Постанова № 102136050, 07.12.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4788/21

Провадження № 2-а/456/81/2021

РІШЕННЯ

іменем України

07 грудня 2021 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Шрамка Р. Т.

з участю секретаря: Панилик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Стрий справу №456/4888/21 за позовом ОСОБА_1 до Стрйиського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою про скасування постанови державного виконавця Стрйиського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Матвіїшин М.М., від 12.07.2021. про відкриття виконавчого провадження №65406326.

Позов обґрунтовано тим, що в кінці серпня місяця 2021 року, у зв`язку з продажем свого автомобіля марки Опель-Астра номерний знак НОМЕР_1 , при перевірці можливості зняття його з реєстрації, позивач дізнався у базі даних єдиного реєстру боржників, що відносно нього відкрите виконавче провадження №65406326 Стрийським відділом державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області про стягнення штрафу. До цього часу не отримував жодного документу ні від стягувача ні від виконавця. Оскільки позивач абсолютно не був поінформований про джерело і підстави накладення на нього будь-яких санкцій, відразу направився в Стрийський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі для отримання інформації по вказаному провадженню. Йому повідомили, що виконавець, який виносив постанову про відкриття провадження звільнений з даного органу і потрібно встановити місцезнаходження матеріалів справи. У зв`язку з проблемами зі здоров`ям, позивач написав заяву про надіслання йому поштовим відправленням копій матеріалів виконавчого провадження для ознайомлення з ними. 07.09.2021 року позивач отримав рекомендованим поштовим відправленням конверт з копіями матеріалів виконавчого провадження, яке було відкрите на підставі матеріалів адміністративної справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. Провівши аналіз вказаних матеріалів, стверджує, що рішення про відкриття виконавчого провадження не відповідає вимогам законодавства, прийняте з порушенням процесуальних норм, а тому являється незаконним і підлягає скасуванню, оскільки постанова Департаменту патрульної служби м. Києва серії 1АВ №01238128 про накладення адміністративного стягнення винесена 04.01.2021р., у графі «строк пред`явлення постанови до виконання» зазначено «протягом двох місяців до 04.03.2021 року». Такий 2-х місячний термін звернення до виконання постанов передбачений у формулярі постанови. Так, згідно штампу на заяві про примусове виконання рішення, фіксується дата її надходження у Стрийський ВДВС12.05.2021 року (через 4 місяці і 8 днів з дня винесення постанови). Зважаючи на вищевказані порушення термінів направлення виконавчого документу для примусового виконання, виконавець під час прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження порушив вимоги п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону.

Відповідач у запропоновані судом строк та порядку відзиву на адміністративну позовну заяву про скасування постанови по справі, не подав, свою позицію по справі із обґрунтуванням її відповідними доказами не навів.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Шрамко Р.Т., від 23.09.2021 року вищевказану адміністративну позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у судовому засіданні, котре було призначене на 07.12.2021 року.

Учасники справи належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час судового засідання по їх справі, котре було призначене на 07.12.2021 року, про що у матеріалах справи містяться відповідні письмові докази.

Суд, виходячи з положень ч. 3 ст. 194, ч. 4 ст. 229 КАС України, а також враховуючи неявку у судове засідання усіх учасників справи, вважав за доцільне та можливе здійснювати судовий розгляд даної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового засідання у цій справі технічними засобами.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень збоку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вищенаведеного, однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема й при притягненні особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Статтями 72-90 глави 5 «Докази та доказування» чинного КАС України наведені основні положення про докази, котрими в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи , і ці дані встановлюються вичерпними засобами. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Важливим є той аспект, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ОСОБА_1 , за пред`явленими позовними вимогами, пов`язаними із притягненням його до адміністративної відповідальності та накладенням на нього адміністративного стягнення, встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із наведенням наявних у справі доказів.

Як встановлено судом, 12.07.2021 року відповідачем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65406326, на підставі постанови №ІАВ №01238128 від 04.01.2021, про стягнення з ОСОБА_1 , штрафу в розмірі 510,00 грн.

Як вбачається, з постанови серії 1АВ №01238128 від 04.01.2021, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання на території України, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Дата набрання постановою законної сили, зазначено: 15.02.2021р. Строк пред?явлення постанови до виконання до 04.03.2021 року.

Згідно заяви Департаменту патрульної поліції управління безпеки дорожнього руху про примусове виконання рішення, 08.04.2021 за №156931/41/27-2021, було скеровано постанову серії 1АВ №01238128 від 04.01.2021 про стягнення з ОСОБА_1 , штрафу в розмірі 510,00 грн., для виконання у Стрийський міськрайонний ВДВС Західного МУМЮ (м. Львів).

Згідно штампу на заяві про примусове виконання рішення, датою надходження у Стрийський ВДВС є 12.05.2021.

Норми права та роз`яснення, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016№1404-VIII (далі Закон України «Про виконавче провадження» або Закон №1404-VIII; тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За положеннями статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з статтею 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Статтею 4 Закону №1404-VIII визначені вимоги до виконавчого документа:

- назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

- дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

- повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

- ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

- резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

- дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

-строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред?явлення виконавчого документа до виконання.

Стосовно посилань позивача на пропуск стягувачем встановленого законодавством строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з приписами частини 1 статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині 1 цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч. 2ст. 12 Закону №1404-VIII).

Частиною 1 статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП) встановлено, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу(стаття 299КУпАП).

Згідно зі статтями 307,308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штраф.

Поряд з цим, абзацом 1статті 303 КУпАП визначено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

За змістом ст. 303 КУпАП можна дійти висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення може бути звернена до виконання лише протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі пропуску цього строку постанова про накладення адмінстягнення не підлягає виконанню.

Суд зазначає, що оскільки постанова серії 1АВ №01238128 прийнята Департаментом патрульної поліції 04.01.2021, то могла бути звернена до виконання до 04.03.2021.

При цьому, частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Суд зазначає, що виконавче провадження з примусового виконання постанови ДПП серії 1АВ №01238128 від 04.01.2021 було відкрито державним виконавцем Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) лише 12.07.2021, тобто більше ніж через 7 місяців після дати винесення вказаної постанови.

При цьому, в порушення обов`язку доказування, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем під час судового розгляду в обґрунтування прийнятих рішень не було доведено жодної з таких обставин: чи було подано стягувачем виконавчий документ до виконання у передбачений законом строк пред`явлення рішення до виконання; чи державним виконавцем було відкрито виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа.

Водночас, відповідно до частиною 1 статті 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Під час судового розгляду судом встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження №65406326, направлені на адресу боржника лише 07.09.2021, тобто з порушенням строку, встановленого частиною 1статті 28 Закону №1404-VIII.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 12.07.2021 року про відкриття виконавчого провадження №65406326 про стягнення штрафу прийнята з порушенням вимог вищенаведених норм чинного законодавства, у зв`язку з чим у суду наявні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

При цьому, вирішуючи питання щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з відкриття 12.07.2021 року виконавчого провадження №65406326, суд звертає увагу, що обов?язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 по справі №806/2421/16 (провадження № 11-675апп19).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, яким і скористався позивач в адміністративному позові.

Враховуючи вищезазначене, у суду відсутні підстави для задоволенні позову у цій частині.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 268, 287, 293, 295, 297 КАС України суд, -

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 12 липня 2021 року про відкриття виконавчого провадження №65406326, про відкриття виконавчого провадження про стягнення штрафу в розмірі 510,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р. Т. Шрамко