Рішення № 102146320, 20.12.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2021 р. Справа № 911/3130/21

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Мишак І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Онищенка Олександра Миколайовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларікс Гранс»

про стягнення 56 970, 36 грн

Представники:

від позивача: не з`явилися

від відповідача: не з`явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1095 про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 25.03.2021 у розмірі 56 970, 36 грн, з яких: 53 450, 00 грн – основного боргу, 2 476, 27 грн – пені, 456, 89 грн – 3 % річних та 587, 20 грн – інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2021 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 25.11.2021 та витребувано у сторін певні документи.

22.11.2021 до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 22.11.2021 (вх. № 669/21 від 22.11.2021) про приєднання до матеріалів справи витребуваних судом доказів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2021, зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог суду, з метою виконання завдань та основних засад господарського судочинства, розгляд справи відкладено на 20.12.2021.

02.12.2021 до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 29.11.2021 (вх. № 27752/21 від 02.12.2021) про уточнення позовних вимог (про зменшення розміру позовних вимог), у якій він просить суд: прийняти заяву про зменшення позовних вимог до розгляду, стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 56 381, 73 грн, з яких: 52 450, 00 грн – основного боргу, 2 429, 94 грн – пені, 448, 34 грн – 3 % річних та 1 053, 45 грн – інфляційних втрат. Крім того, у вказаній заяві позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, а саме: 2 270, 00 грн. - судового збору та 3 527, 58 грн – витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши вищевказану заяву позивача б/н від 29.11.2021 (вх. № 27752/21 від 02.12.2021) про уточнення позовних вимог (зменшення розміру позовних вимог), суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи те, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а заява б/н від 29.11.2021 (вх. № 27752/21 від 02.12.2021) про уточнення позовних вимог (про зменшення розміру позовних вимог), подана позивачем до суду після першого судового засідання, суд не приймає її до розгляду та розглядає вимоги позивача, що були заявлені у прохальній частині позовної заяви б/н від 21.10.2021 (вх. № 3102/21 від 25.10.2021).

До господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 29.11.2021 (вх. № 29055/21 від 16.12.2021) про долучення до матеріалів справи доказів, у якому він просить долучити до матеріалів справи докази сплати понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 527, 58 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат з урахуванням наданих доказів.

16.12.2021 до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 26.11.2021 (вх. № 29056/21 від 16.12.2021) про надання для огляду в судовому засіданні оригіналів доказів, у якій він, на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2021, надає для огляду витребувані судом докази.

До господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 17.12.2021 (вх. № 780/21 від 17.12.2021), у якій він просить проводити розгляд справи за його відсутності, а також зазначає, що уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Крім того, у вказаній заяві позивач просить повернути після розгляду справи оригінали доказів, що були надіслані ним разом із заявою від 26.11.2021.

Позивач (його представник), належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 20.12.2021 не з`явився.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи на адресу, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і позовних матеріалах, у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.12.2021, відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

25.03.2021 між Фізичною особою-підприємцем Онищенко Олександром Миколайовичем (виконавець - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тек Плюс ЛТД» (експедитор - відповідач) укладено договір № 1095 про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні (далі – договір).

Судом встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тек Плюс ЛТД» (49054, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Сергія Подолинського, будинок 31-Ж, кімната 703, ідентифікаційний код - 39801624) 08.10.2021 змінив повне та скорочене найменування, а також змінив своє місцезнаходження, що підтверджується наявними у матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 70155451212 від 21.10.2021, № 348118354959 від 20.12.2021.

Станом на 20.12.2021 повне найменування відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кларікс Гранс», скорочене найменування: ТОВ «Кларікс Гранс» та місцезнаходження: 87000, Київська область, Обухівський район, місто Обухів, вулиця Київська, будинок 150, ідентифікаційний код – 39801624.

Згідно з п. 1.1 договору відповідач зобов`язується за дорученням, за винагороду (плату) і за рахунок позивача, здійснити пошук і підбір перевізників або їх довірених осіб, з метою здійснення перевезень автомобільним вантажним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.

