Рішення № 102148641, 23.12.2021, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/679/21

Провадження № 2/483/743/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2021 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря – Данилової А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,–

В С Т А Н О В И В :

05 травня 2021 року ОСОБА_2 , який є представником акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі – АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою, предметом якої є: стягнення з відповідача 21 434 грн 70 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором № б/н.

В обґрунтування позову зазначив, що 28 лютого 2012 року сторони уклали кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 12 квітня 2021 року перед позивачем виникла вищезазначена заборгованість. Оскільки відповідач ухиляється від добровільного погашення боргу, банк змушений звернутися з позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій також зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 60).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Зазначив, що відповідач не укладав з банком жодних кредитних договорів, а лише звернувся до позивача з метою отримання платіжної картки, підписав анкету-заяву від 28 лютого 2012 року, в якій просив відкрити картку «Універсальна». Банком було видано картку, після спливу строку дії якої, позивач самостійно надав відповідачу нову картку. ОСОБА_1 жодного разу не звертався до позивача з приводу збільшення кредитного ліміту та жодного разу не використовував встановлений кредитний ліміт. Крім того, вказав на відсутність підпису ОСОБА_1 у Витягу з Тарифів та Витягу з Умов кредитування та надав виписку по транзакціях по кожній з карток, які вказані банком у виписці по рахунку відповідача. Так, представник зазначив, що банком здійснювалося нарахування відсотків та показані транзакції по картках 5211537408896343 та 4149629390791226 поза межами строку дії цих карток відповідно до довідки, наданої самим банком. Також, банк нараховував відсотки за користування кредитом за різними ставками, а саме 2, 7% та 3, 5%, які змінював в односторонньому порядку без укладення жодних угод, що вбачається з виписки по рахунку, а саме з розшифровування транзакцій.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28 лютого 2012 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з одного боку, та ОСОБА_1 , з другого боку, був укладений кредитний договір, що складається з анкети-заяви позичальника (а.с. 15).

Так, позивачу було видано платіжну картку «Універсальна» з номером НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою, наданою банком, відповідачу всього було видано 3 картки, а саме: НОМЕР_1 строком дії з 28.02.2012р. по листопад 2015 року; 5168742303345528 стоком дії з 01.08.2013р. по травень 2017 року; 4149629390791226 стоком дії з 18.05.2017р. по лютий 2021 року (а.с. 14).

З розрахунку заборгованості за договором слідує, що станом на 12 квітня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 21 434 грн 70 коп., з яких: 18 827 грн 49 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 2 607 грн 21 коп. – заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом (а.с. 5-12).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення – невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. За порушення зобов`язання винна особа несе цивільно-правову відповідальність, тобто зазнає основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні боржника певних прав або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина 2 статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України)

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина 2 статті 207 ЦК України).

З долученого до позовної заяви витягу з тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 16) вбачається, що він не містить підпису відповідача, а отже не може визнаватися складовою кредитного договору.

Крім того, матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати відсотків і штрафів та саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядку нарахування.

За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг та за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору.

Аналогічну позицію висловила Велика палата Верховного суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, зазначивши, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання до запропонованого договору.

Перевіривши надану банком виписку по рахунку ОСОБА_1 , суд встановив, що відповідачем всього отримано 227 390 грн 29 коп., а внесено в рахунок погашення заборгованості 254 216 грн 42 коп.

Вказане свідчить про те, що фактичний баланс по рахунку ОСОБА_1 є позитивним, оскільки переплата з боку відповідача становить 26 826 грн 13 коп..

Разом із тим, банк безпідставно нараховував відсотки за користування кредитними коштами, змінюючи відсоткові ставки від 2, 7% до 3, 5% річних, оскільки жодних домовленостей щодо цього наданий банком договір (анкета-заява) не містить.

При цьому, суми нарахованих відсотків зараховувались як заборгованість, що і створило негативний баланс по рахунку відповідача.

Суд також звертає увагу на те, що банком безпідставно списувалися з рахунку відповідача страхові платежі в розмірі 10 грн, а також комісія в сумі 20 щомісяця, оскільки умови договору не містять відповідних домовленостей сторін.

Крім того, з наданої банком виписки по рахунку вбачається рух коштів по картках, строк дії яких закінчився.

Так, строк дії картки НОМЕР_1 закінчився у листопаді 2015 року (а.с. 14), однак рух по картці, а саме автоматичне списання страхового платежу, продовжувалося до травня 2017 року (а.с. 52), і це призвело до збільшення негативного балансу по рахунку відповідача.

Також, строк дії картки НОМЕР_2 закінчився у лютому 2021 року (а.с.14), однак нарахування відсотків продовжувалося у березні та квітні 2021 року (а.с.49).

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що відповідач вніс 254 216 грн 42 коп. (сумарний позитивний баланс по карткам НОМЕР_1 , НОМЕР_3 та НОМЕР_2 ) та витратив запозичених коштів (тіло кредиту) на суму 227 390 грн 29 коп..

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, а також того, що позивач свій процесуальний обов`язок доказування не виконав – не надав суду достатніх та допустимих доказів того факту, що відповідачу правомірно нараховувалися відсотки за ставками 2,7%, а згодом - 3,5%, а також щомісячний страховий платіж в розмірі 10 грн щомісяця та комісія в сумі 20 грн, та оскільки сума внесених відповідачем коштів перевищує доведені банком витрати, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України, та у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позову залишає сплачену банком суму судового збору за ним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні цивільного позову акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: