Рішення № 102144099, 14.12.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/13202/21

Провадження № 2/643/4749/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,

представника позивача: Мінькової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до 1. Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

про зняття арешту з майна,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі – відповідач), в якому просить суд скасувати арешт, накладений на квартиру АДРЕСА_1 , що належить йому на праві власності.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , зазначеною квартирою він володіє одноособово. Зазначив, що він має намір розпорядитись вказаною квартирою шляхом укладення договору купівлі-продажу, у зв`язку з чим звернувся до державного реєстратора, проте під час перевірки документів було встановлено, на квартиру накладено арешт на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Московського району, при цьому власником вищезазначеної квартири зазначено ОСОБА_2 який такого права ніколи не мав. З метою зняття арешту він звернувся до Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та отримав відповідь про неможливість зняття арешту, у зв`язку із чим вимушений звернутися до суду із даним позовом.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26.07.2021 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 643/13202/21, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.09.2021 року.

07.09.2021 року підготовче засідання відкладено на 27.09.2021 року.

27.09.2021 року підготовче засідання відкладено на 18.10.2021 року у зв`язку із неявкою сторін.

18.10.2021 року підготовче засідання відкладено на 28.10.2021 року.

27.10.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшли пояснення відповідача, відповідно до змісту яких, відповідач-1 зазначив, що дослідивши інформацію з автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що надати жодної інформації, щодо виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт на майно боржника № 6360151 від 07.06.2002 не вбачається за можливе у зв`язку з тим, що в Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутня інформація по зазначеному виконавчому провадженню, в рамках якого воно винесено. Зазначена обставина виникла внаслідок того факту, що після набрання чинності 09.03.2011 Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) «Єдиний реєстр виконавчих проваджень» де здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії, в обов`язковому порядку вносилась оцифрована інформація щодо виконавчих проваджень, що перебували на виконанні у Відділі. Відповідно до ч. 2 розділу ХІ Наказу Міністерства України № 1829/5 від 07.06.2017 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення строк зберігання яких становить один рік. На даний час оригінали виконавчого провадження знищені та в архіві Відділу не зберігаються.

28.10.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якого позивач просить суд:

- скасувати арешт, накладений постановою б/н від 07.06.2002 року Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відсудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на нерухоме майно відповідний запис № 6360151 від 08.01.2008 року, на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

28.10.2021 року підготовче засідання відкладено на 11.11.2021 року.

08.11.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшло клопотання, відповідно до змісту якого позивач просить суд:

- залучити відповідачем по справі боржника за виконавчим провадженням, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

- залучити відповідачем стягувача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

11.11.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова надійшли пояснення відповідача-1, які ідентичні поясненням надані 27.10.2021 року.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 11.11.2021 підготовче засідання відкладено на 24.11.2021 року, на підставі статті 51 Цивільного процесуального кодексу України залучено до участі у справі співвідповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 24.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 643/13202/21 до судового розгляду по суті на 14.12.2021 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові.

У судове засідання відповідач-1 не з`явився, проте подав заяву, відповідно до змісту якого просить суд проводити судове засідання за його відсутності.

У судове засідання відповідач-2 та відповідач -3 не з`явились, проте в матеріалах справи наявні заяви, відповідно до яких вони просять суд розглядати справу за їх відсутності та зазначили, що арешт на квартиру АДРЕСА_1 накладено у виконавчому провадженні з виконання рішення Московського районного суду від 07.06.2002 р. у справі № 2 -43910, також зазначили, що проти позову не заперечують.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд розглядає справу за відсутності відповідачів.

У судовому засіданні 14.12.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані заяви і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.06.2002 року серії АА № 123326, винесеної державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Московського району управління юстиції Огар О.М., встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , та накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 , заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_2 .

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07.06.2002 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 4 320, 00 грн., моральну шкоду у розмірі 250, 00 грн. та судові витрати у розмірі 51, 00 грн.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.08.2009 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухового майна накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 на підставі постанови 07.06.2002 відділу державної виконавчої служби Московського району.

Московський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) листом від 04.06.2021 № 21100/19.5-78/21 повідомив позивача, що відповідно до ч. 4 ст. 59 закону України «Про виконавче провадження» особа може звернутися до суду з позовом про зняття арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач обґрунтував свої вимоги тим, що накладення арешту на майно порушує його права як власника, захист якого передбачено статтями 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Такий же висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19).

Отже позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, яким було накладено оскаржуваний арешт.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Московського району управління юстиції Огар О.М. накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить позивачу, та який не є боржником у виконавчому провадженні при виконанні рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.06.2002, у зв`язку з чим, позивач позбавлений права розпорядитися належним йому майном через наявність арешту. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

Відповідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи наявність накладеного арешту на майно на позивача, який не є боржником за виконавчим провадженням, та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з даним позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд дійшов висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування арешту, накладеного постановою Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) б/н від 07.06.2002 року на квартиру АДРЕСА_1 , про що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 6360151 від 08.01.2008 року.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 49, 76, 81, 141, 263-268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Скасувати арешт, накладений постановою Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) б/н від 07.06.2002 року на квартиру АДРЕСА_1 , про що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис № 6360151 від 08.01.2008 року.

3. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .

5. Відповідачі:

Московський відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), код ЄДРПОУ 34952461, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 99, літ.А3.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .

Повне рішення складено 23.12.2021 року.

Суддя Н.В. Новіченко