Рішення № 102138164, 21.12.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13120/21

2-а/357/262/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

\

21 грудня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського патрульної поліції Іванюк Андрія Сергійовича Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адмінінстративним позовом до поліцейського патрульної поліції Іванюк Андрія Сергійовича Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови, мотивуючи тим, що 16.10.2021 року поліцейським патрульної поліції в місті Біла Церква УПП в Київській області ДПП Іванюком Андрієм Сергійовичем винесена постанова серії БАВ № 266023 від 16.10.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматизованому режимі та притягнуто його, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Постанову серії БАВ № 266023 від 16.10.2021 року, він, позивач по справі, отримав 25.10.2021 року поштою та має право оскаржити її протягом десяти днів з дня її вручення.

Отже, він, позивач по справі не погоджуюсь із рішенням поліцейського, бо вважає себе невинним, постанову серії БАВ № 266023 від 16.10.2021 року незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповними з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків поліцейського фактичним обставинам справи, складена за відсутності належних доказів, з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Так, як зазначено в постанові, 16.10.201 року о 20.16 год. в м. Біла Церква по вул. Чорнобиля, 88 він рухався на транспортному засобі Ява-350 без державного номерного знаку, без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1 а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Насправді, 16.10.2021 року о 20.16 год. вони з товаришем, ОСОБА_2 , стояли на узбіччі, біля воріт будинку № 88 по вул. Перша Піщана, в м. Біла Церква, де був припаркований транспортний засіб мотоцикл Ява-350 з наявними державними номерними знаками, власником якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 . Мотоцикл не в робочому стані і тому їздити на ньому не можливо.

В цей час до них під`їхала патрульна машина з вимогою до нього пред`явити водійські права та технічний паспорт на транспортний засіб. Він відмовився, пояснивши, що ніяким транспортним засобом не керував. На що поліцейський Іванюк А.С. повідомив йому, що він керував ТЗ Ява-350 без державного номерного знаку та без права керувати ним і відносно нього буде складна постанова та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Процес притягнення його, до адміністративної відповідальності поліцейським не фіксувався.

Як наслідок, співробітником поліції було складено постанову, яка на місці вручена йому не була. Складання постанови відбулося в приміщенні, відділі поліції по вул. Привокзальна, 3. Він відмовився підписати постанову про притягнення його до відповідальності, бо вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Постанова надійшла згодом поштою 25.10.2021 року.

Поліцейським Іванюком А.С. порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, винесена постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Поліцейським не задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ним Правил дорожнього руху, а тому вимога поліцейського про пред`явлення посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб є неправомірною, оскільки він не керував взагалі транспортним засобом і тим самим не порушував чинні правила Дорожнього руху.

Просив суд скасувати постанову серії БАВ № 266023 від 16.10.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматизованому за ч.2 ст.126 КУпАП відносно нього, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. та закрити провадження в даній адміністративній справі. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Київській області (Код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн. ( а. с. 1-3 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2021 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 11 ) та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 05 листопада 2021 року відкрито провадження у вищезазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виликом) сторон. Призначено судов езасідання у справі на 15.11.2021 року ( а. с. 16-17 ).

15 листопада 2021 року за вх. № 53191 судом отримано клопотання від представника позивача про залучення співвідповдіача ( а. с. 23, 24 ).

Ухвалою суду від 15.11.2021 року залучено до участі у даній адміністративній справі у якості співвідповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України ( а. с. 27-29 ).

Розгляд справи було відкладено на 21.12.2021 року ( а. с. 25 ).

29 листопада 2021 року за вх. № 55959 судом отримано від представника відповідача поліцейського батальйону патрульної поліції в м. Біла Цепрква УПП у Київській області Іванюка А.С. - Кашко В.А. відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог до поліцейського в повному обсязі мотивуючи наступним.

Відповідно до винесеної Відповідачем Постанови, 16.10.2021 о 20 год 16 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ЯВА-350», без д.н.з., в м. Біла Церква по вул. Героїв Чорнобиля, при цьому не мав права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1.а), Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Керуючись ст. 35 Закону України про Національну поліцію поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив правила дорожнього руху.

У даному випадку Відповідач безпосередньо став свідком порушення п. 2.3.г) ПДР, а саме, під час руху Позивача, на ньому був відсутній мотошолом, що і призвело до зупинки транспортного засобу Позивача.

У ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського - пред`явити, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Поліс).

Відповідно до п. 2.1.а) та 2.1.6) ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

У відповідності п. 2.4.а) ПДР На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил, а також:

а) пред`явити для перевірки документи зазначені в п. 2.1.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 126 КУпАП).

Отже, порушення ПДР стало причиною зупинки та подальшої перевірки вищезазначених документів у водія.