Відповідно до п. 1.2 договору позивач надає послуги з організації та виконання перевезень вантажів, ввірених йому відповідачем автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні, зобов`язується доставити ввірений йому відповідачем вантаж до пункту призначення в погодженні сторонами терміни і видати його уповноважений на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу).

Пунктом 1.4 договору передбачено, що конкретні умови, кількість і рід вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, суми перевезення обумовлюються разовими заявками, які є невід`ємною частиною цього договору, додатково перед кожним перевезенням.

Згідно з п. 2.1.1 договору заявка на перевезення, що є невід`ємною частиною цього договору, повинна бути здійснена в письмовій формі і завірена круглими печатками обох сторін. Сторони не мають права змінювати будь-який пункт заявки без письмового узгодження один з одним. Заявка, спрямована по факсимільному зв`язку, має юридичну силу оригіналу.

Відповідно до п 2.2.16 договору позивач зобов`язується протягом 30 календарних днів надати відповідачу оригінал рахунку, оригінал податкової накладної, оригінал CMR – міжнародної товарно-транспортної накладної, оригінал акту виконаних робіт, договір.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що вартість послуг з перевезення визначається заявкою, яка узгоджується і підписується сторонами по кожному перевезенню окремо. Вартість послуг є договірною і визначається, виходячи з актуальної ситуації на транспортному ринку і обсягу наданих транспортних послуг.

Згідно з п. 3.3 договору підставою для оплати відповідачем суми за виконані перевезення є надання оригіналів рахунку, акту виконаних робіт, CMR (ТТН), договору, копії реєстраційних документів компанії, відповідно до чинного законодавства України. Акт виконаних робіт оформляється датою вивантаження.

Відповідно з п. 3.4 договору оплата за умовами цього договору проводиться на розрахунковий рахунок позивача протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів після отримання оригіналів правильно оформлених документів, відповідно до чинного законодавства України, якщо інше не зазначено в заявці.

Пунктом 4.1.3 договору передбачено, що у разі прострочення оплати, винна сторона сплачує добросовісній стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з п. 7.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 25.03.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору сторонами було узгоджено та оформлено заявку-договір № 6414 від 25.03.2021 на перевезення автотранспортом з необхідною інформацією для здійснення перевезення, а також вартістю та строком оплати за перевезення.

На виконання умов договору та вищезазначеного замовлення позивачем були надані послуги з перевезення вантажу, що підтверджується наявними у матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною встановленого зразка (CMR) № 848763 з відмітками вантажовідправника, перевізника, отримувача вантажу та митних органів, а також підписаним в двосторонньому порядку актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 09/04 від 09.04.2021 на загальну суму 103 500, 00 грн.

Крім того, до матеріалів справи позивачем надано рахунок-фактури № 09/04 від 09.04.2021 на суму 103 500, 00 грн.

Відповідно до наявної у матеріалах справи експрес-накладної № 59000683858876 від 07.05.2021, на виконання умов заявки-договору № 6414 від 25.03.2021 на перевезення автотранспортом, позивачем 07.05.2021 було направлено документи на адресу відповідача, а відповідачем документи було отримано 10.05.2021.

Проте, в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідач за надані позивачем послуги з перевезення розрахувався лише частково, а саме на суму 51 050, 00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах платіжними дорученнями № 3041 від 08.06.2021 на суму 31 050, 00 грн, № 2950 від 23.06.2021 на суму 10 000, 00 грн, № 3031 від 08.07.2021 на суму 10 000, 00 грн та банківською випискою від 22.11.2021, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно з ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Згідно з ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Статтею 311 Господарського кодексу України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов`язань за договором № 1095 про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 25.03.2021 суду не надав.

Таким чином, враховуючи, що позивачем були надані послуги на загальну суму 103 500, 00 грн, а відповідачем частково сплачено у розмірі 51 050, 00 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за договором № 1095 про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 25.03.2021 та заявкою-договором № 6414 від 25.03.2021 на перевезення автотранспортом підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 52 450,00 грн.

