Рішення № 102138641, 20.12.2021, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа №551/876/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2021 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Сиволапа Д.С.,

секретаря – Кулинченко О.А.,

за участю представника позивача - адвоката Корольова І.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Василенко А.П.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Шишацького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 , про визначення судом додаткового строку для прийняття спадщини.

Третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача позивачем залучено Шишацьку державну нотаріальну контору.

Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої залишилось спадкове майно у вигляді двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Спадкоємцями померлої є її доньки ОСОБА_2 (позивача) та ОСОБА_1 (відповідач).

Після смерті ОСОБА_3 позивачу стало відомо, що нею 18 грудня 2007 року нібито було складено заповіт за яким вона все своє майно заповідала ОСОБА_1 . Остання у серпні 2009 року звернулась до Шишацької держаної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_3 за заповітом, у якій вказала про відсутність інших спадкоємців.

В 2013 році позивач звернулась до суду з позовом про визнання заповіту ОСОБА_3 недійсним.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи від 05.12.2014 року та додаткової почеркознавчої експертизи від 10.08.2015 року підпис на заповіті ОСОБА_3 від 18.12.2007 виконаний не нею, а від її імені - ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене, рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 25 вересня 2015 року, яке залишено в силі судом касаційної інстанції, встановлено нікчемність вищевказаного заповіту, скасовані видані на його підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_1 та державні акти на спадкове майно.

Позивач вказує на те, що не зверталась для прийняття спадщини до нотаріуса до 2011 році, оскільки була впевнена, що у заповіті викладена реальна воля її матері.

Після того, як вона дізналась про підробку заповіту матері, позивач звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте в зв`язку з вилученням спадкової справи правоохоронними органами на період з 2015 по червень 2020 року нотаріус не надавав їх належних відповідей, а пізніше надав відповідь про те, що позивачем пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Позивач вважає, що нотаріусом не був виконаний обов`язок закликати позивача до прийняття спадщини у зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 вела його в оману, повідомивши про відсутність інших спадкоємців.

З огляду на вищевикладене, позивач вважає наведені нею причини пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_3 поважними, а отже просить суд визначити їй додатковий двомісячний строк для прийняття спадщини

Ухвалою суду від 07 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та визначено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження.

У визначений судом строк відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому вона заперечила проти позову, вказуючи на відсутність у позивача будь-яких поважних причин для пропуску строку прийняття спадщини, а саме недоведеність існування на момент перебігу вказаного строку об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для позивача, як спадкоємця для прийняття спадщини. Зокрема вказала, що позивач була обізнана з фактом смерті матері та відмовилась від прийняття спадщини, мотивувавши це тим, що їй нічого не потрібно.

В 2015 році ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_4 вже зверталась до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, обґрунтовуючи його пропуск похилим віком та поганим станом здоров`я. Натомість рішенням суду у позові було відмовлено.

Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справи до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволені. Пояснив, що позивач ОСОБА_2 була обізнана з фактом смерті свої матері ОСОБА_3 , а також з наявністю її заповіту на користь відповідача. Поважаючи волю матері на вільне розпорядження своїм майном, а також не будучи повідомленою нотаріусом про факт відкриття спадщини, вона не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк.

Ознайомившись в 2011 році з заповітом матері (за яких обставин представник позивача повідомити не зміг) позивача зрозуміла, що підпис матері у заповіті є підробленим. Позивач через низку судових процедур домоглась визнання заповіту ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 нікчемним та скасування виданих на його підставі свідоцтв про право на спадщину, а також Державних актів на спадкове майно (дві земельні ділянки), що були оформлені на ім`я спадкоємця ОСОБА_1 .

Крім того, органами національної поліції було доведено факт підробки та використання заповіту від імені ОСОБА_5 відповідачем ОСОБА_1 та причетність до його підробки секретаря Баранівської сільської ради ОСОБА_6 , але вказані особи були звільнені від кримінальної відповідальності за строками давності.

Вважає, що саме сукупність вищенаведених ним обставин у вигляді підробки заповіту відповідачем та ведення позивача в оману щодо його змісту, не повідомлення відповідачем нотаріуса про наявність інших спадкоємців, в зв`язку чим нотаріусом не було виконано вимоги ст. 63 Закону України «Про нотаріат» в частині повідомлення позивача про відкриття спадщини, сприяли тому, що позивач пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини.

При цьому повідомив, що позивач не знала про те, що має право на обов`язкову частку у спадщини, являючись непрацездатною особою.

Відповідач та її представник заперечували проти позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Зокрема вказували на те, що позивачем не надано доказів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для позивача, як спадкоємця для прийняття спадщини.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд спри у її відсутність, у вирішені спірного питання поклалась на розсуд суду.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши наявні докази, зокрема матеріали спадкової справи № 158/2009, суд встановив наступні факти та правовідносини, що їх супроводжують.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Баранівка Шишацького району Полтавської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про її смерть серії НОМЕР_1 (а.с.149).

