Вирок № 102135772, 22.12.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

22.12.2021

ЄУН № 337/2101/19

Провадження № 1-кп/337/32/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року місто Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючого судді Бредуна Д.С., за участю секретарів Шварцер Г.М., Побережної О.В., Нетяга М.І., Медвідь Г.С., прокурорів Канаєва Ю.Ю., Антоніка Д.С., Мехальчука В.П., Дєєва А.В. потерпілого ОСОБА_1 , представників потерпілого – адвокатів Волошиної Є.В., Фуклевої А.В., обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника – адвоката Гуцала Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, українця, громадянина України, освіта не повна середня, одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

– 09 червня 2004 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

– 31 серпня 2004 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 115, ч.ч.1, 4 ст. 70 КК України до 7 років 1 місяця позбавлення волі;

– 20 квітня 2005 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст. 188, ч.4 ст. 70 КК України до 7 років 1 місяця позбавлення волі;

– 11 січня 2018 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст. 185, ст. 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

– 02 березня 2018 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст. 213, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2019 року приблизно о 19:27 годині ОСОБА_2 , перебуваючи на шостому поверсі, біля квартири АДРЕСА_3 , діючи умисно, через раптово виникли особисті неприязні відносини, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, під час сварки завдав ОСОБА_1 один удар дерев`яною палицею по голові, чим заподіяв рану в тім`яній ділянці праворуч, яке кваліфікується як легке тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Потерпілим ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 моральної шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину в розмірі 10000 гривень та витрат на правничу допомогу в сумі 5000 гривень.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що в один із днів 2019 року він намагався рано лягти спати, оскільки погано себе почував і йому рано вранці наступного дня необхідно було йти на роботу. При цьому сусід з квартири, що знаходилась над ним, голосно увімкнув телевізор і дуже гучно розмовляв по телефону, чим не давав заснути. Він попросив свою дружину ОСОБА_3 поговорити з тим сусідом. Далі він почув гучні крики сусіда, вибіг в загальний коридор, взявши по дорозі палку (дерев`яна ніжка від столу, довжиною приблизно 80см.). Там він побачив сусіда ОСОБА_1 , який стоячи до нього спиною, дуже голосно кричить на ОСОБА_3 та душить її. Відповідаючи на запитання ОСОБА_2 уточнив, що рук ОСОБА_1 , та того, як той душить дружину, він не бачив, а дізнався про це пізніше, зі слів ОСОБА_3 . Побачив, лише як ОСОБА_1 дуже голосно кричить на ОСОБА_3 , а вона стоїть і нічого не може зробити. Він підбіг, та нічого не сказавши вдарив ОСОБА_1 один раз палкою. Куди влучив, – не пам`ятає. Може по спині чи в плече. Після ОСОБА_1 різко повернувся та вихватив палку, а обвинувачений втік вниз по сходах. Далі якийсь час він з ОСОБА_1 сварились і кричали один на одного. Вважає, що його дії є самообороною, а до відповідальності його притягнуто тому, що він написав скаргу на начальника РВ до ДБР. Просить його виправдати.

Однак, не зважаючи на заперечення обвинуваченим викладених в обвинувальному акті обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду згідно наданими стороною обвинувачення такими доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що в лютому-березні 2019 року (точно не пам`ятає), ввечері в неділю, приблизно в 19:25 годині він готувався спати, та мовчки дивився телевізор. Хтось подзвонив в двері та його дружина пішла відчиняти. Виявилось, що прийшла сусідка ОСОБА_4 , яка попросила їх розмовляти і слухати музику тихіше. Він підійшов і обурився, що ще досить рано, а сусіди самі дозволяють собі гучне поводження в нічний час. Не погрожував їй, а просто обурився. В той момент вискочив ОСОБА_2 , почав кричати на потерпілого і сказав своїй дружині принести биту та ніж. ОСОБА_3 принесла квадратну ніжку від столу, довжиною 70-80см. і передала ОСОБА_2 . В той момент потерпілий стояв на порозі, і дружина намагалась його затягнути в квартиру. Коли він розвернувся, ОСОБА_2 наніс йому сильний удар палкою по голові. Дружина затягнула його і закрила двері, а палка залишилась в їх квартирі. Йому була спричинена велика рана, та сильно лилась кров. Після цього ОСОБА_2 ще тривалий час бив в їх двері ногами, кричав і погрожував. Його дружина викликала поліцію.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 14 квітня 2019 року о 19:20-19:30 годині до них додому прийшла сусідка ОСОБА_6 з 89 квартири, та попросила прикрутити гучність телевізору, оскільки у чоловіка болить голова. Вона і її чоловік обурились, що ті сусіди самі поводяться дуже гучно. Ніхто нікого не бив, суперечка була словесна. Тоді зі сходів підійшов чоловік сусідки – ОСОБА_7 , який розпочав з ними конфлікт, та сказав ОСОБА_6 нести ніж і биту. Сварились вони 5-7 хвилин. Коли ОСОБА_6 принесла обвинуваченому биту (чотирьохгранну ніжку від радянського столу), той став нею розмахувати і кричати, погрожуючи ОСОБА_1 . Далі вона заштовхувала свого чоловіка в коридор квартири, але конфлікт продовжувався, і ОСОБА_2 наніс ОСОБА_1 один удар зверху-вниз битою по голові. У її чоловіка пішла кров, та вона заштовхнула його в квартиру. Обвинувачений намагався вдарити ще раз, але вона потягнула двері і закрила їх, та палка опинилась в їх квартирі. ОСОБА_6 при нанесенні ударів присутня не була. Після обвинувачений ще кілька хвилин після цього кричав і стукав в двері.

