Ухвала суду № 102148837, 23.12.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/1924/20

н\п 2/490/1302/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2021 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі – Павленко Т.Ю.,

за участю представника позивача - адвоката Малиновської Н.С.,

представника відповідача - адвоката Пугаченка С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням та зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням, третя особа - Комунальне підприємство Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, третьої особи про визначення порядку користування житловим приміщенням та зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням: квартирою АДРЕСА_1 , яка належить сторонам на праві власності по 1/2 частині за кожним.

Ухвалою судді від 09.04.2020 року дану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків.

18.05.2020 року на адресу суду від позивача, на виконання вимог ухвали від 09.04.2020 року, надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою від 26.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній цивільній справі, розгляд справи призначено в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 17.08.2020 року.

08.07.2020 року від відповідача надійшла заява про перенесення розгляду справ, у зв`язку з його перебуванням за межами України.

Підготовче судове засідання перенесено на 22.09.2020 року.

Ухвалою суду від 22.09.2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 21.12.2020 року.

18.12.2020 року на адресу суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.

06.04.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

09.04.2021 року представник відповідача - адвокат Пугаченко С.Ю. надав заперечення на відповідь на відзив.

23.12.2021 року представником позивача - адвокатом Малиновською Н.С. подано заяву про залишення позову без розгляду.

За Договором купівлі-продажу від 08.10.2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Тарнопольською Р.Г. Миколаївського міського нотаріального округу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продали квартиру АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 купила вказану квартиру за 507 000 грн. (реєстровий номер 1251).

Представник відповідача не заперечував проти залишення позову без розгляду, але просив стягнути з позивача понесені витрати на правову допомогу в сумі 12 200 грн., посилаючись на безпідставність пред`явленого позову та відсутність наданий час предмету позову.

Адвокат Малиновська Н.С. проти стягнення витрат заперечувала, оскільки вважала, що вчинений продаж квартири був за бажанням сторін і є вирішенням спору.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Враховуючи, що розгляд справи по суті не проводився, суд вважає, що заява про залишення позову без розгляду, підлягає задоволенню.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

За ч. 9 ст. 141 ЦПК, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, виходячи з означених норм цивільно-процесуального законодавства, підставою для стягнення компенсації судових витрат у разі постановлення ухвали суду про залишення позову без розгляду, є встановлення судом необґрунтованих дій позивача (ч.5 ст. 142 ЦПК України), а також у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони (ч.6 ст. 142 ЦПК України, ч. 9 ст. 141 цього Кодексу).

Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Суд звертає увагу на те, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, оскільки згідно ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. та ст.ст. 391, 392 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном ; власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, отже, заявлені вимоги не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, а тому не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Виписане відповідає правовому висновку Верхового Суду. викладеному у постанові від 14.01.2021 у справі №521/3011/18.

Письмові матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності обставин передбачених ч. 9 ст. 141 ЦПК України.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому, суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Відповідно до пункту 38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду, відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому, саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Таким чином, в даній ситуації, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим Конституцією України та є безумовним доступом до правосуддя, незалежно від обґрунтованості позову.

Крім іншого, заявляючи клопотання про відшкодування судових витрат, відповідач та його представник не довели, а, відповідно, і позбавили можливості суд встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Виходячи з цього, в задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно відмовити.

При цьому, посилання адвоката Пугаченко С.Ю. на закриття провадження у справі не мають процесуального значення, оскільки наслідки залишення позову без розгляду та закриття провадження у справі, передбачені ст.142 ч.ч.5,6, та ч.9 ст.141 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 142, 257, 260, 353 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням та зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням, третя особа - Комунальне підприємство Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації - залишити без розгляду.

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Пугаченко С.Ю. про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Суддя Н.П. Черенкова