Звертають увагу на ту обставину, що під-час спілкування із Позивачем, пасажир який сидів позаду на даному ТЗ підтверджується з відео з боді-камери неодноразово повторював фразу «ми виїхали зробили кружок і повернулись» ці слова підтверджують, що Позивач дійсно керував транспортним засобом «ЯВА-350», без д.н.з. В розумінні ст. 251 КУпАП це є належним доказом того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а також це підтверджується відео з відео реєстратора ТЗ. Після чого під час спілкування Позивач, відмовився надавати будь-які документи, що посвідчують його особу, тому Відповідачем було прийнято рішення затримати Позивача в рамках статті 261 КУпАП для встановлення особи та складання адміністративних матеріалів, після того як ОСОБА_1 повідомили про затримання останній відразу заявив, що хоче викликати на місце адвоката, на що, його клопотання було задоволено. Зазначаємо те, що відносно Позивача на місці події у Відповідача виникла підозра, що водій керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, коли Відповідач у присутності двох свідків та адвоката запитав у позивача чи не бажає він пройти огляд на стан сп`яніння на що останній відмовився та було складено відповідні матеріали і в даний час відкрито провадження. Після перевірки Позивача за допомогою інформаційного порталу Національної поліції було виявлено, що останній не має права керування транспортним засобом.

Звертають увагу, що Позивач у своїй позовній заяві описує інші обставини справи, ніж ті що були насправді і зафіксовані на відео, зазначає, що Відповідачем було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлену ст. 245, 270, 278, 279, 280 КУпАП. Водночас, Позивач не доводить дані обставини на яких ґрунтується його позовні вимоги. Зауважують, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення Відповідачем не впливає на суть вчиненого порушення та не є підставою для задоволення позовних вимог.

Звертають увагу на ту обставину, що відповідно до додатків які Позивач додає до позовної заяви, немає жодного докази який міг виправдати Позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, а саме не додано копію посвідчення водія в якому б містилась відповідна категорія для керування транспортним засобом, а саме мотоцикл «ЯВА- 350» на який відповідно до Правил Дорожнього руху для права керування таким ТЗ повинна бути відкрита категорія «А». Таким чином Позивач намагається ввести суд в оману не додавши належних доказів стосовно свого правопорушення.

Разом з тим, зауважують, що під час притягнення Позивача до адміністративної відповідальності Відповідач діяв на підставі та у межах встановлених п. 2 ч. 1 ст. 32, ст. 35 Закону, ст. 222,245,251,252,278,279 КУпАП, положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. Такі дії поліцейського не можуть бути визнані незаконними, оскільки вони прямо передбачені та регламентовані чинним законодавством України.

Взявши до уваги викладене вище, Відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а Постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП та Інструкцією, отже позов не підлягає задоволенню.

Разом з відзивом, відповідач надав диск з відеозаписом з нагроудного реєстратора інспектора та з реєстратора авттомробіля.

07 грудня 2021 року за вх. № 57612 судом отримано відповідь на відзив, в якому адвокат позивача наголошує на тому, що в постанові місце скоєння адміністративного правопорушення вказано, як Вул. Чорногбиля, 88 м. Біла Церква, але насправді це вул. Перша Піщана, 88 м. Біла Церква. Відповідно до рішення Білоцерківської міської ради від 18.02.2016 року вулиця Перша Піщана змінена не була. Також, з відеозапису не вбачається взагалі рух транспортного засобу «Ява-350» та водія, який даним транспортом керував. А фраза «ми виїхали зробити кружок і повернулися» сказана стронньою особою, оосбу якої працівниками поліції встановлено не було і це не може бути доказом, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом без д.н.з. Будь-яких доказів факту порушення позивачем ПДР України відповідачем не було надано.

Позивач в судове засідання не з`явився, 21.12.2021 року за вх. № 60081 судом отримано заяву від представника позивача - адвоката Лебедовської Л.Ю., в якій просила справу розглядати без участі ОСОБА_1 та його представника. Просила суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі та скасувати вищевказану постанову.

Відповідачі поліцейський патрульної поліції Іванюк Андрій Сергійович Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області та Департамент патрульної поліції Національної поліції України в судове засідання не з`явилися, представників не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчать наявні поштові повідомлення про вручення. Судові повістки були отриманні відповідачами 22.11.2021 року та 29.11.2021 року відповідно.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється ( ч. 4 ст. 229 КАС України ).

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом 04.11.2021 р., що підтверджується штампом суду ( а. с. 1 ), щодо оскарження постанови від 16.10.2021 р., не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку, оскільки направив адміністративний позов до суду поштою 01.11.2021 року, що підтверджується наявним в матеріалах спрваи поштовим конвертом ( а. с. 10 та відповідним описом ( а. с. 9), так як отримав оскаржувану постанову 25.10.2021 року, оскільки така постанова відповідачем була направлена позивачу 20 жовтня 2021 року, про що свідчить наявний в матеріалах спрваи супровідний лист відповідача ( а. с. 5 ).

