Рішення № 102135861, 17.12.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7489/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2021 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення невиплаченої заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні відпустки та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь невиплачену заробітну плату в сумі 10748,81 грн., вихідну допомогу в сумі 7882,35 грн., компенсацію за 23 календарних дні невикористаної щорічної відпустки в сумі 4048,23 грн. – без утримання податку й інших обов`язкових платежів, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 17.08.2021 року по день винесення рішення суду. Свої вимоги мотивує тим, що вона перебувала у трудових відносинах з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та 16 серпня 2021 року звільнена за власним бажанням за ч.3 ст. 38 КЗпП України з посади провідного інженера-технолога відділу головного технолога ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА», проте відповідач не провів з нею повний розрахунок у день звільнення, зокрема, не виплатив заборгованість по заробітній платі за квітень – серпень 2021 року, не виплатив вихідну допомогу у розмірі 3 посадових окладів, компенсацію за 23 днів невикористаної щорічної відпустки. У результаті невчасного розрахунку при звільненні у неї виникло право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – з 17.08.2021 року по день фактичного розрахунку. У зв`язку з наведеним, просить позов задоволити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18.10.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзив на позовну заяву у визначений судом п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження, не подав.

Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Водночас, згідно із п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, у тому числі на підставі рішення суду.

Згідно із п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» та 16 серпня 2021 року звільнена з роботи з посади провідного інженера-технолога відділу головного технолога ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» за власним бажанням за ч. 3 ст. 38 КЗпП України /наказ № 204к від 16.08.2021 року/, що стверджується копією трудової книжки /а.с.8-11/.

Як вбачається із розрахункових листків, виданих ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», з квітня по серпень 2021 року позивачці ОСОБА_1 щомісячно нараховувалася заробітна плата, а саме: у квітні позивачці нараховано до виплати 1380,80 грн. без утримання податків й інших обов`язкових платежів або 1315,85 грн. з утриманням податків; у травні – 2979,88 грн. та 2603,10 грн. відповідно; у червні 3831,28 грн. та 3084,18 грн.; у липні 3542,39 грн. та 2851,62 грн. відповідно, у серпні 1104,32 грн. та 904,10 грн. відповідно /а.с.12/.

Згідно із поточною випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 вбачається, що заробітна плата виплачувалася позивачці у неповному обсязі. Зокрема за квітень 2021 року виплачено 717,13 грн. та за травень 2021 року проведено виплату коштів у сумі 1301,55 грн.

З огляду на викладене, розмір невиплаченої позивачці заробітної плати за період з квітня 2021 року по серпень 2021 року /16.08.2021 р./ 10748,81 грн. без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Згідно із ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відтак, судом встановлено, що відповідачем порушено право позивачки на своєчасне отримання заробітної плати у нарахованому розмірі, а тому позовна вимога про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі є підставною.

Окрім того, відповідно до наказу № 204к від 16.08.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачку з 16.08.2021 року звільнено з роботи відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України із виплатою їй компенсації за 23 календарних дні невикористаної щорічної відпустки та вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку згідно із ст. 44 КЗпП України /а.с.15/.

Згідно із ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

З розрахункових листів /а.с. 12/ вбачається, що розмір компенсації за 23 календарних дні невикористаної щорічної відпустки, який підлягає виплаті ОСОБА_1 , становить 4048,23 грн. без утримання податку й інших обов`язкових платежів та 7882,35 грн. - вихідної допомоги.

Водночас із виписки з банківського рахунку ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 24 вересня 2021 року вбачається, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», не виплатив їй вихідну допомогу та компенсацію за невикористані щорічні відпуски.

Відтак, позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивачки суми вихідної допомоги та компенсації за невикористані щорічні відпуски також є підставними.

Таким чином, станом на час звільнення, ДП ЛДЗ «ЛОРТА» не виплатило позивачці заробітну плату за період з квітня по серпень 2021 року у сумі 10748,81 грн., компенсацію за 23 дні невикористаної щорічної відпуски у сумі 4048,23 грн. та вихідну допомогу у розмірі 7882,35 грн., а всього 22679,39 грн. без утримання податків й інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню при виплаті, що не спростовано відповідачем.

Із змісту ст. 117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із правовою позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Як вбачається із роз`яснень даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Оскільки із позивачкою не проведено повного розрахунку при звільненні, вона має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст.14ПК України заробітна плата-це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні входить до бази оподаткування ПДФО у складі інших оподатковуваних доходів на підставі п.п. 164.2.20 ПК України. Наведене також вбачається із листа ДФС від 09.06.2016 № 12817/6/99-99-13-02-03-15.

Тому, при визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд виходить із того, що середньоденна заробітна плата позивачки становить 375,35 грн. без утримання податків й інших обов`язкових платежів, виходячи із того, що заробітна плата позивачки за червень 2021 року становила 3831,28 грн. та за липень 2021 року – 1048,29 грн. та у цей час нею відпрацьовано 13 робочих днів (3831,28 грн. + 1048,29 грн./13).

Згідно із відомостями із Листа №3501-06/219 від 12.08.2020 р. «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» кількість робочих днів за період з 17.08.2021 року по 17.12.2021 року /день ухвалення рішення суду/ складає 67 дні.

Таким чином, на день ухвалення рішення фактична заборгованість по середньому заробітку за час затримки розрахунку перед ОСОБА_1 становить 25148 грн. 45 коп. без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Разом з тим, з урахуванням висновків Великої палати Верховного суду, викладених в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, враховуючи принцип розумності, справедливості та пропорційності, а також те, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» є державним підприємством військово-оборонної галузі, проте це не виключає відповідальність відповідача за своєчасну виплату заробітку, суд вважає доцільним стягнути розмір середнього заробітку у сумі 10000 грн., що буде достатньою компенсацію майнових втрат, які поніс позивач через несвоєчасний розрахунок при звільнені, співмірним із розміром заборгованості, та не призведе до надмірного фінансового тягаря для відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача підставні, частково визнані відповідачем, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Водночас, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Так, із відповідача слід стягнути на користь позивача 908 гривень сплаченого судового збору.

Крім цього, із відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір за позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, ст.ст. 44, 47, 83, 116, 117 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати за період з квітня по серпень 2021 року у сумі 10748 (десять тисяч сімсот сорок вісім) 81 коп. без утримання податку й інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню при сплаті, компенсацію за 23 дні невикористаної щорічної відпуски у сумі 4048 (чотири тисячі сорок вісім) грн. 23 коп. без утримання податку й інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню при сплаті та вихідну допомогу у розмірі 7882 (сім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 35 коп. без утримання податку й інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню при сплаті, а всього 22679 (двадцять дві тисячі шістсот сімдесят дев`ять) грн. 39 коп. без утримання податків й інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню при сплаті, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.08.2021 року по 17.12.2021 року у розмірі 10000 /десять тисяч/ гривень без утримання податку й інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню при сплаті.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 908 гривень судового збору.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь держави 908 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

При цьому, у відповідності до вимог п.3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Учасники процесу:

Позивач: Державне підприємство «Львівський державний завод «ЛОРТА» /п/р НОМЕР_1 в АТ «Укрексімбанк», МФО 322313, ЄДРПОУ – 30162618, місцезнаходження: 79040, Львівська обл., місто Львів, вул. Патона, будинок 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Іванюк І.Д.