Ухвала суду № 102142627, 22.12.2021, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1370/21

Провадження № 2-з/191/102/21

У Х В А Л А

іменем України

22 грудня 2021 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бондаренко Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 191/1370/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Синельниківської районної державної адміністрації, Другої Синельниківської державної нотаріальної контори, Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Раївської сільської ради; третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним сертифікату на право на земельну частку (пай), визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії органу державної влади, визнання незаконними державних актів на право приватної власності на землю та скасування їх державної реєстрації, визнання прав та обов`язків спадкодавця в порядку спадкування за законом, визнання права приватної власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом ,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Синельниківського міськрайонного суду перебуває цивільна справа № 191/1370/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Синельниківської районної державної адміністрації, Другої Синельниківської державної нотаріальної контори, Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Раївської сільської ради; третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про встановлення факту прийняття спадщини, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним сертифікату на право на земельну частку (пай), визнання незаконним та скасування акту індивідуальної дії органу державної влади, визнання незаконними державних актів на право приватної власності на землю та скасування їх державної реєстрації, визнання прав та обов`язків спадкодавця в порядку спадкування за законом, визнання права приватної власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за законом.

21.12.2021 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що предметом вищезазначеного позову є земельні ділянки, які на час розгляду даної справи можуть бути відчужені відповідачем ОСОБА_2 , оскільки знято мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Обраний спосіб забезпечення позову не здатен спричинити збитки та є лише тимчасовим обмеженням у праві розпорядження спірним майном.

Вид забезпечення позову обраний позивачем є співмірним із заявленими позовними вимогами та забезпечить запобігання ухиленню від виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог і в той же час, відповідач, як власник спірного майна, не позбавляється можливості володіти та користуватися останнім.

З метою недопущення реалізації спільної власності, що стане на заваді виконанню майбутнього рішення суду у випадку задоволення позову, позивач просить суд вчинити відносно земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Новоолександрівської (на теперішній час Раївської) сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області з кадастровим номером 1224886000:01:001:0603, площею 5,24 га та з кадастровим номером 1224886000:01:001:0292, площею 5,17 га наступні дії:

- заборонити ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , вчиняти будь-які дії юридичного та/або фактичного характеру, включаючи, але не обмежуючись наступним відчуження, поділ, виділ, відмова від речового права, передання в оренду, передання (внесення) до статутного капіталу юридичної особи, передача (дозвіл виникнення) будь-яких речових прав інших осіб, укладення (вчинення) будь-яких інших договорів (правочинів) (крім дій спрямованих на реалізацію таких, що виникли до забезпечення позову, обмежень і обтяжень) - відносно належного йому майна;

- заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та нотаріусам, органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень,зміни до таких записів щодо нерухомого майна звернення стягнення на вказане майно, дії по організації та здійсненню його вилученню та примусової реалізації і відчуження відносно належного ОСОБА_2 майна.

Згідно з ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Як зазначено в Постанові Пленуму № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову допускається в будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права, яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Цивільній процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов`язків цивільного характеру передбачено і п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст.2 ЦПК України.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суддя враховує також практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення у Справі (заява N 60750/00) " Шмалько проти України" від 20.07.2004 року. Так, згідно п. 43 вказаного рішення: « Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень… Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» .

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин між сторонами є земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Новоолександрівської (на теперішній час Раївської) сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області з кадастровим номером 1224886000:01:001:0603, площею 5,24 га та з кадастровим номером 1224886000:01:001:0292, площею 5,17 га, власником яких є ОСОБА_2 .

Згідно ч. ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Частиною 1 ст.317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Співмірність у застосуванні заходів забезпечення позову передбачає дотримання судом такого балансу інтересів сторін, що виключає як надмірні негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову для приватних прав та інтересів відповідача, так і негативні наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів для прав та інтересів позивача, пов`язаних із публічних інтересів правосуддя, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заборони зазначені у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову, окрім заборони відчуження майна належного ОСОБА_2 значно обмежують можливості відповідача в володінні спірними земельними ділянками, порушують його право як власника, яке є непорушним.

При цьому позивач не надав суду будь-яких доказів того, що заявлене ним забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам.

Підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за можливе вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Новоолександрівської (на теперішній час Раївської) сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області з кадастровим номером 1224886000:01:001:0603, площею 5,24 га та з кадастровим номером 1224886000:01:001:0292, площею 5,17 га, що належать ОСОБА_2 , а тому заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149-152 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Новоолександрівської (на теперішній час Раївської) сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області з кадастровим номером 1224886000:01:001:0603, площею 5,24 га та з кадастровим номером 1224886000:01:001:0292, площею 5,17 га, що належать ОСОБА_2 .

Копію ухвали для відома направити сторонам по справі, Реєстраційній службі Синельниківського міськрайонного управління юстиції, для виконання.

Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з дня її підписання суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

На ухвалу протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Відповідно до вимог ч.10 ст.153 ЦПК України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Г. В. Бондаренко