Рішення № 102143400, 20.12.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/3267/21

Рішення

іменем України

20 грудня 2021 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Криви Ю.В.,

за участі секретаря судового засідання Чернишової О.С.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвоката Пономаренко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні, -

встановив:

В інтересах заявника ОСОБА_1 до суду звернулась її представник – адвокат Пономаренко Н.М. із заявою про встановлення факту постійного проживання та перебування на утриманні.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1979 року перебували у шлюбі. Шлюб зареєстрований виконавчим комітетом Сєверної селищної ради м. Краснодона Луганської області, актовий запис № 11 від 24.02.1979 року. Заявниця з чоловіком прожили разом з 1979 року, чоловік заявниці у віці 63 років помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 08.10.2020 встановлено факт смерті ОСОБА_2 . На підставі рішення суду було видане Свідоцтво про смерть від 15 жовтня 2020 року серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 з чоловіком були зареєстровані, вели спільне господарство та фактично проживали за однією адресою: по АДРЕСА_1 .

У зв`язку з проведенням антитерористичної операції за місцем їх постійного проживання, вони були вимушені змінити місце проживання та зареєструвались як внутрішньо переміщені особи за різними адресами, але все одно продовжували проживати разом. ОСОБА_1 зареєструвалась як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , а її чоловік ОСОБА_2 – АДРЕСА_3 .

За час сумісного проживання заявниця перебувала на утриманні свого чоловіка, оскільки розмір пенсії її чоловіка був значно більшим від розміру її пенсії, а тому пенсійні виплати ОСОБА_2 були постійними та основним джерелом існування.

За життя ОСОБА_2 перебував на обліку у відділі обслуговування громадян № 1 (сервісний центр), що розташований в АДРЕСА_4 , а заявниця по справі перебуває на обліку у відділі обслуговування громадян № 1 (сервісний центр), що розташований в АДРЕСА_5 .

Після смерті свого чоловіка ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з питання оформлення пенсії по страті годувальника, де їй було роз`яснено, що вона має право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 50 % від пенсії померлого та їй потрібно надати документ про постійне проживання з чоловіком, ця ж інформація викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 07.07.2021 № 2488-2585/П-02/8-1200/21.

За місцем їх з чоловіком проживання заявниця зібрала документи, що підтверджують факт їхнього спільного проживання, але через те, що вони складені на тимчасово непідконтрольній українській владі території України, орган пенсійного фонду не може їх врахувати.

На теперішній час Краснодонська міська рада Луганської області не перереєстрована та не має юридичної адреси на території, підконтрольній владі України. Таким чином в позасудовому порядку ОСОБА_1 не може через незалежні та непереборні для неї обставини зібрати відповідні документи, що підтверджують факт сумісного проживання та перебування її на утриманні померлого чоловіка.

Просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 та перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на утриманні свого чоловіка – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судове засідання, призначене на 20.12.2021 заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 не з`явились, надавши суду клопотання про розгляд справи без їх участі (а.с.49).

Заінтересована особа – Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в судове засідання уповноваженого представника до суду не направили, надавши суду відзив на заяву, який обґрунтовано тим, що для переходу на пенсію по втраті годувальника необхідна довідка про реєстрацію місця проживання разом з годувальником за однією адресою, в разі відсутності такої довідки факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку. Окрім того, зазначають, що обов`язковою умовою призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника є знаходження непрацездатного члена сім`ї померлого годувальника на його повному утриманні, однак заявник не відноситься до кола осіб, які за законом мають право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки вона на цей час отримує встановлену їй пенсію. Вважають, що сам по собі факт отримання заявницею доходу (пенсії) у розмірі, меншому від розміру пенсії померлого чоловіка, не може бути підставою для задоволення цих вимог судом, оскільки вказані обставини не дають підстав для того, щоб вважати її такою, що перебувала на утриманні померлого чоловіка. Жодних доказів потреби матеріальної допомоги від чоловіка, а також доказів фактичного розподілу у зв`язку з цим коштів подружжя за час шлюбу заявник суду не надала. У відзиві просять суд розглянути справу без участі представника та відмовити в задоволенні заяви (а.с.51-55).

В судовому засіданні 01.12.2021 заявник ОСОБА_1 була допитана як свідок та пояснила, що з чоловіком вони прожили разом 41 рік. У 2020 році її чоловік захворів та через півроку помер. Вони мають спільних двох дітей та онуків. Проживали разом весь час за однією адресою, вели спільне господарство. Вона доглядала чоловіка після його захворювання та похованням чоловіка займалась також вона. Після смерті чоловіка її матеріальне становище стало значно скрутнішим, оскільки чоловік працював на шахті та отримував «шахтарську» пенсію у розмірі 13000 грн, а її розмір пенсії є набагато меншим – у розмірі 2200 грн, оскільки вона працювала продавцем у магазині. Всі доходи вони витрачали на свою родину, дітям допомагали, лікувалися, купляли продукти харчування. Вона зверталась до органу ПФУ для переходу на пенсію чоловіка, однак їй було відмовлено, в зв`язку з тим, що вони з чоловіком як внутрішньо переміщені особи були зареєстровані за різними адресами та зібрані нею документи були видані органами на тимчасово непідконтрольній українській владі території. В зв`язку з цим вона і звертається до суду із даною заявою.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засідання пояснила, що родину ОСОБА_5 знає, оскільки вони проживають в одному селищі та її чоловік (свідка) працював разом з ОСОБА_2 на одній шахті. Заявник ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_2 проживали разом весь час за адресою АДРЕСА_1 , знає їх як подружжя, вони завжди жили разом, мають двох доньок. Родину цю вона знає дуже давно з 1986 року піся того як переїхали жити до смт. Сєверний. Чоловік заявниці працював на шахті, а заявниця продавцем у магазині. Коли помер ОСОБА_2 матеріальний стан заявниці значно погіршився, оскільки її чоловік отримував «шахтарську» пенсію, розмір якої значно перевищував розмір пенсії заявниці. Їй це відомо, оскільки її (свідка) чоловік також отримав «шахтарську» пенсію. До цього вони завжди жили в достатку. Поховання займалась заявниця та її діти.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що з родиною ОСОБА_5 він знайомив з 1980 року, оскільки проживали поряд та працювали разом з ОСОБА_2 . Родина ОСОБА_5 постійно проживали за однією адресою як подружжя, мають двох дітей. ОСОБА_2 працював на шахті, а заявниця продавцем у магазині. Палочкін помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , похованням займалась дружина та діти. Він (свідок) товаришував з родиною ОСОБА_5 , знає їх давно, вони ходили один до одного в гості. Розмір пенсії ОСОБА_2 був значно більшим ні заявниці, оскільки ОСОБА_2 отримував пенсію приблизно 10-12 тисяч грн, оскільки працював проходчиком на шахті та всю сім`ю матеріально забезпечував він. Після смерті ОСОБА_5 вони продовжують спілкування із заявницею та йому відомо. Що матеріальний стан заявниці значно погіршав, оскільки пенсію вона отримує в розмірі 2 тисяч грн.

Суд, заслухавши заявника, допитану як свідка, свідків, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був чоловіком заявниці по справі ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого повторно 18 лютого 1921 року (мовою оригіналу) Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Старобільському району та місту Брянка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (а.с.8).

З копії довідки ВПО № 20236 від 16 листопада 2016 року вбачається, що заявник ОСОБА_2 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.10).

Як вбачається з копії довідки ВПО № 926-5000327889 від 03 грудня 2020 заявник ОСОБА_1 була зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.12).

Відповідно до відмітки про місце проживання у паспорті громадянина України ОСОБА_2 адреса значиться: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Відповідно до довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 651404-2021 місце проживання ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_1 (а.с.5).

Згідно Акту про фактичне місце мешкання з померлим на день його смерті № 17 від 31 травня 2021 року та довідки № 457 від 31 травня 2021 року ОСОБА_1 проживала на момент смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_2 разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 15.10.2020 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Сватівському району та місту Голубівка Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ (а.с.9).

Відповідно до довідки про доходи від 11.11.2021, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком у такому розмірі: з червня 2021 по листопад 2021 у розмірі 2200 грн, загальний розмір якої за вказаний період складає 13200 грн. (а.с.62-63).

Відповідно до довідки про доходи, виданої Головним управлінням ПФУ в Луганській області, ОСОБА_2 отримував пенсію за віком у такому розмірі: з вересня 2016 по вересень 2017 року –4266,54 грн., з жовтня 2017 по лютий 2019 – 10414,2 грн., з березня 2019 по квітень 2020 – 12184,62 грн., з травня 2020 по вересень 2020 – 13524,93 грн., загальний розмір якої за вказаний період складає418644,75 грн. (а.с.56-58).

