Ухвала суду № 102145849, 17.12.2021, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 144/534/21

Провадження по справі № 1-кп/129/435/2021

У Х В А Л А

17.12.2021 року Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Дєдова С.М.,

при секретарі Мединській О.С.,

за участю прокурора Мацика О.О.,

захисника Шалагінова В.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Гайсині кримінальне провадження № 12021020110000042 про обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України, -

Встановив:

12.04.2021 р. до Гайсинського районного суду надійшло із Теплицького районного суду Вінницької області кримінальне провадження № 12021020110000042 про обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні ним кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та скоєнні ним кримінального злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, із обвинувальним актом, затвердженим 29.03.2021 р. прокурором Теплицького відділу Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області Мациком О.О., для судового розгляду, у якому автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого по справі суддю Дєдова С.М.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового розслідування не обирався.

13.04.2021 року ухвалою судді Гайсинського районного суду призначено підготовче судове засідання у справі за цим кримінальним провадженням, яке неодноразово відкладалось.

Належним чином повідомлені про час та місце підготовчого судового засідання у справі представники потерпілих, - Теплицької селищної ради Вінницької області, Фермерського господарства «Токарчука В.М.» до суду не з`явилися, що подали заяви про розгляд справи у їх відсутність (а.с.а.с. 34, 35).

В судовому засіданні прокурор вважав за необхідне призначити справу за кримінальним провадженням № 12021020110000042 із обвинувальним актом до судового розгляду, оскільки на його думку кримінальне провадження № 12021020110000042 підсудне Гайсинському районному суду; підстав для закриття провадження з підстав передбачених п.п. 4-8 ч.1, ч. 2 ст. 284 КПК України не вбачається; обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.

В судовому засіданні захисник Шалагінов В.Г. та обвинувачений ОСОБА_1 вважали за необхідне на підставі п.4) ч.3 ст. 314 КПК України направити обвинувальний акт складений та затверджений прокурором від 29.03.2021 р. у кримінальному провадження № 12021020110000042 про обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України, до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності цієї справи у зв`язку із непідсудністю кримінального провадження № 12021020110000042 Гайсинському районному суду, про що подали письмове клопотання.

Клопотання захисника Шалагінова В.Г. та обвинуваченого ОСОБА_1 обґрунтоване тим, що Гайсинським районним судом проводиться підготовче судове засідання щодо обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12021020110000042, внесеного до ЄРДР 05.03.2019 року за актом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України.

Відповідно до п. 4) ч. 3 ст. 314 КПК України суд в разі виявлення, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням територіальної підсудності повинен направити обвинувальний акт з відповідного суду для визначення підсудності за наступних обставин.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 19.11.2018 року, він, перебуваючи в АДРЕСА_1 використав, надавши державному реєстратору ОСОБА_2 підроблені Документи, а саме Свідоцтво про право на спадщину та інші документи для реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 00523755100:02:000:0266, яка розташована на території Теплицької селищної ради Теплицького (Гайсинського) району Вінницької області.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документу.

На підставі зазначених документів 19.11.2018 року державний реєстратор ОСОБА_2 вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 29043649 запис про право власності ОСОБА_1 на вищезазначену земельну ділянку. Таким чином, ОСОБА_1 закінчив свій злочинний умисел та в результаті вказаних шахрайських дій заволодів земельною ділянкою кадастровий номер 00523755100:02:000:0266, яка розташована на території Теплицької селищної ради Теплицького (Гайсинського) району Вінницької області, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України.

Отже, орган досудового розслідування та прокурор стверджують про те, що об`єктивна сторона інкримінуємих кримінальних правопорушень вчинена на території с. Мізяків, Калинівського району, Вінницької області за адресою вул. Миколи Леонтовича, 47.

Відповідно до ч.1 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі, якщо вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення.

З огляду на обвинувальний акт ОСОБА_1 інкримінується кримінальний проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України та злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України, які вчинені а території с. Мізяків, Калинівського району, Вінницької області за адресою вул. Миколи Леонтовича, 47.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10.11.2021 року у справі № 144/1466/21 зазначено, до відповідно до ч. 2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції не лише за поданням місцевого суду, а й за клопотанням сторін чи потерпілого.

