Рішення № 102146720, 23.12.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1681/21Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/1681/21

За позовом: Виконуючого обов`язки заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси (65062, м. Одеса, вул. Черняховська, 6) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТЛ Груп” (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20; код ЄДРПОУ 37607154)

Про стягнення 15534,95 грн.

Представники сторін:

від прокуратури: Кривельова Т.М., посвідчення

від позивача: Кучеренко Г.А., самопредставництво

від відповідача: Бєлогуб М.В., адвокат за ордером

Встановив: Виконуючий обов`язки заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТЛ Груп” про стягнення 15534,95 грн.

Позовні вимоги направлено на стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 15534,95 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2021р. прийнято позовну заяву Виконуючого обов`язків заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті та відкрито провадження у справі №916/1681/21. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "02" серпня 2021 р. о 11:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві та прокурору відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у підготовче засідання на 02.08.2021р. о 11:00.

16.04.2021р. до суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву.

02.08.2021р. судом було оголошено перерву до 16.08.2021р. о 10:00. Запропоновано прокурору та позивачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати відповідачу відповідь на відзив, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.166 ГПК України, в строк до 09.08.2021р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.08.2021р. повідомлено позивача по справі №916/1681/21 Державну службу з безпеки на транспорті про судове засідання, яке відбудеться "16" серпня 2021 р. о 10:00.

06.08.2021р. до суду прокурором було надано відповідь на відзив.

16.08.2021р. до суду відповідачем було надано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.08.2021р. справу №916/1681/21 ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "08" вересня 2021 р. о 10:00. Викликано учасників справи у справі у підготовче засідання, призначене на 08.09.2021р. о 10:00.

08.09.2021р. до суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву, з урахуванням переходу до розгляду справи за правилами загального провадження.

08.09.2021р. судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.10.2021р. о 12:00. Запропоновано позивачу та прокурору підготувати та надати до суду і одночасно надіслати відповідачу відповідь відзив, оформлену з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, в строк до 29.09.2021р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.09.2021р. повідомлено позивача по справі №916/1681/21 Державну службу з безпеки на транспорті про судове засідання, яке відбудеться "11" жовтня 2021 р. о 12:00.

29.09.2021р. до суду прокурором було надано відповідь на відзив.

11.10.2021р. відповідачем було надано заперечення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 1 1.10.2021р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/1681/21 на 30 днів до 15.11.2021р. Відкладено підготовче засідання на "25" жовтня 2021р. о 11:20. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 25.10.2021р. о 11:20.

23.10.2021р. до суду відповідачем було надано клопотання про долучення до справи письмових доказів.

25.10.2021р. судове засідання не відбулось, у зв`язку з непрацездатністю судді Д`яченко Т.Г. у період з 25.10.2021р. по 10.11.2021р. включно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.11.2021р. призначено підготовче засідання у справі на "15" листопада 2021 р. о 12:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 15.11.2021р. о 12:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.2021р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1681/21. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "13" грудня 2021р. о 10:45. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 13.12.2021р. о 10:45.

13.12.2021р. у судовому засіданні було оголошено перерву в розгляді справи по суті на стадії вступних слів до 23.12.2021р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2021р. повідомлено позивача по справі №916/1681/21: Державну службу з безпеки на транспорті про судове засідання, яке відбудеться "23" грудня 2021 р. о 10:00.

Прокурор підтримує поданий позов в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті та просить суд його задовольнити.

Позивачем, який був присутнім у судовому засіданні 23.12.2021р., було усно зазначено суду, що він повністю підтримує заявлені позовні вимоги прокурора та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечує проти заявлених вимог прокурора та просить суд відмовити в їх задоволенні.

У судовому засіданні 23.12.2021 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 23.12.2021р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури та представників сторін, суд встановив.

Подаючи позов в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, прокурором було зазначено суду, Приморською окружною прокуратурою міста Одеси вивчено матеріали Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки щодо порушення автомобільним перевізником порядку проїзду великовагових/великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Посилаючись на ч. 2 ст. 29 Закону України „Про дорожній рух”, ст. 6 Закону України „Про автомобільний транспорт”, п. 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 08.11.2006 № 1567, п. 3, пп. 4 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.06.2007 № 879, прокурором було зазначено суду, що уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області в ході здійснення перевірки 14.08.2020р. на автомобільній ділянці 474 км а/д Н-08 проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу (вантажного сідлового тягача) FREIGHTLINER д/н НОМЕР_1 та напівпричіпу контейнеровозу KOEHLER SC173 д/н НОМЕР_2 .