З боку відповідача не було надано суду жодного належного доказу в спростування зазначеному.

Тому, суд прийшов до висновку, що з боку позивача не було пропущено передбачений 10-денний строк для звернення до суду для оскарження постанови суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія БАВ № 266023 вбачається, що 16 жовтня 2021 року о 20 годині 16 хвилин ОСОБА_1 в м. Біла Церква по вул. Героїв Чорнобиля, 88 здійснював рух на транспортному засобі «Ява-350» без державного номерного знаку, без посвідчення водія, тобто не маючи права керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1 а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Прийнято застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф у розмірі 3 400 гривень ( а. с. 6 ).

Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія БАВ № 266023 була винесена 16.10.2021 року поліцейським патрульної поліції Іванюк Андрієм Сергійовичем.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом позивач просить суд скасувати оскаржувану постанову від 16.10.2021 року серії БАВ № 266023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, так як з боку відповідача не було доведено факту у інкримінованому правопорушенні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП).

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Звертаючсиь до суду з відзивом на адміністративний позов позивача, в обгрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови, представник відповідача, поліцейського патрульної поліції Іванюка А.С. додав відеозапис події, яке мале місце 16.10.2021 року, з нагрудної камери поліцейського, та відеозапис з реєстратора поліцейського автомобіля, а також зазначав, що поліцейський безпосередньо став свідком вчиненого позивачем правопорушення.

Одак, судом не може бути взято до уваги пояснення відповідача, що інспектор поліції безпосередньо став свідком вчинення позивачем адміністративного правопорушення в якості доказу, адже під час складення постанови у справі про адміністративне правопорушення відповідач діяв як службова особа - інспектор патрульної поліції. Суд зазначає, що свідчення зазначеної особи не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, оскільки така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху.

Зазначена правова позиція міститься в постанові КАС ВС від 15.04.2020 у справі № 489/4827/16-а (К/9901/33507/18).

До того ж, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018 року.

Отже, відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення правил дорожнього руху, є належним доказом, якщо в постанові є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17.

Так, оскаржувана постанова, Серія БАВ № 266023 від 16.10.2021 року містить посилання в пункті 7 постанови ( а. с. 6 ) на відео з боді камери поліцейського та реєстратора з автомобіля.

Надаючи оцінку зазначеним відеозаписам в якості доказу, суд виходить з наступного.

З оглянутого в судовому засіданні наданого відповідачем до відзиву відеозапису з боді камери поліцейського вбачається, що зазначений запис містить лише відомості складання оскаржуваної постанови і жодним чином не відображає факт порушення позивачем правил дорожнього руху.

Крім того, оглянутий відеозапис з реєстратора патрульної машини, останній також не містить відомості порушення позивачем правил дорожнього руху.

На вказаному відео містить запис, де екіпаж патрульної машини в темну добу суток їде по вулиці та проїзджаючи біля одного з будинку помітно, як чоловік заштовхує мотоцикл у двір.

Тобто, належних та допустимих доказів порушення позивачем правил дорожнього руху з боку відповідача не було надано суду, які б підтверджували, що позивач керував транспортним засобом «Ява-350» без державного номерного знаку та був зупинений працівниками поліції, який не мав при собі посвідчення водія, тим самим не маючи права керування вказаним транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1 а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Отже, матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили факт порушення позивачем правил доржнього руху, що в свою чергу свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірність прийнятої ним оскаржуваної постанови.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.10.2019 року у справі №357/10134/17, провадження №К/9901/32368/18.

Отже, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

До такого висновку дійшов Верховноий Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.

Аналогічної позиції дотримується і ВС/КАС в постанові № 216/5226/16-а від 18.07.2019 року.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05;п,53 Рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Вказаний вище правовий висновок наведений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі.

Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом, позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 454 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією, що міститься в матеріалах справи ( а. с. 4 ).

Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 454 грн. на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 122, 132, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, Законом України "Про судовий збір", суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського патрульної поліції Іванюк Андрія Сергійовича Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови, - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія БАВ № 266023 від 16.10.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 454 ( чотириста п`ятдесят чотири) гривні витрат понесених на оплату судового збору.

Апеляційна скарга на судове рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_2 , ІНП: НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Білоцерківським МВМ № 1 ГУ МВС України в Київській області 13.01.2005 року );

Відповідач: Поліцейський патрульної поліції Іванюк Андрія Сергійовича Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області ( адрсеа місцезнаходження: 09109, Київськ аобласть, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, буд. 18-А );

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України ( 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, буд. 3, ЄДРПОУ: 40108646 ).

Повний текст судового рішення складено 21 грудня 2021 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов