Рішення № 102142461, 20.12.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4393/20

Провадження № 2/185/311/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Гаврилова В.А.,

при секретареві Вакула В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 117996,89 грн, 2102,00 грн судові витрати. Позов мотивував тим, що 14.07.2006 року з відповідачем укладено кредитний договір № б/н. Договір оформлено підписом заяви. Вона отримала кредитний ліміт. Відповідач прийняті на себе зобов`язання не виконав. Заборгованість становить: 5645,40 грн кредиту, 2017,67 грн відсотки, 104238,73 грн пеня, 500,00 грн штраф (фіксована частина) , 5595,09 грн штраф (процентна ставка).

В судове засідання представник позивача не з`явився. Про час розгляду справи повідомлений належним чином. Просив суд розглянути справу у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про дату, час та місце слухання справи. Про причини неявки суд не повідомила. Проте на адресу суду від ОСОБА_1 надійшли: письмовий відзив на позов з додатками /а.с.59-71/ відповідно до якого остання просила суд застосувати строк позовної давності до вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з неї кредитної заборгованості, та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали приходить до такого .

Між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір шляхом подачі відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 14.07.2006 року. Вказаною заявою умови користування та повернення кредиту не визначені /а.с.25/.

На підставі вказаної анкети-заяви ОСОБА_1 отримала кредитні картки з кредитним лімітом, який було збільшено. Позивач за даним договором отримував інші кредитні картки. Строк дії останньої кредитної картки діяв до 04/17 року. Вказаний факт підтверджено довідкою /а.с.24/.

На підставі вказаного договору відповідач отримував грошові кошти та користувався ними, частково повертаючи отримані кошти.

Вказаний факт підтверджено випискою по картці/рахунку по договору від 16.09.2020 року за період 14.07.2006 -01.03.2020 року /а.с.16-22/.

Позивач вважає, що станом на 04.05.2020 року відповідач має заборгованість за кредитним договором в розмірі 117996,89 грн з яких: 5645,40 грн кредиту, 2017,67 грн відсотки, 104238,73 грн пеня, 500,00 грн штраф (фіксована частина) , 5595,09 грн штраф (процентна ставка). Вказане підтверджено наданим банком розрахунком /а.с.4-15/.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК України, встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України, встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитними коштами посилаючись на Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку.

Позивачем не надано доказів про запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку щодо процентів за користування кредитом. Наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не може розцінюватися як доказ цього оскільки не підписана відповідачем.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку не можна вважати складовою кредитного договору якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені. Заява, яка безпосередньо підписана відповідачем може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання до них як другої сторони до запропонованого договору.

Викладене приводить суд до висновку про те, що у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

Без наявності доказів про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у Генеральній угоді домовленості сторін про надані банком банківських послуг в Приватбанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, що містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14.07.2006 року шляхом підписання анкети -заяви.

Викладене приводить суд до висновку, що при укладенні договору з відповідачем банк не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості по відсоткам за користування кредитом у зв`язку з відсутністю передбаченого обов`язку відповідача щодо їх сплати.

Фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті.

Частиною 2 статті 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Викладене приводить суд до висновку про те, що АТ КБ «Приватбанк» має право на стягнення з відповідача 5645,40 грн – заборгованість за тілом кредиту.

Укладений між сторонами кредитний договір від 14.06.2006 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку дії договору, а також конкретно зазначеної умови щодо того, що Банк за дорученням позичальника має право здійснювати списання коштів з рахунків Позичальника відкритих в Банках або в цьому Банку в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором від 14.06.2006 року.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Останній раз відповідач здійснив проплату 29.04.2016 року у сумі 300,00 грн. /а.с.16-22/.

Тобто з цієї дати почався перебіг строку позовної давності, який збіг 30 квітня 2019 року/а.с.16-22/.

Позивач звернувся до суду з позовом у даній справі, що розглядається, лише 02 липня 2020 року, тобто після спливу строку позовної давності.

Згідно статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не надано доказів поважності пропуску ним строку позовної давності.

Викладене приводить суд до висновку про те, що вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення основної заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 5645,40 грн. не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки сплив строк позовної давності, передбачений ст. 267 ЦК України.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 258,259,263, 264, 265, 280, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2102,00 гривень покласти на АТ КБ «Приватбанк».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місце реєстрації: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя В. А. Гаврилов