Таким чином, під час підготовчого судового провадження місцевий суд може вирішити питання про направлення такого клопотання на розгляд до апеляційного суду.

За таких обставин обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021020110000042, внесеного до ЄРДР 05.03.2019 року за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України, відповідно до п. 1) ч. 2 ст.34 КПК України підлягає направленню для вирішення територіальної підсудності до Вінницького апеляційного суду.

Також стороною захисту надано додаткові письмові обґрунтування свого клопотання про те, що заперечення сторони обвинувачення в аспекті кримінального права є неспроможними і спростовуються, не тільки теорією кримінального права, а і законами України та судовою практикою.

Зокрема, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Запону, виникають з моменту такої реєстрації.

У свої монографії «Визначення місця та часу вчинення шахрайства на первинному ринку нерухомості» кандидат юридичних наук ОСОБА_3 (Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ) зазначає, що на думку ОСОБА_4 , дії зі здійснення правочинів щодо житла завершуються складанням будь-якого документа (доручення, договору купівлі-продажу, міни тощо) чи здійснення будь-якого юридичного факту (перехід права на житло, державна реєстрація права на житло тощо). Момент отримання відповідних (підтверджуючих) документів і є часом вчинення шахрайства.

Шахрайство, пов`язане з відчуженням приватного житла (у цій справі – відчуження земельної ділянки), необхідно вважати закінченим з моменту державної реєстрації права власності на нього, оскільки, відповідно до Цивільного кодексу України, право власності на нерухомість виникає, переходить, припиняється з моменту його державної реєстрації (ст. 182, 657 ЦК України). Тільки після отримання правомочності з володіння, користування та розпорядження житлом (земельної ділянки) шахраї припиняють свої злочинні дії.

Зазначене підтверджується і судовою практикою Верховного Суду, так у Постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 541/440/15-к, провадження № 51-805км18 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого Огурецького В П., суддів Короля В.В., Лагнюка М.М., вказує, що шахрайство - це форма заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Шахрайство вважається закінченим злочином, якщо винний заволодіває предметом злочину винятково за допомогою обману або зловживання довірою і після цього має реальну можливість розпорядитися ним як своїм.

Це означає, що шахрайство передбачає такий перехід певного предмета у володіння винного, який дозволяє йому реально здійснити хоча б первісне розпорядження.

Тому з урахуванням викладеного, сторона захисту просила суд задовольнити клопотання та направити справу до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності.

У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту про направлення справи із обвинувальним актом до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності цієї справи, з огляду на те, що на його думку місцем вчинення шахрайства є саме територія Теплицького району, оскільки саме там розташована земельна ділянка, щодо якої були вчинені протиправні дії з боку ОСОБА_1 та майно, яким обвинувачений протиправно заволодів; окрім того, неможливо встановити точний час державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку за обвинуваченим, а відтак на підставі ч.1 ст.32 КПК України, за якою якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування, тому справа підсудна Гайсинському районному суду.

Відповідно до п.4) ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення, - направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування. Дія цього абзацу не поширюється на кримінальні провадження, що віднесені до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду згідно з правилами статті 33-1 цього Кодексу.

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.

Відповідно до ч.2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Відповідно до ч.3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ст. 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики ЄСПЛ («Coeme and Others проти Бельгії»; «Jorgic проти Німеччини», пункт 64; «Richert проти Польщі», пункт 41; «Lavents проти Латвії», пункт 114; «Gorgiladze проти Грузії», пункт 67; «Kontalexis проти Греції», пункт 38; «Fruni проти Словакії», заява № 8014/07 від 21 червня 2011 року; «Buscarini проти Сан-Маріно», заява № 31657/96; «Posokhov проти Росії», заява №63486/00, п. 39, ECHR 2003-IV від 04.03.2003 року; «Gurov проти Молдови», заява № 36455/02, п. 37-39; «Pandjikidze and Others проти Грузії», пункты 108–111) під «судом» розуміється будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом, а саме:

- суд утворений безпосередньо на підставі закону;

- суд діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції;

- суд діє в законному складі.

Під поняттям «суд, встановлений законом» розуміється наступне:

- дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності;

- дотримання правил автоматичного розподілу справ;

- наявність повноважень у судді;

- належний склад суду;

- наявність достатніх повноважень для розгляду певної категорії справ.

Оскільки відповідно до ч.1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення; а згідно із обвинувальним актом, складеним та затвердженим прокурором від 29.03.2021 р. у кримінальному провадженні № 12021020110000042 про обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України зазначено, що місцем вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України є населений пункт, - с. Мізяків, Калинівського району, Вінницької області, де згідно із формулюванням обвинувачення, викладеному в обвинувальному акті, 19.11.2018 року, обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи в АДРЕСА_1 використав, надавши державному реєстратору ОСОБА_2 підроблені Документи, а саме Свідоцтво про право на спадщину та інші документи для реєстрації права власності на земельну ділянку кадастровий номер 00523755100:02:000:0266, яка розташована на території Теплицької селищної ради Теплицького (Гайсинського) району Вінницької області та на підставі зазначених документів 19.11.2018 року державний реєстратор ОСОБА_2 вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 29043649 запис про право власності ОСОБА_1 на вищезазначену земельну ділянку, таким чином, ОСОБА_1 закінчив свій злочинний умисел та в результаті вказаних шахрайських дій заволодів земельною ділянкою кадастровий номер 00523755100:02:000:0266, яка розташована на території Теплицької селищної ради Теплицького (Гайсинського) району Вінницької області, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, та Гайсинський районний суд Вінницької області у розумінні ст.ст. 26, 30, ч.1 ст. 32 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не є «судом, встановленим законом» у цій справі, то з урахуванням вказаних обставин у своїй сукупності суд дійшов висновку, що справа за кримінальним провадженням № 12021020110000042 про обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України, із обвинувальним актом є за діючими, визначеними ч.1 ст. 32 КПК України, п.8 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій», ст. 125 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, правилами територіальної підсудності (юрисдикції), підсудною Калинівському районному суду Вінницької області, а відтак Гайсинський районний суд Вінницької області позбавлений можливості вирішити по суті вказану справу, а тому на підставі ст. 32, ст.34, п.4) ч.3 ст. 314 КПК України обвинувальний акт складений та затверджений прокурором від 29.03.2021 р. у кримінальному провадження № 12021020110000042 про обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України, необхідно направити до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності.

При цьому, судовий розгляд кримінального провадження незаконним (неповноважним) складом суду і ухвалення ним судового рішення у справі відповідно до п.2) ч.2 ст.412 КПК України є беззаперечною підставою для скасування рішення цього суду.

Окрім того, зазначеного висновку суду не змінює наявна у справі ухвала Вінницького апеляційного суду від 06.04.2021 року, на підставі якої вказана справа направлена до Гайсинського районного суду для розгляду по суті, оскільки при вирішенні судом апеляційної інстанції питання передачі кримінального провадження за поданням Теплицького районного суду, Вінницьким апеляційним судом вирішувалось подання Теплицького районного суду про передачу справи на розгляд іншому суду через неможливість розподілу даної справи між суддями через відсутність потрібної кількості суддів для розподілу справи, а питання щодо територіальної підсудності справи з урахуванням приписів ч.1 ст. 32 КПК України не вирішувалось.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 314-316 КПК України, -

Ухвалив:

Направити обвинувальний акт складений та затверджений прокурором від 29.03.2021 р. у кримінальному провадженні № 12021020110000042 про обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі ст. 32, ст.34, п.4) ч.3 ст. 314 КПК України до Вінницького апеляційного суду для визначення підсудності.

Ухвала оскарженню не підлягає. Згідно з ч.5 ст.532 КПК України ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.

Суддя: