Ухвала суду № 102142230, 22.12.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9787/21

Провадження № 1-в/204/1495/21

22 грудня 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Білик І.А.,

за участю секретаря Косюк А.О.,

за участю прокурора Донченко А.А.,

захисника Іващенко С.В.,

представників установи Бородіної К.В.,

особи, відносно якої розглядається заява ОСОБА_1 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву представника Дніпровської Філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» про зміну примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2 , 1975 року народження,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла заява представника Дніпровської Філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» про зміну примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 . В обґрунтування заяви, додано висновок комісії лікарів-психіатрів №1165 від 03 грудня 2021 року, в якому зазначено, що внаслідок медикаментозної терапії у поєднанні з реабілітаційними заходами з липня 2020 року в психічному стані хворого відмітилось покращення поведінка набула спокійного, упорядкованого характеру, без проявів агресії та аутоагресії, конфліктних ситуацій не створював, психотична симптоматика не поновлювалась (редукувалась з січня 2019р.) З січня 2021 року психічний стан пацієнта залишається стабільним. З липня 2021 року сформувалась критика до свого хворобливого стану та скоєного, стійкі настанови на прийом підтримуючого лікування у майбутньому, антиалкогольні настанови на майбутнє. На теперішній час в клінічній картині домінують прояви вираженого змішаного дефекту при ендогенному захворюванні у вигляді емоційної холодності, одноманітності та формальних порушень мислення у вигляді непослідовності, паралогічності. За таким станом у теперішній час пацієнт особливої небезпеки для оточуючих не становить. Для подальшого застосування примусових заходів медичного характеру може бути переведений у відділення з посиленим наглядом закладу з надання психіатричної допомоги.

В судовому засіданні представник установи підтримав вказану заяву, просив задовольнити, посилаючись на висновок комісії лікарів-психіатрів №1165 від 03 грудня 2021 року.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про зміну примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 .

Пацієнт ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заяву представника закладу і просив задовольнити.

Захисник підтримав заяву представника установи щодо зміни примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 та переведення його до закладу з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом.

Вислухавши думку учасників процесу, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає, що заява представника ДЗ «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.514 КПК України, розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Згідно ч. 5 ст. 94 КК України, госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом до психічно хворого, який вчинив суспільно-небезпечне діяння, пов`язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно-небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

У відповідності до ч.2 ст.514 КПК України, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров`я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру.

Згідно ч.3 ст.514 КПК України, розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника медичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у передбаченому статтею 95 Кримінального кодексу України та статтею 512 цього Кодексу порядку. До письмової заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні. ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 березня 2017 року, відносно ОСОБА_1 , який вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною Кримінального кодексу України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом. ОСОБА_1 знаходиться в Дніпровської Філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» з 21.02.2017 року по теперішній час у зв`язку із застосуванням до нього примусових заходів медичного характеру. Діагноз: шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу, галюцинаторно-параноїдний синдром. Ремісія С. Виражений змішаний тип дефекту.

В обґрунтування необхідності зміни ОСОБА_1 виду примусових заходів медичного характеру у висновку комісії лікарів-психіатрів №1165 від 03 грудня 2021 року зазначено, що внаслідок медикаментозної терапії у поєднанні з реабілітаційними заходами з липня 2020 року в психічному стані хворого відмітилось покращення поведінка набула спокійного, упорядкованого характеру, без проявів агресії та аутоагресії, конфліктних ситуацій не створював, психотична симптоматика не поновлювалась (редукувалась з січня 2019р.) З січня 2021 року психічний стан пацієнта залишається стабільним. З липня 2021 року сформувалась критика до свого хворобливого стану та скоєного, стійкі настанови на прийом підтримуючого лікування у майбутньому, антиалкогольні настанови на майбутнє. На теперішній час в клінічній картині домінують прояви вираженого змішаного дефекту при ендогенному захворюванні у вигляді емоційної холодності, одноманітності та формальних порушень мислення у вигляді непослідовності, паралогічності. За своїм психічним станом у теперішній час особливої небезпеки для оточуючих не становить, застосування примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом не потребує.

Також, в пункті 24 «Динаміка перебігу стану особи в закладі охорони здоров`я, у якому на даний час перебуває особа» зазначено, що при надходженні клінічна картина захворювання характеризувалась актуальною галюцинаторно-параноїдною симптоматикою у вигляді вербальних псевдогалюцинацій (чув різна голоси, чоловічі, жіночі, котрі говорили погані речі, наказували зробити щось погане, сварили), маячних ідей багатства, особливого значення (стверджував, що був «ювеліром, кравцем...багатою людиною, також згвалтував половину Вірменії»). Відмічались виражені афективні розлади у вигляді злостивості, агресивності, розгальмованості потягів, напруженості, нестриманості. Мали місце виражені формальні розлади мислення у вигляді неціле направленості, різноплановості, нерівномірності за темпом. Не усвідомлював тяжкості скоєного, хворобливості свого психічного стану. Причетність до вчиненого суспільно небезпечне діяння заперечував. Критичні здібності були грубо порушені. Отримував лікування: галоперидол 10-15мг, аміназин 50-100мг, клопіксол 20мг, клопіксол-депо 200мг 1 раз на 3 тижні - послідовно в різних комбінаціях. З осені 2017 р. вербальні галюцинації редукувались, надалі не поновлювались. Психічний стан пацієнта характеризувався наявністю маячних ідей багатства, особливого значення. Починаючи з липня 2018р. параноїдна симптоматика почала втрачати актуальність для хворого, відносилась ним до подій минулого, з січня 2019р. параноїдна симптоматика повністю дезактуалізувалась. Спостерігались порушення емоційно-вольової сфери з неадекватністю, подразливістю, амбівалентністю, невмотивовано підвищеним настроєм. Виявляв виражені дефіцитарні зміни у вигляді порушення вольових можливостей, формальних розладів мислення. Скоєне трактував з вигідного для себе боку, при цьому звинувачував потерпілу, її поведінку, що призвели до наслідків вчиненого ним правопорушення, «бо її дії цьому сприяли». Критичні здібності пацієнта залишались несформованими. Отримував лікування: аміназин ІООмг на добу, трифтазин 20мг на добу. З січня 2020р. фон настрою пацієнта нормалізувався. Під впливом лікування та психореабілітаційних заходів з липня 2020р. в психічному стані хворого відмітилось покращення: поведінка почала набувати спокійного, упорядкованого характеру, без проявів агресії та аутоагресії, конфліктних ситуацій не створював, психотична симптоматика не поновлювалась. З січня 2021 року психічний стан пацієнта залишався стабільним. З липня 2021 року сформувалась формальна критика до свого хворобливого стану та скоєного, стійкі лікувальні настанови на прийом підтримуючого лікування у майбутньому, антиалкогольні настанови на майбутнє. Поряд з психофармакотерапією з хворим проводились реабілітаційні заходи: брав участь у психоосвітньому тренінгу, проводились індивідуальні психокорекційні бесіди, спрямовані на формування критичного відношення до свого стану, оптимізацію поведінки в складних для хворого ситуаціях при спілкуванні з людьми, вироблення та закріплення соціально прийнятих неагресивних стереотипів поведінки, подальше спостереження лікарем- психіатром, прийом підтримуючого лікування. Дані патопсихологічного дослідження: на перший план при дослідженні виступали виражені порушення за шизофренічним патопсихологічним симптомокомплексом - різноплановість, зісковзування, безглуздість суджень. За минулий час в емоційно-вольовій сфері виявлялась емоційна незрілість, сплощеність.

Судом також встановлено, що згідно висновку комісії лікарів-психіатрів №596 від 22 червня 2021 року, ОСОБА_1 потребував продовження застосування примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом. Ухвалою суду від 27 липня 2021 року продовжено застосування примусових заходів медичного характеру, призначених ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 17 березня 2017 року, відносно ОСОБА_1 в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Враховуючи викладені обставини, суд робить висновок, що незважаючи на те, що психічний стан здоров`я ОСОБА_1 хоча і покращився з липня 2020 року, залишається стабільним з січня 2021 року, таке покращення не є тривалим і не може свідчити про можливість проведення реабілітаційних заходів в умовах спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги з посиленим наглядом, а тому слід відмовити у задоволенні заяви представника ДЗ «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» про зміну примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 94, 95 КК України, ст.ст.369-372, ст.ст.512, 514 КПК України, ст.19,22 Закону України «Про психіатричну допомогу» в редакції від 10.06.2018 року, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви представника Дніпровської Філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» державної установи «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України» про зміну примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_2 , 1975 року народження, - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляція протягом семи діб з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя І.А. Білик