Рішення № 102149947, 23.12.2021, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/3182/21

Провадження № 2/0158/779/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді Поліщук С.В.,

при секретарі – Степановій С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бохонкович Василь Євгенійович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бохонкович В.Є. звернулась до суду з позовом до ТзОВ «Фінансова компанія управління активами», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що 24.01.2020р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. здійснив виконавчий напис, з приводу стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №011-02510-190313 від 19.03.2013 року, укладеним між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» в розмірі 49 617 грн. 60 коп. з яких 37 816 грн. 40 коп. заборгованості за тілом кредиту, 11 651 грн. 20 коп. заборгованості за відсотками та 150 грн. 00 коп. витрат за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

На підставі вищевказаного виконавчого напису головним державним виконавцем Ківерцівського ВДВС у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) Пащук В.З. відкрито виконавче провадження.

Посилаючись на те, що виконавчий напис є безпідставним, оскільки приватний нотаріус вчинив нотаріальну дію з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», а саме: не переконався у безспірності грошової вимоги, просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 24.01.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., зареєстрований в реєстрі за №4479 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором №011-02510-190313 від 19.03.2013 року.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 листопада 2021 року відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі та призначено підготовче засідання. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву, а іншим учасникам роз`яснено право на надання письмових пояснень.

Також ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 22.11.2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Бохонкович В.Є. про забезпечення позову у даній цивільній справі; зупинено стягнення у виконавчому провадженні №67422026, відкритому на підставі виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічови О.М. 24.01.2020р. за реєстровим №4479 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором в сумі 49617 грн. 60 коп.

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Бохонкович В.Є. не з`явились, подали до суду заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримують, просять позов задовольнити в повному об`ємі, розгляд справи проводити у їх відсутності.

Представник відповідача ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» та Третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., будучи належним чином повідомлені про час дату та місце розгляду справи, в підготовче засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 13.12.2021р. закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Бохонкович В.Є. в судове засідання не з`явились, згідно поданої заяви просять позов задовольнити в повному об`ємі, розгляд справи проводити у відсутності позивача та її представника.

Представник відповідача ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання в якому позовні вимоги визнав, не заперечує щодо визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню та стягнення судового збору за подання позовної заяви в розмірі 454 грн. та заяви про забезпечення позову в розмірі 227 грн.

Окрім цього від представника відповідача надійшло клопотання про врегулювання спору за участю судді, однак, відповідної згоди від позивача на адресу суду не надходило, а тому суд не вбачає підстав для задоволення вищевказаного клопотання.

Третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. Пояснень з приводу даного позову до суду не надходило.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору, що виник між сторонами, є виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., реєстраційний №4479 від 24.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в сумі 49 617,60 гривень (а.с. 9).

На підставі вищевказаного виконавчого напису, Головним державним виконавцем Ківерцівського ВДВС у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) Пащук В.З. 08.11.2021 року відкрито виконавче провадження № 67422026 (а.с. 10-11).

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно з частиною першою ст. 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

З врахуванням того, що представник відповідача в судове засідання не з`явився та не подав суду відзив на позовну заяву, матеріали справи не містять доказів про направлення боржнику письмової вимоги про усунення порушень, природа боргу за оскаржуваним виконавчим написом нотаріуса йому невідома, жодних повідомлень про наявність заборгованості позивач попередньо не отримував.

Крім цього, із матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед банком у виконавчому написі, є безспірним.

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Отже, нотаріус при вчиненні такого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у постанові про відкриття виконавчого провадження, приймаючи до уваги ті обставини, що судом не встановлено факту отримання позивачем повідомлення (вимоги) про наявність такої заборгованості, що було підставою для вчинення нотаріусом виконавчого напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Також варто зазначити, що серед документів, наданих відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а наданий нотаріусу кредитний договір №011-02510-190313 від 19.03.2013 року, який не посвідчений нотаріально, тому не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Таким чином, суд обмежений у можливостях перевірки доказів, окрім тих, що подані сторонами по справі, інакше це буде порушенням принципу диспозитивної цивільного судочинства.

При вирішенні даного спору суд виходить з позиції достатності доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, як це передбачено ст.80 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при вчиненні спірного виконавчого напису не було дотримано нотаріусом передбачених законом підстав для його вчинення, а саме щодо безспірності заборгованості, а відтак оспорюваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно положень п. 6 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що позові вимоги задоволені в повному об`ємі, відповідач по справі ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» до початку розгляду справи по суті позовні вимоги визнав, а позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп. (50 відсотків судового збору за подання позовної заяви з вимогою немайнового характеру), а також 227 грн. 00 коп. (50 відсотків судового збору за подання заяви про забезпечення позову) у відповідності до ч.1 ст.142 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача в користь держави.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Із наведеного вище слідує, що сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язана надати відповідні докази, які у причинно-наслідковому зв`язку підтверджують затрачений час на правову допомогу, надану в справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та фактичну передачу виконаних адвокатом робіт, які, зокрема, можуть міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Таким чином, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справа № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15 та інших.

Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду наступні документи: 1) договір про надання правової допомоги від 12.11.2021 року, 2) додаток № 1 до вищевказаного договору від 12.11.2021 року, 3) квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 12.11.2021 року 4) попередній (орієнтовний) розрахунок вартості надання правової допомоги за договором б/н від 12.11.2021р., 5)ордер на надання правничої (правової) допомоги від 11.11.2021р. та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, які вказують на оплату витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5625 грн. 00 коп.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат.

Слід зазначити, що попередній (орієнтовний) розрахунок вартості надання правової допомоги за договором б/н від 12.11.2021р. містить п. 2 у якому зазначається, що адвокатом були понесені витрати у сумі 1250 грн. на підготовку адвокатського запиту до державної виконавчої служби та опрацювання отриманої інформації, при цьому матеріали справи не містять копії вказаного адвокатського запиту а також відповіді на нього. Також вказаний розрахунок містить п. 4, який вказує, що адвокатом забезпечено участь у судових процесах, орієнтовно 3 засідання і їх вартість складає 1875 грн., однак в підготовче засідання та в судове засідання представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Бохонкович В.Є. не з`явився, подав до суду заяви про підтримання позову, розгляд справи у його відсутності, а тому, суд приходить до висновку, що вимоги щодо стягнення судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення, в розмірі 2500 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 15, 16, 18, 19, 89, 137, 141, 223, 247, 263, 265 ЦПК України, на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст. ст. 39, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Михайловичем, реєстраційний номер №4479 від 24 січня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в сумі 49 617 (сорок дев`ять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 60 коп.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» в дохід держави 681 (шістсот вісімдесят одна) грн. 00 коп. судового збору

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Волинського апеляційного суду безпосередньо або через Ківерцівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ківерцівським РВ УМВС України у Волинській області 30.10.1996р., РНОКПП НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_1 ;

представник позивача – адвокат Бохонкович Василь Євгенійович, свідоцтво про право на айняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1038 від 06.07.2018р., юридична адреса: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9а, офіс 203; Код ЄДРПОУ 35017877);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Михайлович (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5.

Суддя

Ківерцівського районного суду Поліщук С.В.