Також, позивач, на підставі п. 4.1.3 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 09.07.2021 по 20.10.2021 складає 2 476, 27 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично невірним, за розрахунком суду загальний розмір пені за заявлений позивачем період в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості (52 450, 00 грн), становить 2 429, 94 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення оплати за надані послуги, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 09.07.2021 по 20.10.2021 складають 456, 89 грн, а інфляційні втрати з простроченої суми за період з 09.07.2021 по 20.10.2021 складають 587, 20 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично невірним, за розрахунком суду, з урахуванням заявленого позивачем періоду та часткового задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 448, 34 грн.

Разом з тим, перевіряючи розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, з урахуванням визначеного ним періоду, судом встановлено, що сума інфляційних втрат є більшою, ніж заявлена позивачем.

Таким чином, зважаючи на положення ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі, що заявлена позивачем, а саме у розмірі 587, 20 грн.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1095 про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 25.03.2021 та заявкою-договором № 6414 від 25.03.2021 на перевезення автотранспортом підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 55 915, 48 грн, з яких: 52 450, 00 грн – основного боргу, 2 429, 94 грн – пені, 448, 34 грн – 3 % річних та 587, 20 грн – інфляційних втрат, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 000, 00 грн - основного боргу, 46, 33 грн - пені та 8, 55 грн - 3 % річних суд відмовляє.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Разом з тим, позивач просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 527, 58 грн.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, позивачем долучено копію договору № 12/10 про надання правової допомоги від 12.10.2021, укладеного між Адвокатським бюро «Бориса Саюка» і Фізичною особою-підприємцем Онищенко Олександром Миколайовичем, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 26.11.2021, акт надання послуг № 36 від 26.11.2021, рахунок на оплату № 36 від 26.11.2021 та копію меморіального ордеру N @2PL067474 від 29.11.2021 про сплату Фізичною особою-підприємцем Онищенко Олександром Миколайовичем на користь Адвокатського бюро «Бориса Саюка» 3 527, 58 грн за договором № 12/10 про надання правової допомоги від 12.10.2021.

Також, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВН № 000262 від 16.05.2018 на ім`я Саюка Бориса Олександровича та ордер серії АВ № 1020856, виданий Адвокатським бюро «Бориса Саюка», про надання (правничої) правової допомоги Фізичній особі-підприємцю Онищенко Олександру Миколайовичу адвокатом Саюком Б.О., на підставі договору № 12/10 про надання правової допомоги від 12.10.2021, у господарському суді Київської області.

Судом встановлено, що вищезазначені документи стосуються надання правничої допомоги та представництва інтересів Фізичної особи-підприємця Онищенка Олександра Миколайовича адвокатом Саюком Борисом Олександровичем у справі про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 1095 про перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 25.03.2021.

Згідно з ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, як і заперечень проти вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, дослідивши наданні позивачем докази щодо витрат на професійну правничу допомогу в їх сукупності, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо них, зважаючи часткове задоволення позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку про доведеність вказаних судових витрат та наявність підстав для покладення їх на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Онищенка Олександра Миколайовича задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларікс Гранс» (87000, Київська область, Обухівський район, місто Обухів, вулиця Київська, будинок 150, ідентифікаційний код – 39801624) на користь Фізичної особи-підприємця Онищенка Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) 52 450 (п`ятдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят) грн 00 коп. - основного боргу, 2 429 (дві тисячі чотириста двадцять дев`ять) грн 94 коп. – пені, 448 (чотириста сорок вісім) грн. 34 коп. - 3 % річних, 587 (п`ятсот вісімдесят сім) грн 20 коп. – інфляційних втрат, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. - судового збору та 3 462 (три тисячі чотириста шістдесят дві) грн 26 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларікс Гранс» на користь Фізичної особи-підприємця Онищенка Олександра Миколайовича 1 000, 00 грн - основного боргу, 46, 33 грн - пені та 8, 55 грн - 3 % річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.12.2021.

Суддя Т.В. Лутак