За результатами проведення габаритно-вагового контролю 14.08.2020 складено акт № 031812 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку № 038812 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, згідно яких встановлено, що за результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю зафіксовано навантаження на осі: 1) 5 тонн; 2) 8, 5 тонн 3) 8, 65 тонн; 4) 8, 9 тонн; 5) 7, 15 тонн; 6) 9, 25 тонн. Фактична повна маса транспортного засобу склала 47, 45 тонн при нормативно допустимій масі 44, 0 тонни. (а.с. 26, т.1).

До акту від 14.08.2020 № 031812 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових/габаритних параметрів 14.08.2020 складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, згідно з яким плата за проїзд великовагового транспортного засобу склала 479, 20 євро. Відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, встановленого Національним банком України станом на дату 14.08.2020, курс гривні до євро складає 32, 4185 гривень. Таким чином, нарахована плата у розмірі 479, 20 євро становить 15534, 95 грн. (а.с. 28. т.1).

В обґрунтування поданого позову прокурор посилався на ч. 3 ст. 48 Закону України „Про автомобільний транспорт”, де передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно зі ст. 33 Закону України „Про автомобільні дороги” передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Із положень пункту 4 Правил № 30 випливає, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі-дозвіл), видані перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Згідно з п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Як вказує прокурор, ст. 1 Закону України „Про автомобільний транспорт” визначено, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів чи (та) пасажирів транспортними засобами. Згідно зі ст. 48 цього ж Закону документом для здійснення перевезень вантажів, зокрема для автомобільного перевізника, є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах та інші документи, передбачені законодавством. Водій зобов`язаний пред`явити посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортні накладні або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Прокурором було зазначено суду, що установлено, що власником вантажного сідлового тягача FREIGHTLINER д/н НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , який на підставі договору оренди транспортного засобу від 03.02.2018 передав його в термінове платне користування до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТЛ Груп”. Власником напівпричіпу контейнеровозу KOEHLER SC173д/н НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .

Відповідно до накладної CMR перевізником на транспортних засобах ВН 1403 СХ/ НОМЕР_2 за маршрутом МП „Південний” - м. Дніпро зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю „ІТЛ Груп”.

Крім того, як було зазначено прокурором, управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області 14.08.2020 складено акт № 221666 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідно до якого перевіркою виявлені порушення абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України „Про автомобільний транспорт”, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. (а.с. 44, т.1). Установлено, що порушення вчинено саме Товариством з обмеженою відповідальністю „ІТЛ Груп”.

Прокурором було зазначено суду, що незважаючи на те, що відповідно до п. 31-1 Порядку перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки, у визначений вище термін перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю „ІТЛ Груп” кошти добровільно не сплачено.

У п. 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

За таких обставин, як поясню прокурор, визначена плата за проїзд, не сплачена перевізником у встановлені чинним законодавством строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Надаючи відзив на позовну заяву відповідачем було зазначено суду, що вказана вага не відповідає інформації, визначеній у товаросупровідних документах на вантаж та є відмінною від ваги, що визначена на інших вагових комплексах.

Відповідачем було зазначено суду, що вага вантажного сідлового тягача державний номер НОМЕР_1 складає 6800кг, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , вага напівпричіпу контейнерновозу державний номер НОМЕР_2 складає 6000 кг, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , вага контейнерного обладнання, у якому транспортувався вантаж складає 3810 кг, що підтверджується актом зважування контейнера № 47 696 від 17.08.2020 року та фотокарткою контейнеру з відображенням вагових характеристик, вага брутто вантажу становила 25 798 кг, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною від 13.08.2020 року, пакувальним листом № ТД-000203109 від 04.08.2020р., специфікацією від 04.08.2020 року, рахунком -фактурою від 04.08.2020 року митною декларацією №UA110130/2020/022638 від 24.08.2020 року.

Отже, загальна вага транспортного засобу з контейнером та вантажем, як стверджує відповідач, становить 42408,00 кг та не перевищує допустимі габаритно-вагові норми.

Відповідачем було зазначено суду, що у зв`язку з обмеженістю строку доставки вантажу під митним контролем відповідачем було прийнято рішення продовжити доставку вантажу до МП „Південний” та проводити додаткові зважування на всіх вагових комплексах, які будуть доступні водію без істотного змінений маршруту доставки та звернуто увагу суду, що контейнерне обладнання MRSU3328052 опломбовано пломбою відправника №А14786774, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною від 13.08.2020 року. Таким чином, наявність пломби на контейнері унеможливлювало розвантаження вантажу, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб без її пошкодження.

16.08.2020р. відповідачем проведено зважування на ваговому комплексі „Херсон облавтодор” та за результатами зважування загальна вага транспортного засобу з вантажем склала 43250,00 кг, що підтверджується квитанцією про зважування №88775 від 16.08.2020р.

17.08.2020р. проведено додаткове зважування на ваговому комплексі „Пункт зважування Дачне”, Алтестово, Одеська області та за результатами зважування загальна вага транспортного засобу з вантажем склала 41530,00 кг, що підтверджується квитанцією б/н від 17.08.2020р.

17.08.2020р. вантаж у контейнері MRSU3328052 доставлений в М/П „Південний” та у зоні митного контролю проведено додаткове зважування та загальна маса транспортного засобу з вантажем склала 43480,00 кг., що підтверджується актом зважування №47696 від 17.08.2020р.

Відповідачем було зазначено суду, що навантажувальний ордер №ГП-0092448 від 17.08.2020р. про прийняття контейнеру на контейнерний термінал у зоні митного контролю засвідчує цілісність пломби №А 14786774 та підтверджує, що будь-які дії, що можуть змінити габаритно-вагові показники, з вантажем під час перевезення не здійснювались.

За твердженнями відповідача, вага транспортного засобу Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТЛ Груп” не перевищувала допустимо норму понад 44 тони, що підтверджується товаросупровідними документами, результатами зважування на інших вагових комплексах та вагах контейнерного терміналу. Отже, встановлення фактичної маси транспортного засобу за результатами зважування ДП Запорізький ОБЛАВТОДОР ППГВК 2 у розмірі 47,45 тон не відповідає дійсній вазі транспортного засобу. Габаритно - вагові параметри транспортного засобу Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТЛ Груп” відповідали установленим законодавством параметрам і нормам, що підтверджується належними та допустимими доказами, які подаються разом з відзивом на позовну заяву та підстави для нарахування та стягнення плати за проїзд відсутні.

Крім того, відповідачем було зазначено суду, що прийняті за результатами контролю рішення ( довідка про результати здійснення габаритно- вагового контролю №9038812,акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №9031812, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно СМR від 13.08.2020р., акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №221666) не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст.19 КАС України, у зв`язку з чим до суду відповідачем окремо не оскаржувались.

Також додатково, на підтвердження своїх доводів, відповідачем було зазначено суду, що у зв`язку з не погодженням з результатами проведеного зважування, відповідач звернувся 17.08.2020 року із терміновим повідомленням про можливу несправність вагового комплексу до Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Запорізькій області) з проханням визнати результати зважування недостовірними та недійсними, скасування розрахунку плати за проїзд та відповідач отримав відповідь від Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Запорізькій області від 08.09.2020 року про відсутність повноважень про скасування розрахунку плати за проїзд

21.09.2020 р. до Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Запорізькій області із терміновим повідомленням про несправність вагового комплексу. (

21.09.2020 року до Управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області із проханням визнати результати зважування недійсними та недостовірними, скасувати акт про проведення перевірки, відправити матеріали розгляду до Управління Державної служби з безпеки на транспорті у Запорізькій області для скасування розрахунку плати за проїзд, перевірки технічного стану вагового комплексу.

15.08.2021р. відносно водія Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТЛ Груп” Свищ Вадима Степановича Управлінням патрульної поліції в Запорізькій області винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за порушенням п.22.5 Правил дорожнього руху, а саме здійснення керування транспортним засобом фактична вага якого складає 47450 кг при дозволеній 44 000 кг. без відповідного дозволу. Рішенням заступника начальника управління - начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції №1004 від 10.09.2020 року скасовано вище вказану постанову про притягнення водія відповідача до адміністративної відповідальності.

21.09.2021р. Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області проводився розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за результатами складання акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №221666 від 14.08.2020р.

За результатами розгляду справи, постанова про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю „ІТЛ Груп” адміністративно- господарського штрафу не приймалась, що, як стверджує відповідач, вказує на те, що виявлені Управління Державної служби України з безпеки на транспорті у Запорізькій області в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт не знайшли свого підтвердження.

Відповідачем було наголошено суду, що активні дії відповідача, направлені на захист своїх прав та доведення протиправності прийнятих суб`єктом владних повноважень документів за результатами зважування, відсутність рішення про застосування штрафних санкцій до відповідача та рішення про притягнення водія до адміністративної відповідальності додатково - свідчать про безпідставність стягнення плати за проїзд з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТЛ Груп”.

Додаткового заперечуючи проти позову, відповідачем було зазначено суду, що ваги не призначені для динамічного зважування та не відповідають державним стандартам.

