Ухвала суду № 102142098, 21.12.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3872/21

2-з/0203/237/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

за участю позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Дніпрі заяву представника позивачки про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа №203/3872/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», третя особа – ОСОБА_4 , про захист прав споживача, визнання незаконної відмови щодо проведення реструктуризації кредитних зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання провести реструктуризацію та здійснити обчислення, необхідні для її проведення.

21.12.2021 року до суду надійшла заява представника позивачки, в якій поставлено питання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності позивачці ОСОБА_1 , а також заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно вказаної квартири.

В підготовчому судовому засіданні 21.12.2021 року позивачка та її представник підтримали заяву та просили її задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на безпідставність позовних вимог та відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вили забезпечення позову, визначені ч.1 ст.150 ЦПК України.

Як роз`яснено судам в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В обгрунтування необхідності забезпечення позову у вигляді арешту на Ѕ частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності позивачці, в заяві зазначено, що незаконно відмовивши позивачці в проведенні реструктуризації, відповідач може у будь-який час звернути стягнення на вказану квартиру, яка є предметом іпотеки та має реальні наміри це зробити, що підтверджується його вимогою про усунення порушень (сплати боргу), з попередженням про намір звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання вказаної вимоги. Оскільки обов`язковою умовою для проведення реструктуризації зобов`язань за валютними кредитами є забезпечення кредиту іпотекою, в разі звернення відповідачем стягнення на предмет іпотеки, це унеможливіть виконання рішення суду в разі ухвалення позитивного для позивачки рішення, оскільки проведення реструктуризації кредитної заборгованості у визначеному законодавством порядку вже буде неможливим та неактуальним.

Поряд з цим, суд враховує, що предметом пред`явленого ОСОБА_1 позову є визнання незаконною відмови відповідача щодо проведення реструктуризації кредитних зобов`язань за кредитним договором №11366228000 від 27.06.2008 року, укладеним між позивачкою та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», на умовах та у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 року №1381-ІХ, а також зобов`язання провести реструктуризацію та здійснити обчислення, необхідні для її проведення.

Вказані позовні вимоги грунтуються на незаконній на думку позивачки відмові відповідача у проведенні реструктуризації заборгованості за кредитним договором відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 року №1381-ІХ.

Тобто, між сторонами виник спір з приводу реалізації позивачкою прав, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13.04.2021 року №1381-ІХ, а саме: права позивачки на проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором.

З огляду на це, внаслідок встановлення такого права позивачки, незаконності дій відповідача та можливого задоволення позову, з урахуванням заявлених позовних вимог, рішенням суду може бути зобов`язано відповідача вчинити дії щодо проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, суд вважає, що можливе звернення відповідачем стягнення на предмет іпотеки після пред`явлення даного позову не ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду в разі задоволення вимог немайнового характеру, а позивачка за цих обставин не буде позбавлена можливості оспорити законність звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також суд враховує, що сторона позивача фактично просить накласти арешт з метою запобігання можливості відповідачу звернути стягнення на предмет іпотеки, що виходить за межі предмету спору, а тому запропоновані представником позивачки заходу забезпечення позову не є співмірними та адекватними із заявленими позовними вимогами.

Крім того, суд приймає до уваги, що раніше представник позивачки вже двічі звертався із аналогічними заявами про забезпечення позову, в якій фактично посилався на ті ж самі підстави, в задоволенні яких відповідними ухвалами суду було відмовлено.

Вказані ухвали позивачкою не оскаржувались та підстав від відступу від раніше висловленої в цих ухвалах правової позиції суд не вбачає.

З огляду на це, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.149-151,153,258-261 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарження учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С.Ю.Казак