Ухвала суду № 102144128, 22.12.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/22364/21

Провадження № 1-в/643/684/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2021

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Олійника О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Свешнікової О.О.,

прокурора - Гармаш М.М.,

захисника ОСОБА_1 - адвоката Лепетюка О.Л.,

представника Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» - лікаря-психіатра Ель-Айюбі М.Д.,

особи, відносно якої розглядається заява – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» в залі суду в м. Харкові заяву Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» в особі представника лікарні заступника генерального директора Шикової Вікторії Валентинівни, про продовження примусових заходів медичного характеру у психіатричному стаціонарі із звичайним типом нагляду відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник генерального директора Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» Шикова В.В. звернулась до суду з заявою, в якій просить продовжити застосування примусових заходів медичного характеру у психіатричному стаціонарі із звичайним типом нагляду відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 був госпіталізований до лікарні 17.12.2020 року на підставі ухвали Київського районного суду м. Полтави від 15.09.2020 року. 07.12.2021 року ОСОБА_1 був оглянутий комісією лікарів - психіатрів лікарні, яка дійшла висновку, що він страждає на тяжкий психічний розлад у формі параноїдної шизофренії безперервного типу перебігу, у зв`язку з чим, виявляє суспільну небезпеку та підтвердила обґрунтованість рішення про продовження застосування примусових заходів медичного характеру у психіатричному стаціонарі із звичайним типом нагляду.

Законний представник ОСОБА_2 двоюрідна сестра опікун ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, учасники справи не заперечували проти розгляду справи за її відсутності.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник лікарні лікар-психіатр Козій Н.М. підтримала заяву про продовження примусових заходів медичного характеру у психіатричному стаціонарі із звичайним типом нагляду відносно ОСОБА_1 . Зазначив, що стан ОСОБА_1 обумовлює його небезпеку для оточуючих, амбулаторне лікування в даний час є неможливим.

Прокурор у судовому засіданні підтримав зазначену заяву.

ОСОБА_1 та його захисник у судовому засіданні не заперечували проти задоволення заяви.

Суд, заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідно акту комісії лікарів - психіатрів на особу, яка перебуває на примусових заходах медичного характеру № 113/23, складеного комісією лікарів лікарні, ОСОБА_1 страждає тяжким психічним розладом у формі шизофренії, параноїдної форми з безперервним типом перебігу, вираженим емоційно-вольовим дефектом змішаного типу. Незважаючи на проведену довгострокову активну терапію захворювання носить безремісійний характер, зберігається параноїдна симптоматика, стійкі, виражені емоційно-вольові порушення, імпульсивність, агресивні форми поведінки, структорно-логічні порушення мислення, характерні для активного шизофренічного процесу, відсутня критика до хвороби та скоєного правопорушення, виражена соціально-трудова дезадаптація. На даний час ОСОБА_1 представляє соціальну небезпеку для себе та оточуючих, у зв`язку з чим потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру у психіатричному стаціонарі із звичайним типом нагляду.

З вказаного акту та матеріалів справи також вбачається, що примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим типом нагляду застосовані відносно ОСОБА_1 на підставі постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.02.2011 року.

Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2017 року примусові заходи медичного характеру відносно ОСОБА_1 змінені на примусове лікування у закладі з посиленим наглядом.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 15.09.2020 року примусові заходи медичного характеру стосовно ОСОБА_1 змінені на лікування в психіатричному закладі зі звичайним наглядом.

В подальшому, відносно ОСОБА_1 продовжувались примусові заходи медичного характеру в психіатричному закладі зі звичайним типом нагляду.

Останній раз, ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.07.2021 року відносно ОСОБА_1 було продовжено примусові заходи медичного характеру в психіатричному закладі зі звичайним типом нагляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КК України, залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КК України госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.

З огляду на приписи ст. 95 КК України, продовження застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження застосування таких примусових заходів. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення застосування такого заходу. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосовування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 514 КПК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування. Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Розгляд питання про зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру може також здійснюватися за письмовою заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, або її захисника чи законного представника у разі, якщо така особа за своїм станом здоров`я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, в тому числі не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного особою незалежного лікаря-психіатра.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст. 95 КК України, особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення, продовження або про зміну застосування таких заходів. Після проведення огляду представник закладу з надання психіатричної допомоги (лікар-психіатр), який надає особі психіатричну допомогу, направляє до суду за місцезнаходженням закладу з надання психіатричної допомоги заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що містить обґрунтування необхідності продовження зміни або припинення застосування примусового заходу медичного характеру відповідно. У подальшому продовження застосування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону України «Про психіатричну допомогу», виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного розладу, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов`язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.

У суду відсутні підстави ставити під сумнів кваліфікацію лікарів-психіатрів та їх висновки.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку щодо необхідності продовження застосування у відношенні ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричного стаціонару із звичайним типом нагляду, оскільки останній продовжує становити суспільну небезпеку.

Суд вважає, що акт комісії лікарів - психіатрів на особу, яка перебуває на примусових заходах медичного характеру № 113/23, з висновком комісії лікарів щодо ОСОБА_1 є належним та вмотивованим, підстав ставити під сумнів правильність цього висновку не має, у зв`язку з чим, доводи ОСОБА_1 про те, що останній є здоровим та не потребує продовження примусових заходів медичного характеру, суперечать наявним в матеріалах справи доказам.

Жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 видужав та стан його здоров`я значно покращився, внаслідок чого відпала б потреба в раніше застосованих заходах, матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що підстави для припинення або зміни застосованих відносно ОСОБА_1 примусових заходів медичного характеру відсутні, у зв`язку з чим заява Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» про продовження застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом відносно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

З метою дотримання прав особи, відносно якої розглядалось питання про продовження примусових заходів медичного характеру, суд вважає за необхідним роз`яснити ОСОБА_1 та його захиснику положення ч. 3 ст. 514 КПК України та ч. 2 ст. 95 Кримінального кодексу України, відповідно до яких: Розгляд питання про зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру може також здійснюватися за письмовою заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, або її захисника чи законного представника у разі, якщо така особа за своїм станом здоров`я не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) чи керувати ними, в тому числі не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного особою незалежного лікаря-психіатра.

Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру, мають право звертатися до суду із заявою про зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру не частіше одного разу на 6 місяців та незалежно від того, чи розглядалося судом це питання в зазначений період.

Особа, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, має право звернутися до обраного нею незалежного лікаря-психіатра з метою отримання висновку про стан свого психічного здоров`я. У висновку незалежного лікаря-психіатра мають бути зазначені підстави для зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру. У разі відсутності таких підстав у висновку обґрунтовується необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру.

Керуючись ст. 95 КК України, ст. 369-372, 512, 514 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна психіатрична лікарня № 3» в особі представника лікарні заступника генерального директора Шикової Вікторії Валентинівни, про продовження примусових заходів медичного характеру у психіатричному стаціонарі із звичайним типом нагляду відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосування примусових заходів медичного характеру в умовах психіатричного стаціонару із звичайним типом нагляду на строк 6 (шість) місяців.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.

Повний текст ухвали проголошено 23 грудня 2021 року о 10-15 годині.

Суддя - О.О. Олійник