Відповідно до наданої відповіді на відзив прокурором було зазначено суду, що відповідачем наголошується на тому, що загальна вага транспортного засобу з контейнером та вантажем становить 42 408 кг. При цьому у відзиві наводяться дані щодо зважування транспортного засобу: 16.08.2020-43 250 кг, 17.08.2020-41 530 кг, 17.08.2020-43 480 кг.

Як стверджує прокурор, представником відповідача наводяться суперечливі дані, тобто різні маси одного й того ж самого транспортного засобу з тим же вантажем, маса якого постійно відрізняється від заявленої нібито правильної маси 42 408 кг. Крім того, у відзиві не наведено якими саме вагами та за яких умов проведено зважування 16.08.2020р. та 17.08.2020р., яким чином встановлено вагу вантажу саме 25798 кг; документів, які підтверджують чіткість та правильність роботи застосованих ваг, справність та належність обладнання, не надано.

Натомість, на підтвердження встановленої 14.08.2020р. загальної маси транспортного засобу з вантажем 47450,00 кг прокурором до позовної заяви надано чек (довідку про зважування вагами Esiti AS 09.224), свідоцтво про державну метрологічну атестацію №34-1191 від 08.09.2009 на вимірювальний прилад № 09-224 та свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 34-00/2014 (чинне з 31.07.2020р. по 31.07.2021р., що відповідає Вимогам до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затв. наказом Міністерства інфраструктури України 28.07.2016 № 255.

Також прокурором було зазначено суду, що виходячи з мотивувальної частини рішення, постанову від 15.08.2020р. скасовано через недотримання поліцейським вимог щодо безперервної відеофіксації розгляду справи про адміністративне правопорушення. Спростування факту перенавантаження транспортного засобу рішення від 10.09.2020 не містить. Таким чином, водія транспортного засобу не притягнуто до адміністративної відповідальності через порушення процесуальних вимог щодо розгляду справи. Разом з тим, скасування постанови від 15.08.2020 через порушення процесу не є доказом, який спростовує факт перенавантаження транспортного засобу до 47 450 кг.

Крім того, додаткового, на спростування доводів відповідача, прокурором було зазначено суду, що твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки в чеку (довідці) про зважування від 14.08.2020р. відсутні дані про швидкість транспортного засобу, на якій здійснювалось зважування.

Також прокурором було зазначено суду, що оскільки на момент проведення державної метрологічної атестації ваг автомобільних підкладних моделі AS (2019 рік) ГОСТ 29329-29 був чинним, він застосовується для повірки ваг Esiti AS 09.224., та даний факт підтверджується листом Державного підприємства „Всеукраїнський державний науково-виробничий цент стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів” від 20.09.2021р. №3-36-84/21.

Прокурор зазначає, що з наданих відповідачем документів неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке застосовано при зважуваннях 16.08.2020р. та 17.08.2020р., зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу, який відсоток похибки таких ваг, тощо та документів, які підтверджують справність застосованого обладнання відповідачем не надано.

Надаючи заперечення на відповідь на відзив, відповідачем надавались пояснення щодо ваги вантажного сідлового тягача, напівпричіпу контейнерновозу, контейнерного обладнання, а також пояснення щодо зважування на вагових комплексах та зазначалось суду, що перевищення допустимих габаритно-вагових норм не виявлено.

Також на спростування доводів та тверджень прокурора відповідачем було надано пояснення стосовно результатів зважування.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Надаючи оцінку доводам, викладеним в позові, та обґрунтуванням позовних вимог, зазначеним Виконуючим обов`язків заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в позовній заяві в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, та направленим на стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 15534,95 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України „Про дорожній рух”, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 „Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування”, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Як встановлено судом, уповноваженими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області в ході здійснення перевірки 14.08.2020р. на автомобільній ділянці 474 км а/д Н-08 проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу (вантажного сідлового тягача) FREIGHTLINER д/н НОМЕР_1 та напівпричіпу контейнеровозу KOEHLER SC173 д/н НОМЕР_2 .

За результатами проведення габаритно-вагового контролю 14.08.2020 складено акт № 031812 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку № 038812 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, згідно яких встановлено, що за результатами зважування автомобіля та габаритно-вагового контролю зафіксовано навантаження на осі: 1) 5 тонн; 2) 8, 5 тонн 3) 8, 65 тонн; 4) 8, 9 тонн; 5) 7, 15 тонн; 6) 9, 25 тонн. Фактична повна маса транспортного засобу склала 47, 45 тонн при нормативно допустимій масі 44, 0 тонни. (а.с. 26, т.1).

