Ухвала суду № 10213892, 10.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2010 р. м. КиївК-21457/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Костенко М.І., Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області

на постанову господарського суду Луганської області від 18 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2007 року

у справі № 12/196н-ад

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Сєвєродонецький Азот»( надалі ТОВ «Торговий дім Сєвєродонецький Азот»)

до Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області ( надалі ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У квітні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом у якому поставлено питання, з урахуванням змін до позовних вимог, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0006702301/0 від 07.03.2007 року, №0006702301/1 від 29.03.2007 року, №0006702301/2 від 25.04.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»подією, яка обумовлює дату збільшення валових витрат виробництва (обігу), зазначено дату зарахування коштів на рахунок отримувача, а не дату валютування. Також зазначає, що ним правомірно було оприбутковано у 3 кварталі 2 півріччя соду каустичну від постачальника ПП «Хім-синтез». Крім того, контролюючим органом неправомірно було нараховані фінансові санкції за відсутності факту донарахування основного податкового зобовязання.

Постановою господарського суду Луганської області від 18 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2007 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення №0006702301/0 від 07.03.2007 року, №.0006702301/1 від 29.03.2007 року, №0006702301/2 від 25.04.2007 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судові витрати у розмірі 3,40грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що позивач правомірно включив до складу валових витрат кошти, сплачені постачальнику, по даті їх списання; правомірно та обґрунтовано оприбуткував товар у 3 кварталі та включив 185890,00грн. до складу валового доходу у 3 кварталі 2006 року; крім того, відсутність факту донарахування податкових зобовязань доводить відсутність недоплати як обєкту обчислення штрафу.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено комплексну документальну перевірку ТОВ «Торговий дім Сєвєродонецький Азот», щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства, про що складено акт №366/23-33164246 від 22.02.2007 року.

Вказаною перевіркою податковим органом, зокрема, встановлено, що позивачем в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включено до розрахунку приросту (убутку) за 1 півріччя 2006 року вартість соди каустичної, яка була оплачена та отримана у червні 2006 року, що спричинило заниження податкового зобовязання по податку на прибуток за 1 півріччя 2006 року на 46472,50грн. Крім того, позивачем в порушення п.п.11.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат за 1 квартал 2006 року віднесено грошові кошти у сумі 1666666,67грн., які були перераховані постачальнику 31.03.2006 року, однак датою валютування є 03.04.2006 року, що призвело до заниження податкового зобовязання по податку на прибуток за 1 квартал 2006 року на 416666,67грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0006702301/0 від 07.03.2007 року, яке було оскаржено в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №.0006702301/1 від 29.03.2007 року, №0006702301/2 від 25.04.2007 року. Зазначеними оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 180608,42грн.

При проведенні перевірки, представниками податкового органу встановлено, що на виконання договору №12сб/02-105 від 28.02.2006 року позивачем було перераховано ЗАТ «Сєвєродонецьке обєднання «Азот»по платіжному дорученню №1991 від 31.03.2006 року грошові кошти в сумі 1666666,67грн. за поставлену аміачну селітру. Зазначена сума коштів включена ТОВ «Торговий дім Сєвєродонецький Азот»до валових витрат за 1 квартал 2006 року.

Однак, представниками ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області, з посиланням на п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті №22, було зроблено висновок, що грошові кошти у сумі 1666666,67грн., які були зараховані на розрахунковий рахунок контрагента позивача лише 03.04.2006 року, позивач повинен був віднести до складу валових витрат саме датою валютування.

Отже, слід зазначити, що даний висновок відповідача є хибним, оскільки правовідносини, щодо справляння податків регулюються нормами спеціального законодавства, до якого зазначена Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті №22 не відноситься. Крім того, відповідно до матеріалів справи, грошові кошти по платіжному дорученню №1991 від 31.03.2006 року були перераховані банківською установою на вимогу позивача саме 31.03.2006 року (а.с.8).

В то й же час, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Також, при проведенні перевірки податковим органом було встановлено, що позивачем було укладено ряд договорів, а саме, №05КЛ/12 від 09.12.2005 року та №ПФ26СН-15/02 від 23.12.2005 року на покупку каустичної соди. Відповідно до умов зазначених договорів, продукція передається покупцю в кількості, яка відповідає вказаній у накладній та якістю, відповідно до паспорту та сертифікату якості.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, товар був доставлений до покупця 30.06.2006 року, однак прийом товару відбувався на протязі трьох днів, а саме з 01.07.2006 року по 03.07.2006 року. Крім того, видаткові накладні, на які посилається податковий орган в акті перевірки, були отримані позивачем по пошті 01.07.2006 року.

Відповідно до п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Отже, виходячи з вище викладеного, слід зазначити, що позивачем правомірно було віднесено до складу валового доходи суму у розмірі 185890,00грн. саме у 3 кварталі 2006 року.

Крім того, відповідно до оскаржуваних повідомлень-рішень, щодо позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції, але в той же час не визначено розміру основного платежу.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з п.п. «б»п.п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Тобто, за аналізом зазначених норм застосування податковим органом штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»можливо лише після донарахування ним суми податкового зобовязання.

Беручи до уваги те, що податковим органом на підставі п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобовязання за вказані в акті перевірки порушення позивачем вимог п.5.9 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»донараховано не було, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно безпідставності нарахування податковим органом позивачу штрафних санкцій в сумі 180608,42грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Луганської області від 18 червня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.