Таким чином, пенсія померлого чоловіка ОСОБА_2 була основним джерелом засобів для існування та проживання ОСОБА_1 та значно перевищувала її розмір.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 2488-2585/П-02/8-1200/21 від 07.07.2021 року заявнику було відмовлено у призначенні пенсії померлого годувальника, у зв`язку з тим, що заявником не було надано документів на підтвердження спільного сумісного проживання із чоловіком на момент його смерті та перебування на його утриманні (а.с.16-18).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу.

За змістом ч. 2, 3 вказаної статті, непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 5.11.2005 N 22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, також надаються такі документи: документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

У відповідності до п. 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки житлово-експлуатаційних або інших організацій з місця проживання (реєстрації) або довідки органів місцевого самоврядування: для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника - довідка про перебування на повному утриманні померлого годувальника чи одержання від померлого годувальника допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, або про спільне проживання з годувальником на момент його смерті. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Згідно роз`яснень, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення у судовому порядку факту перебування на утриманні.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

За змістом частини другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, і сім`я створюється на підставі, зокрема шлюбу.

Акт про фактичне проживання з померлою особою на день її смерті № 17 від 31 травня 2021 року та довідка про постійне проживання разом з померлим на момент його смерті, видані за місцем проживання заявника та її померлого чоловіка, тобто на тимчасово непідконтрольній українській владі території та завірена печаткою організації, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України, містить в собі відомості про спільне проживання подружжя ОСОБА_5 за однією адресою.

Суд, оцінюючи інформацію, яка міститься в довідці та акті про фактичне місце проживання з померлим, приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до національного законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Під час розгляду вказаної справи, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v.the Republic of Moldova and Russia", "Ilacu and Others v. Moldova and Russia"), де грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення, і з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду відомості, що містяться у вказаній довідці та акті, беруться до уваги разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємному зв`язку.

Розмір доходів заявника та її померлого чоловіка свідчить про те, що саме пенсія чоловіка була основним та постійним засобом існування сім`ї, а відтак слугувала його дружині основоположним і систематичним джерелом грошової допомоги зі сторони чоловіка, який за життя взяв на себе обов`язок по її утриманню.

Аналіз вищенаведених норм законодавства в контексті зазначених обставин справи дає підстави дійти такого висновку, що законодавством про пенсійне забезпечення визначено, що непрацездатними членами сім`ї, які мають право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, вважаються, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону. Отже, необхідною умовою для призначення зазначеним особам пенсії у зв`язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого зазначеною статтею та знаходження їх на утриманні померлого.

З огляду на зазначене, встановивши, що допомога, яка надавалась заявнику ОСОБА_1 її чоловіком ОСОБА_2 була для заявника хоч і не єдиним, проте постійним і основним джерелом засобів до існування, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви.

Така ж позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.

Враховуючи викладене, беручи до уваги значення, яке має встановлення даного юридичного факту для реалізації прав заявника, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт, про встановлення якого просить заявник, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, встановлення факту постійного сумісного проживання та факту перебування на утриманні має для заявника юридичне значення і потрібне для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Головним управління Пенсійного фонду України в Луганській області заперечується задоволення заяви ОСОБА_1 у відзиві. Але окрім тез з чинного законодавства про право та порядок призначення (переведення) на пенсію, жодних доказів або аргументів, що підтверджували протилежне вимогам заявниці надано не було. Тобто належними та допустимими доказами орган Пенсійного фонду не спростував те, що заявниця була дружиною померлого ОСОБА_2 , постійно проживала з ним та перебувала на його утриманні. Заявниця звернулася до суду за захистом свого права на соціальний захист, від встановлення факту проживання та перебування на утримання залежить виникнення та зміна її права на пенсійне забезпечення, його розмір. Як роз`яснено в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання призначення пенсії, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Розмір пенсії чоловіка заявниці у декілька разів перевищував розмір пенсії ОСОБА_1 , тому суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 є цілком обґрунтованими.

Таким чином, суд вважає за можливе встановити факт сумісного проживання та перебування ОСОБА_1 на утримані її чоловіка ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76-80, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні чоловіка – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 та перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на утриманні свого чоловіка – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Сватівський районний суд Луганської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 23 грудня 2021 року.

Суддя Ю.В. Крива