Ухвала суду № 102152927, 20.12.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/1113/21

Справа № 754/14743/21

У Х В А Л А

Іменем України

20 грудня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді Татаурової І.М.,

за участю секретаря Токарчука І.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12021100030001688 від 22.06.2021 стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України,

сторона обвинувачення: прокурор Фединяк .Н.Е.,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_1 ,

захисник Звенігородський В.М.,

в с т а н о в и в :

до Деснянського районного суду м. Києва 24.09.2021 надійшов обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12021100030001688 від 22.06.2021 стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України.

Ухвалою суду від 24.09.2021 по даному кримінальному провадженню призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просить призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, оскільки наявні правові підстави. В судове засідання викликати сторін кримінального провадження та представника потерпілого.

Представник потерпілого Лінніченко І.В. в судове засідання не з`явилася, згідно письмового клопотання, просить проводити підготовче судове засідання стосовно ОСОБА_1 у її відсутність. Не заперечує проти призначення обвинувального акта стосовно ОСОБА_1 до судового розгляду. Інші клопотання відсутні.

Сторони кримінального провадження не заперечили проти проведення підготовчого судового засідання у відсутність представника потерпілого Лінніченко І.В.

Сторона захисту не заперечила проти призначення кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про прийняття цивільного позову в інтересах КП «Ватутинськінвестбуд», обґрунтовуючи тим, що дане підприємство за відсутності фінансової можливості не має можливості самостійно звернутися до суду з позовом.

Сторона захисту заперечила проти прийняття цивільного позову прокурора з посиланням на те, що прокурор не має повноважень на звернення до суду з позовом в інтересах КП «Ватутинськінвестбуд», про що свідчить правова позиція Верховного Суду.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, оглянувши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до висновку про можливість призначення кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 до судового розгляду, за наступних підстав.

Так, дане кримінальне провадження підсудне Деснянському районному суду м. Києва відповідно до ст.ст. 32, 33 КПК України.

Підстав для прийняття рішення, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст. 314 КПК України, не має.

Обвинувальний акт складено відповідно до вимог ст. 291 ч.2 КПК України, тобто він містить відомості, які передбачені пп. 1-9 цієї частини та при його затвердженні прокурором дотримано вимог процесуального закону.

До обвинувального акту додані документи передбачені нормою ст.291 ч.4 КПК України.

Реєстр матеріалів досудового розслідування відповідає вимогам ст. 109 КПК України.

Таким чином, підстав для повернення обвинувального акту прокурору, відповідно до ст. 314 ч.3 п.3 - не має.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення кримінального провадження №12021100030001688 від 22.06.2021 стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін кримінального провадження та представника потерпілого.

Клопотання щодо прийняття цивільного позову.

При вирішенні питання щодо можливості прийняття цивільного позову суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ст. 128 ч.ч.1,3 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Прокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва.

Особливість сучасного конституційного статусу прокурора в суді, деталізованого в процесуальних кодексах та Законі України «Про прокуратуру», полягає у тому, що представництво прокурором інтересів держави у суді носить допоміжний характер, оскільки основну роль у цьому процесі мають відігравати профільні органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, які повинні самостійно звертатимуться до суду. Такий підхід до визначення ролі прокурора у сфері представництва інтересів держави у суді було закладено у Перехідних положеннях Конституції України 1996 року та вподальшому втілено в життя з урахуванням досвіду функціонування прокуратури в європейських державах, стандартів Ради Європи, а також висновків та рекомендацій, які надавалися Венеціанською Комісією щодо законопроектів про реформування прокуратури України.

Верховний Суд у справі № 810/3164/18 звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор; щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно; у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Отже, необхідність обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, зокрема, шляхом зазначення та доведення відсутності органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у відповідній сфері, або неналежного виконання таким органом своїх повноважень, є обов`язковою умовою для виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави.

Разом з тим, стосовно наявності такої підстави для звернення прокурора до суду, як факт порушення або існування загрози порушенню інтересів держави, Верховним Судом, як правило, застосовується широкий підхід до тлумачення поняття «державний інтерес», в основі якого, як правило, знаходиться суспільні (публічні) інтереси, що охоплюють собою певну сукупність приватних інтересів або важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації.

Так, у постанові від 05.11.2019 (справа № 804/4585/18) Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого «інтереси держави» є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом; надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Також, Велика Палата Верховного Суду сформулювала ряд правових висновків стосовно застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» під час визначення судами наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді: 1) таке право виникає у разі наявності органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, за умови, якщо таким органом не вживаються заходи для належної реалізації своїх повноважень або вживаються не у повній мірі (такий орган не звертається до суду з відповідним позовом, не застосовує свої владні повноваження для самостійного вирішення спірної ситуації, ухиляється від сплати судового збору тощо); 2) прокурор у позовній заяві, апеляційній чи касаційній скарзі має обґрунтувати наявність підстав для звернення до суду, однак незгода суду з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду; 3) якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

У справах за позовами прокурора в інтересах держави надважливим є також врахування та застосування судом принципу пропорційності як універсального загальноправового принципу, спрямованого на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і суспільних (публічних) інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення - обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; використання цього принципу дозволяє досягти розумного співвідношення між метою впливу з боку держави в особі органів прокуратури та засобами їх досягнення; принцип пропорційності вимагає виключно справедливого, раціонального та співрозмірного ініціювання прокурором судового процесу для захисту суспільних (публічних) інтересів (прав необмеженої кількості осіб).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що посилання прокурора на те, що у КП «Ватутинськінвестбуд» відсутня фінансова можливість для самостійного звернення до суду з позовом, є необґрунтованою, не підтвердженою документально, а тому є недостатньою для надання прокурору права звернення до суду з позовом.

Крім того, суд звертає увагу на те, що право на звернення до суду КП «Ватутинськінвестбуд» невичерпано, оскільки відповідно до норми ст. 128 ч.7 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 314-317, 376 ч.2 КПК України, суд -

у х в а л и в :

кримінальне провадження №12021100030001688 від 22.06.2021 стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Деснянського районного суду м. Києва (каб.№33-А пр. В. Маяковського, 5-В, м. Київ,) на 24 грудня 2021 року о 09:30 год.

Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.

Відмовити у прийнятті цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд».

У відкрите судове засідання для розгляду кримінального провадження викликати: прокурора, представника потерпілого, обвинуваченого, захисників.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений 21.12.2021 о 17:45 год.

Суддя: І.М. Татаурова