Рішення № 102146614, 21.12.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3157/21Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/3157/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5) в особі філії «Інфоксводоканал» (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133)

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу «Малиновський-11» (65122, м. Одеса, вул. Архітекторська, буд. 20, код ЄДРПОУ 20997834)

про стягнення 173 474,75грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Малиновський-11» про стягнення 173 474,75грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення №4111/1 від 01.11.2000р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2021р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3157/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

17.11.2021р. за вх. №30824/21 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач вказує позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними, в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити повністю.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

01.11.2000р. між КП “Одесводоканал” (Водоканал) та ЖБК “Малиновський-11” (Абонент) укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення (населення) №4111/1, згідно з яким КП „Одесводоканал” надає послуги з подачі питної води, а Абонент своєчасно сплачує надані йому послуги з водопостачання і водовідведення.

Відповідно до умов п.2.1. договору сторони зобов`язуються керуватися “Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення міст і селищ України”, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65, “Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995р. № 30; “Правилами прийому виробничих стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м Одеси, затверджених розпорядженням Одеської Обладміністрації №87/А-98 від 09.02.1998р. та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.

Згідно з умовами п. 3.2 договору оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Водоканалу.

У п. 5.3 договору встановлено, що договір укладений та діє з 01.11.2000р. до 01.11.2015р. Договір вважається продовженим на наступні 5 (п`ять) років, якщо за місяць до його припинення сторони не дійдуть згоди щодо внесення змін або припинити його дію.

Додатком №1 до договору є Дислокація об`єктів.

07.09.2010р. між сторонами укладено додаткову угоду №125/1-2 до договору, якою внесені зміни у договір, а саме:

1.В тексті договору найменування сторін “Водоканал” і “Абонент” у всіх відмінках замінити на “Виробник” і “Споживач” відповідно.

2.Виключити із п. 2.1. договору абзац: “Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України ”, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65.

3.Доповнити п. 2.1 договору новими абзацами: “Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. №190, Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”, Законом України “Про житлово-комунальні послуги”.

4.П. 5.3 договору змінити, виклавши у новій редакції: “Договір діє з моменту укладення договору до 21.12.2015р. в частині надання послуг водопостачання та водовідведення. Договір в частині надання послуг водопостачання та водовідведення вважається продовженим на наступні п`ять років, якщо за місяць до його закінчення сторони не прийдуть до згоди внести зміни або припинити його дію. В частині розрахунків за надані послуги водопостачання та водовідведення договір діє до повного погашення заборгованості по даному договору”.

Позивач вказує, що відповідно до умов Договору розрахунок заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2021 по 01.10.2021 здійснювався ним за показаннями приладу обліку води, які надавалися відповідачем за допомогою особового кабінету на офіційному сайті Філії “Інфоксводоканал", що підтверджується Звітом по абоненту 118100 та за тарифами, затвердженими Постановою НКРЕКП №2499 від 16.12.2020.

Крім того, як зазначає позивач за адресою дислокації об`єкта Відповідача: м. Одеса, вул. Архітекторська, 20 знаходиться один субспоживач ФОП Іщенко М.В. на якого відкритий окремий особовий рахунок, в зв`язку з чим від наданих відповідачем обсягів водокористування вираховуються обсяги водокористування субспоживача відповідно даних його водолічильника.

Згідно з розрахунком позивача, відповідно до показань відповідача про водокористування (за вирахуванням об`ємів субспоживача) обсяг спожитої води та обсяг скинутих в каналізацію стічних вод з червня 2021 по вересень 2021 склав: - за червень 2021 - 1409м3; - за липень 2021 - 1763м3; - за серпень 2021 - 1498м3; - за вересень 2021 - 1448м3.

За посиланнями позивача, відповідач частково сплачував надані йому послуги за період з 01.06.2021 по 01.10.2021 в зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 173 474,75грн., що підтверджується розрахунком суми боргу з 01.06.2021 по 01.10.2021.

ТОВ “Інфокс" було надіслано Відповідачу акт звірки і досудове попередження. Проте, як зазначає позивач відповідна заборгованість сплачена не була.

Після звернення позивача до суду з позовом відповідачем здійснено часткову оплату боргу в розмірі 45 940,65 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою та позивачем подано до суду заяву про закриття провадження в частині позовних вимог в розмірі 45 940,65 грн.

Посилаючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» звернулось з відповідним позовом до господарського суду Одеської області за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 27.06.2008 № 190.

Предметом регулювання Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач;

колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно положень ст.12 названого Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуги; 6) порядок оплати послуги; 7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.

Відповідно до ч.1 ст. 9 названого Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" передбачено, що питне водопостачання - діяльність, пов`язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов`язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Як вище встановлено господарським судом на підставі укладеного між сторонами договору у відповідача виник обов`язок оплатити послуги з водовідведення та водопостачання, що надані позивачем за період з 01.06.2021р. по 01.10.2021р. та вартість яких становить 173 474,75 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно бухгалтерської довідки від 09.12.2021 Відповідачем за період з 01.06.2021 по 01.10.2021 під час розгляду справи частково сплачено заборгованість на загальну суму 45 940,65грн., з урахуванням цих оплат сума заборгованості за період з 01.06.2021 по 01.10.2021 склала 127 534,10грн., в зв`язку з чим позивачем було заявлено клопотання про закриття провадження по справі в частині 45 940,65грн., як викладено у відповіді на відзив.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Житлово-будівельного кооперативу «Малиновський-11» прийнятих на себе зобов`язань щодо повної сплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 127 534,10 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 45 940,65 грн., то оплата відповідачем цього боргу свідчить про відсутність предмету спору в цій частині позовних вимог, що відповідно до вимог п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України є підставою для закриття провадження у справі.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

Так, посилання відповідача на те, що до спірних правовідносин сторін не підлягають застосуванню положення Правил № 190, а також на те, що договір від 01.11.2000 № 4111/1 з надання послуг водопостачання та водовідведення ТОВ “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” та ЖБК “Малиновський-11” втратив чинність 1 січня 2006р., господарський суд до уваги не приймає, з огляду на умови додаткової угоди від 07.09.2010р. №125/1-2 до договору на послуги водопостачання і водовідведення.

По-перше, умовами цієї додаткової угоди між сторонами узгоджено, що сторони зобов`язані керуватися діючими “Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України”, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 № 190.

При цьому, Правила № 190 є обов`язковими для всіх споживачів, які отримують послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, та суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність у сфері централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення та мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, і з якими суб`єктом господарювання укладено договір на отримання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, замовників послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

По-друге, умовами цієї додаткової угоди до договору встановлено дію договору до 31.12.2015р., а також встановлено, що договір в частині надання послуг водопостачання та водовідведення вважається продовженим на наступні 5 (п`ять) років, якщо за місяць до його припинення Сторони не дійдуть згоди внести зміни або припинити його дію.

Тобто, за відсутністю домовленості між сторонами про припинення дії договору, вказаний договір є діючим, та таким, що підлягає виконанню.

По-третє, судом враховуються вимоги ч.1 ст.204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, із врахуванням чинного договору про надання послуг від 01.11.2000р. №4111/1, який укладений між позивачем та відповідачем, не заслуговують на увагу посилання відповідача на ухилення позивача від обов`язку укласти договір з індивідуальними споживачами.

Правова позиція, яка викладена у Постанові Верховного Суду від 27.01.2016р. у справі №6-2864цс15, не застосовується господарським судом у даній справі, виходячи із суб`єктного складу сторін у даній справі.

Також Відповідач неодноразово визнавав свої борги за попередні періоди, звертаючись до ТОВ “Інфокс” з гарантійними листами, вхід.№13859 від 19.12.2019, вхід.№4695 від 02.06.2020.

Що стосується посилання відповідача на одночасний розгляд судових справ №916/1794/21 та №916/3157/21 Господарським судом Одеської області між тими ж сторонами, про той самий предмет, з тих самих підстав, суд зазначає, що предметом спору по судовій справі №916/1794/21 є стягнення боргу за період з 01.03.2021 по 01.06.2021, а також 13.09.2021 Господарським судом Одеської області по справі №916/1794/21 прийнято рішення про задоволення позову та розгляд цієї справи завершено. В свою чергу, по справі №916/3157/21, яка розглядається, предметом розгляду є стягнення боргу за інший період - з 01.06.2021 по 01.10.2021.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв`язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Закрити провадження у справі № 916/3157/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфокс” в особі філії “Інфоксводоканал” в частині позовних вимог про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу “Малиновський-11” частини основного боргу у сумі 45 940 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот сорок тисяч) грн. 65коп., у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5) в особі філії "Інфоксводоканал" (65039 м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133) до Житлово-будівельного кооперативу "Київський-7" (65089, Одеська обл., місто Одеса, вул. Академіка Корольова, буд.92 код ЄДРПОУ 23206661) про стягнення 127 534,10грн. - задовольнити повністю.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Малиновський-11» (65122, м. Одеса, вул. Архітекторська, буд. 20, код ЄДРПОУ 20997834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5) в особі філії "Інфоксводоканал" (65039 м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133) основний боргу в сумі 127 534 (сто двадцять сім тисяч п`ятсот тридцять чотири)грн. 10коп. та судовий збір в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 грудня 2021 р.

Суддя К.Ф. Погребна