Померла ОСОБА_3 є матір`ю позивача ОСОБА_7 та відповідача ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження та шлюб (в частині зміни прізвища) (а.с.105-106, 157-158) і сторонами не заперечується.

Відповідно до довідок виконкому Баранівської сільської ради від 23.09.2009 № 213 та Баранівського старостинського округу Шишацької селищної ради від 30.07.2020 № 185 ОСОБА_3 на момент смерті проживала одна по АДРЕСА_1 (а.с. 104, 160).

19 серпня 2009 року (у межах 6-місячного строку) до Шишацької державної нотаріальної контори поштою надійшла рукописна заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини в якій її підпис засвідчено 15 липня 2009 року виконавчим комітетом Баранівською сільської ради. В тексті даної заяви взагалі не заповнений розділ про наявність або відсутність інших спадкоємців (а.с.148).

У день надходження даної заяви нотаріусом було заведено спадкову справу щодо майна ОСОБА_9 під номером 158, номер у спадковому реєстрі 47757003 (а.с.15).

29 жовтня 2009 року завідувачем Шишацькою ДНК Голубицькою Г.І. було оформлено заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 2,50 га. У даній заяві вказано, що других спадкоємців немає. Дана заява міститься на першому аркуші спадкової справи в з в`язку з чим мається тенденція її помилкового сприйняття, як заяви про прийняття спадщини, яка розмішується на другому аркуші спадкової справи (а.с. 188-192).

В матеріалах спадкової справи мається заповіт від імені ОСОБА_3 , датований 18 грудня 2007 згідно тексту якого все своє майно вона заповідала ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений секретарем Баранівської сільської ради Сазановою Л.П. (а.с.155).

18 серпня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Шишацького районного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_1 , Баранівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, Шишацької Державної нотаріальної контори в якому поміж іншого просила визнати недійним вищевказаний заповіт, видані на його підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на дві земельні ділянки та оформлені на їх підставі Державні акти на право власності на земельні ділянки.

Після задоволення відводів (самовідводів) суддів Шишацького районного суду Полтавської області справа була передана на розгляд до Великобагачанського районного суду Полтавської області.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 25.09.2015 року № № 525/458/14-ц, залишеним без змін Постановою Верховного Суду від 03 травня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, зокрема встановлена нікчемність заповіту ОСОБА_3 від 18 грудня 2007 року, посвідченого секретарем Баранівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, визнано недійним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що видане нотаріусом Шишацької державної нотаріальної контори 29.10.2009 року, реєстровий № 1382 на ім`я ОСОБА_1 , а також Державні акти видані на підставі вищевказаного свідоцтва (а.с. 164-176).

Рішення щодо нікчемності заповіту обґрунтовано тим, що за результатами проведених на вимог суду судово-почеркознавчих експертиз було встановлено, що підпис та рукописний запис від імені ОСОБА_3 в графі «підпис» у двох примірниках заповіту від 18 грудня 2007 року виконані ОСОБА_1 (спадкоємцем за даним заповітом).

На підставі вищевказаних рішень судів 28.01.2021 в.о. завідувача Шишацькою ДНК Асановою Р.Ш. внесено запис до спадкового реєстру про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 29.10.2009 № 1382, бланк ВМО № 209652 та запису у Реєстрі № 48355787 (а.с.15).

В період з 06.07.2018 по 06.07.2020 року спадкова справа була відсутня в розпорядженні Шишацької ДНК оскільки вилучалась органами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 120151703600000454, яке було розпочато 05.10.2015 (а.с 21, 107-111).

Ухвалами Шишацького районного суду Полтавської області від 24.06.2020 № 551/628/20 та від 27.07.2020 № 551/695/20 на підставі ст. 49 КК України (у зв`язку з закінченням строків давності) ОСОБА_1 була звільнена від кримінальної відповідальності за частинами 1 та 4 ст. 358 КК України, а секретар Баранівської сільської ради Сазонова Л.П. - від відповідальності за ч.1 ст. 367 КК України за фактами вчинення ними дій, що мали наслідком підробку та використання підробленого заповіту ОСОБА_3 від 18.12.2007 (а.с.96, 177-178).

14 вересня 2018 року ОСОБА_2 подала до Шишацької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини ОСОБА_3 , посилаючись на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 25.09.2015 № 525/458/14-ц (а.с.101).

Після повернення спадкової справи в розпорядження Шишацької ДНК та надходження до нотаріальної контори всіх наявних судових рішень стосовно спадкових взаємовідносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , державний нотаріус Асанова Р.Ш. листом від 16.02.2021 року повідомила ОСОБА_2 , що вона не є спадкоємцем 1 черги за законом майна ОСОБА_3 (а.с.143).

Так, рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 17.03.2016 № 551/1037/15ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 04.07.2016, було відмовлено у задоволені позову ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_2 , до Шишацької державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 про визначення судом додаткового строку для прийняття спадщини (а.с.134-141).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд застосовував нижче наведені норми права та дійшов нижче вказаних висновків.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК).

Частиною 1 ст.1241 ЦК України визначено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Згідно ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно роз`яснень, які містяться у абзаці 6 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судова практика з питання надання додаткового строку для прийняття спадщини не є однозначною. Зокрема у своїх постановах Верховний Суд України та Верховний Суд до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносили різні обставини, наголошуючи на тому, що вони повинні визначатись такими в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.

Разом з тим, стала судова практика розвивається таким чином, що судами не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту (в даному випадку практика є дещо суперечливою та залежить від належності особи до певної черги спадкоємців та інших обставин справи), встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Як зазначалось судом вище, в жовтні 2015 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_4 вже зверталась до Шишацького районного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_1 , Шишацької державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області № 551/1037/15-ц від 17.03.2016, яке 04.07.2016 року набуло статусу остаточного та є незміненим до теперішнього часу, позивачу було відмовлено у задоволені позову (а.с.134-141).

Рішення судів першої та апеляційної інстанції у даній справі мотивовані тим, що позивачем та її представником не було надано суду жодних належних доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних, дійсно непереборних та істотних труднощів, що унеможливлювали своєчасне подання позивачем заяви нотаріусу про прийняття спадщини. Наведені причини пропуску строку для прийняття спадщини, як-то похилий вік та поганий стан здоров`я спадкоємця ОСОБА_2 , введення її в оману іншим спадкоємцем ОСОБА_1 з приводу розподілу спадщини, суд не визнав поважними, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, вказані судові рішення також мотивовані тим, що на момент відкриття спадщини позивача ОСОБА_2 являлась особою, яка в силу непрацездатності за віком на момент відкриття спадщини мала право на обов`язкову частку у спадщині її матері ОСОБА_3 , незалежно від наявності або відсутності заповіту на корить іншої особи та його змісту.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Невважаючи на те, що судом вже розглядалось питання про визначення ОСОБА_2 додаткового строку для прийняття спадщини та було відмолено у задоволені даної вимоги, позивач вдруге звернулась із даним позовом до суду, обґрунтувавши причину пропуску строку для прийняття спадщини дещо іншими (відмінними від першого позову) обставинами.

При цьому позивач помилково (на власну користь) тлумачить зміст ч.3 ст. 1270 ЦПК України, розділяючи наявні обставини на ті, що є перешкодою для подання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини та на ті, що визнані судом поважними, ставлячи між ними займенник «або».

Разом з тим у своїй постанові від 07 квітня 2021 року (справа № 53/1115/18, провадження № 61-6146св20) Верховний Суд вказав, що за змістом ст. 1270 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Тобто застосуванню підлягають відразу два вищенаведені критерії, а не один з них, та лише в разі одночасної відповідності наведених позивачем причин пропуску ним строку для прийняття спадщини обом вищенаведеним критеріям, суд може визначити йому додатковий строк для цього.

У вищенаведеній постанові Верховним судом викладено правову позицію, яка є релевантною до правовідносин у даній справі, хоча правовідносини в обох справах не є повністю тотожними. Так, колегія судів дійшла висновку, що посилання позивача про необізнаність зі змістом заповіту внаслідок введення її в оману зі сторони іншого спадкоємця за заповітом – відповідача, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки позивач не була позбавлена можливості з`ясувати зміст заповіту батька у строк, встановлений законом для прийняття спадщини. При цьому колегія суддів також врахувала, що із позовом про визначення додаткового строку позивач звернувся через 8 років після відкриття спадщини.

Верховний Суд вказав, що у справі, яка переглядається, суди не взяли до уваги, що позивач знала про відкриття спадщини і, як спадкоємець за законом першої черги, яка на час смерті спадкодавця не проживала з ним, для прийняття спадщини мала подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини відповідно до вимог частини першої статті 1270 ЦК України, однак цього протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини не зробила.

В даному випадку суд вважає, що наявність заповіту від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , який був підроблений останньою, обізнаність чи необізнаність ОСОБА_2 , як з наявністю даного заповіту, так і з його нікчемністю, яка була встановлена пізніше, жодним чином не перешкоджали позивачу ОСОБА_2 звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки вона на момент відкриття спадщини мала право на обов`язкову частку у спадщині на підставі ч. 1 ст.1241 ЦК, як непрацездатна за віком донька спадкодавця, а отже мала право на 1/4 частину майна померлої (половина частки, що належала б їй за законом) незалежно від наявності заповіту чи його змісту.