До акту від 14.08.2020 № 031812 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових/габаритних параметрів 14.08.2020 складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, згідно з яким плата за проїзд великовагового транспортного засобу склала 479, 20 євро. Відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, встановленого Національним банком України станом на дату 14.08.2020, курс гривні до євро складає 32, 4185 гривень. Таким чином, нарахована плата у розмірі 479, 20 євро становить 15534, 95 грн. (а.с. 28. т.1).

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30 визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 2.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Поряд з цим, із наданих доказів відповідачем, на спростування тверджень прокурора, судом було з`ясовано, що вага вантажного сідлового тягача державний номер НОМЕР_1 складає 6800кг, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , вага напівпричіпу контейнерновозу державний номер НОМЕР_2 складає 6000 кг, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , вага контейнерного обладнання, у якому транспортувався вантаж складає 3810 кг, що підтверджується актом зважування контейнера № 47 696 від 17.08.2020 року та фотокарткою контейнеру з відображенням вагових характеристик, вага брутто вантажу становила 25798 кг, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною від 13.08.2020 року, пакувальним листом № ТД-000203109 від 04.08.2020р., специфікацією від 04.08.2020 року, рахунком -фактурою від 04.08.2020 року митною декларацією №UA110130/2020/022638 від 24.08.2020 року. Отже, за наданими відповідачем документам, вбачається, що загальна вага транспортного засобу з контейнером та вантажем, як стверджує відповідач. становить 42408,00 кг, а отже не перевищує допустимі габаритно-вагові норми.

Судом враховано доводи та твердження відповідача, що контейнерне обладнання MRSU3328052 опломбовано пломбою відправника №А14786774, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною від 13.08.2020 року, у зв`язку з чим судом встановлено, що наявність пломби на контейнері засвідчує відсутність факту розвантаження вантажу, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб без її пошкодження та іншого прокурором та позивачем доведено не було за час розгляду справи та належними доказами, засвідчений факт також спростовано не було.

Судом враховано доводи відповідача та встановлено із наданих ним документів, що 16.08.2020р. відповідачем проведено зважування на ваговому комплексі „Херсон облавтодор” та за результатами зважування загальна вага транспортного засобу з вантажем склала 43250,00 кг, що підтверджується квитанцією про зважування №88775 від 16.08.2020р. 17.08.2020р. проведено додаткове зважування на ваговому комплексі „Пункт зважування Дачне”, Алтестово, Одеська області та за результатами зважування загальна вага транспортного засобу з вантажем склала 41530,00 кг, що підтверджується квитанцією б/н від 17.08.2020р. та 17.08.2020р. вантаж у контейнері MRSU3328052 доставлений в М/П „Південний” та у зоні митного контролю проведено додаткове зважування та загальна маса транспортного засобу з вантажем склала 43480,00 кг., що підтверджується актом зважування №47696 від 17.08.2020р.

Також приймаються до уваги пояснення відповідача, що навантажувальний ордер №ГП-0092448 від 17.08.2020р. про прийняття контейнеру на контейнерний термінал у зоні митного контролю засвідчує цілісність пломби №А 14786774 та підтверджує, що будь-які дії, що можуть змінити габаритно-вагові показники, з вантажем під час перевезення не здійснювались.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що за час розгляду справи було досліджено судом та прийнято до уваги відповідність ваг, на яких було проведено зважування та за результатами яких складено акт, який покладено в підставу позову прокурора, та тих, на яких проводилась зважування у подальшому, та результати зважування було покладено у підстави заперечення відповідача, відповідно до наданих документів як прокурором так і самим відповідачем.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, положеннями ст. 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що прокурор, подаючи позов в інтересах особи, право якої, як він зазначає, порушено, самостійно визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

При цьому, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри»

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

З урахуванням фактичних обставин справи та належності і допустимості доказів через призму рішення Європейського суду з прав людини, суд вважає, що надані прокурором докази, на підтвердження обставин та ґрунтувань, що були визначені ним у поданому позові в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, не містять достатньої доказової цінності факту порушення відповідачем визначених ним законодавчих правил, оскільки, за переконанням суду, докази надані відповідачем, у сукупності засвідчують та надають суду можливість встановити відсутності факту перевищення допустимої норми при здійсненні перевезення відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Виконуючого обов`язки заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТЛ Груп” про стягнення 15534,95 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2270,00 грн. покладаються на Одеську обласну прокуратуру, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України. суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Виконуючого обов`язки заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТЛ Груп” про стягнення 15534,95 грн. – відмовити у повному обсязі.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн. покласти на Одеську обласну прокуратуру.

Повний текст рішення складено 23 грудня 2021 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко