. Київ) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

06.09.2021 року Заявниця звернулася із заявою до суду про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Обгрунтовуючи заяву тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої входить: квартира АДРЕСА_1 . Спадкоємцем після смерті спадкодавця є тільки вона, оскільки її батько склав на неї заповіт. Її матір ОСОБА_4 та брат ОСОБА_5 вже покійні. В останні роки свого життя її батько часто хворів, погано пересувався, був не в змозі самостійно себе обслуговувати, потребував сторонньої допомоги, у зв`язку з чим,ще у травні 2013 року вона переїхала жити до квартири АДРЕСА_1 . Весь цей час вони з батьком проживали спільно за вказаною адресою, однією сім`єю, вона обслуговувала його і доглядала. Враховуючи те, що вона не відмовлялася від прийняття спадщини, то в силу вимог ч. 1 ст.1221 та ч. 3 ст. 1268 ЦК України вона вважала себе такою, що прийняла спадщину від померлого спадкодавця та була переконана у добропорядності свого спадкування. В подальшому 16.08.2021 року вона звернулася до Державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, заведення спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину. Однак нотаріус відмовив їй у вчиненні нотаріальних дій про що нею 16.08.2021 року було винесено відповідну постанову. Свою відмову нотаріус мотивував тим, що вона пропустила строк для прийняття спадщини. В зв`язку з цим заявниця змушена була звернутися із даною заявою до суду.

Ухвалою суду від 10.09.2021 р. відкрито провадження по справі. Розгляд справи призначено за правилами окремого провадження.

25.10.2021 року до суду надійшли матеріали спадкової справи.

В судовому засідання заявниця та її представник підтримали вимоги заяви в повному обсязі, просили суд про її задоволення.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про день та час розгляду справи.

Суд вважає, що в матеріалах справи достатньо даних для розгляду справи у відсутність представника заінтересованої особи.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви з наступних підстав.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Тобто, закон покладає обов`язок доказування на сторони у справі.

В судовому засіданні були встановлені наступні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявниці - ОСОБА_3 після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої входить: квартира АДРЕСА_1 .

Спадкоємцем після смерті спадкодавця є тільки заявниця, оскільки її батько склав на неї заповіт. Матір заявниці ОСОБА_4 та брат ОСОБА_5 вже покійні. Як зазначила в судовому засіданні заявниця останні роки свого життя її батько часто хворів, погано пересувався, був не в змозі самостійно себе обслуговувати, потребував сторонньої допомоги, у зв`язку з чим, ще у травні 2013 року вона переїхала жити до квартири АДРЕСА_1 . Весь цей час вони з батьком проживали спільно за вказаною адресою, однією сім`єю, вона обслуговувала його і доглядала.

Вказані обставини в судовому засіданні також пітвердили допитані в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Враховуючи те, що заявниця не відмовлялася від прийняття спадщини, то в силу вимог ч. 1 ст.1221 та ч. 3 ст. 1268 ЦК України вона вважала себе такою, що прийняла спадщину від померлого спадкодавця та була переконана у добропорядності свого спадкування.

В подальшому 16.08.2021 року заявниця звернулася до Державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, заведення спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину. Однак нотаріус відмовив їй у вчиненні нотаріальних дій про що нею 16.08.2021 року було винесено відповідну постанову. Свою відмову нотаріус мотивував тим, що вона пропустила строк для прийняття спадщини. В зв`язку з цим заявниця змушена була звернутися із даною заявою до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановленні також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Заявлений факт встановлюється з метою оформлення належним чином спадщини.

Вирішуючи дану заяву по суті, суд враховує всі обставини і оцінює всі отримані докази з точки зору справедливості, добросовісності закріплених в ст.3 ч.1 п.п.5,6 ЦК України та неприпустимості позбавлення особи права на судовий захист, відповідно до вимог ст. 293 ЦПК України шляхом підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі зазначеного, суд вважає доведеним факт проживання заявниці ОСОБА_1 зі спадкодавцем - її батьком ОСОБА_3 однією сім`єю на час відкриття спадщини, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 76-80, 90, 95, 258, 259, 263-265, 273, 293-294, 315-319, 352-355 ЦПК України, ст. ст. 3, 1216, 1218, 1264 ЦК України, Конституцією України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральне міжрегіональне Управління юстиції (м. Київ) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, - задовольнити.

Встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 , 1952 р.н. (ІПН НОМЕР_1 ) зі спадкодавцем - батьком ОСОБА_3 , 1928 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