Не заслуговують на увагу суду й доводи позивача про те, що однією з поважних причин пропуску нею строку прийняття спадщини стали дії відповідача, яка свідома ввела нотаріуса в оману, зазначивши в заяві про прийняття спадщини про відсутність інших спадкоємці та, як наслідок, нотаріус в порушення вимог ст. 63 Закону України «Про нотаріат» не повідомила позивача про відкриття спадщини.

Так, статтею 63 Закону України «Про нотаріат» дійсно передбачено обов`язок нотаріуса після отримання від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини повідомити про це інших спадкоємців.

Проте ця вимога стосується лише тих спадкоємців місце проживання місце проживання або роботи яких відоме нотаріусу.

Чинним законодавством України взагалі не передбачено обов`язку спадкоємців зазначати в заяві про прийняття спадщини данні про інших спадкоємців, які мають право на спадщину.

Пунктом 1.2 Глави 10 «Видача свідоцтва про право на спадщину» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі Порядок) передбачено обов`язок нотаріусу з`ясувати відомості щодо кола спадкоємців при зверненні до нього спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини. Тобто мається на увазі особисте звернення спадкоємця.

Разом з тим пунктами 2.1, 3.5 Глави 10 Розділу ІІ Порядку передбачена можливість подання спадкоємцями заяви про прийняття спадщини нотаріусу поштою та обов`язок нотаріуса завести спадкову справу на підставі такої заяви.

Саме в такому порядку і була подана нотаріусу заява про прийняття спадщини відповідачем ОСОБА_1 .

При цьому у вказаній заяві графа про наявність або відсутність інших спадкоємців заявником ОСОБА_1 не заповнена взагалі, а отже твердження позивача про те, що відповідач вела в оману нотаріуса, свідомо вказавши у заяві про відсутність інших спадкоємців крім неї не відповідає дійсності (а.с.191-192).

Інформація про відсутність інших спадкоємців крім ОСОБА_1 міститься лише в заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину, яка складена після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини (29.10.2009), а отже на момент її подання нотаріус вже мала змогу визначити коло спадкоємців, які прийняли спадщину та врахувати, що крім ОСОБА_1 спадщину ОСОБА_3 ніхто більше не прийняв (а.с.189-190).

Крім того, суд вважає, доводи позивача про те, що її не було повідомлено про факт відкриття спадщини є цілком недоречними з огляду на те, що позивач ОСОБА_2 , являючись донькою ОСОБА_3 проживала з нею в одному селі по сусідству ( АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 відповідно), була присутня при похованні останньої, що випливає з пояснень відповідача та позивачем не заперечується, а отже була обізнана, як з фактом смерті матері, так і з фактом відкриття спадщини, яка відповідно до ст.ст. 1220 та 1221 ЦК України відкривається в день смерті та за останнім місцем проживання спадкодавця (а.с. 103-104).

Доводи позивача про те, що перешкодою для прийняття спадщини був той факт, що спадкова справа декілька років (з 2015 по 2020) не перебувала у володінні нотаріуса в зв`язку з тим, що вилучалась судом у цивільній справі для проведення необхідних експертиз, а потім правоохоронними органами в рамках розслідування кримінального провадження, а отже нотаріус була технічно позбавлена можливості вчиняти нотаріальні дії, є неспроможними та на увагу суду не заслуговують, оскільки вказана обставини виникли та мали місце лише через декілька років після закінчення строку прийняття спадщини ОСОБА_3 , який сплив 23.09.2009 року.

У своїй постанові від 20.10.2021 (справа № 405/7111/19-ц, провадження № 61-10591св21) Верховний Суд висловив позицію, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду

За таких обставин суд вважає, що попри обов`язок доказування позивачем не надано суду достатніх, належних та допустимих доказів існування в період з 22 березня по 23 вересня 2009 року поважних обставин, які б дійсно перешкоджали спадкоємцю ОСОБА_2 , яка мала право на обов`язкову частку у спадщині ОСОБА_5 незалежно від наявності заповіту або його змісту, подати нотаріусу особисто чи засобами поштового зв`язку заяву про прийняття спадщини.

За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Документально підтверджені судові витрати у справі становлять 908 грн. сплаченого позивачем судового збору

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати суд відносить на рахунок позивача.

Врахувавши вищевикладене, керуючись вимогами ст.ст. 76-82, 258-259, 263-265, 268, 252 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області в 30-ти денний строк з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено та вручено (направлено) учасникам справи 23 грудня 2021 року.

Головуючий суддя Д.С. Сиволап