Свідок ОСОБА_3 пояснила в судовому засіданні, що в 2019 році її чоловік ОСОБА_2 попросив піднятись до сусідів з 93 квартири, щоб ті зробили тихіше телевізор. Вона піднялась на шостий поверх, та тихо і ввічливо попросила сусіда тихіше розмовляти і дивитись телевізор, але ОСОБА_1 почав кричати на неї, та схопив її за горло. Так сильно, що вона не могла говорити чи кричати. В той момент ОСОБА_1 стояв спиною до дверей своєї квартири, а вона обличчям до нього. На крики прийшов її чоловік ОСОБА_2 , і криком попросив сусіда відпустити її, що той виконав. При ній ніхто нікого не бив, та биту вона не бачила і не приносила. Вона спустилась вниз, та пішла в свою квартиру, а ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишились і сварились. Через 5-10 хвилин повернувся її чоловік, і сказав, що вдарив сусіда палкою. Коли приїхали поліцейські, вона показувала їм сліди на своїй шиї.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він працює в УПП, і в квітні 2019 року надійшов виклик зі служби 102 щодо конфлікту на АДРЕСА_4 . На місці події дружина потерпілого тоді пояснила, що її чоловіка госпіталізували, оскільки сусід з нижнього поверху наніс йому тілесні ушкодження палкою. Підозрюваний ОСОБА_2 підтверджував, що у нього був конфлікт з сусідом. Як знаряддя пам`ятає дерев`яну палку, що була в крові, але де конкретно її бачив не може згадати. Ні ОСОБА_2 , ні його дружина не казали про нанесені будь-кому з них тілесні ушкодження. Скарг вони не мали. Якби на них були тілесні ушкодження, то їх би обов`язково зафіксували. Далі було викликано слідчо-оперативну групу.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 також пояснив, що працює в УПП, і він з напарником ОСОБА_8 отримали виклик на АДРЕСА_4 . Цю адресу він добре знає, оскільки дуже часто (раз на кілька місяців протягом 2016-2017 років) їх викликали туди ОСОБА_2 , його дружина, або за скаргами сусідів на них. Коли вони в той день прибули на місце події, ОСОБА_2 з дружиною були у збудженому стані, і ОСОБА_10 казав, що в ході конфлікту вдарив сусіда. Потерпілого в той час вже забрала швидка. Пам`ятає палку в крові, яка лежала в ванній у квартирі потерпілого. Не може згадати, щоб у ОСОБА_2 чи його дружини були тілесні ушкодження.

Оцінюючи вказані свідчення, суд приходить до висновку, що пояснення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є логічними, послідовними, такими, що доповнюють одне одного і в цілому узгоджується між собою і з поясненнями потерпілого ОСОБА_1 і жодних сумнівів у суду не викликають. Незначні суперечності в їх показах обумовлюються суб`єктивним сприйняттям обставин події, часовим проміжком, що пройшов з моменту подій до часу надання пояснень суду, та не є такими, що виправдовують обвинуваченого.

Натомість пояснення свідка ОСОБА_3 не відповідають як свідченням потерпілого ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , так і версії обвинуваченого ОСОБА_2 . Зокрема, щодо розташування її і ОСОБА_1 , коли останній тримав її за шию. Заходами, які ОСОБА_2 застосував до ОСОБА_1 , щоб той відпустив її. Таким чином її пояснення щодо застосування ОСОБА_1 відносно неї фізичного насильства суд розцінює як спробу допомогти її чоловіку ОСОБА_2 уникнути кримінальної відповідальності.

Окрім допитаних свідків, провина ОСОБА_2 в інкримінованому кримінальному правопорушенні підтверджується дослідженими в судовому засіданні, такими доказами.

Документом – протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 02.05.2019 року у ОСОБА_1 , за змістом якого, сусід з квартири АДРЕСА_5 на ім`я ОСОБА_7 спричинив йому тілесні ушкодження.

Слідчим експериментом від 16 травня 2019 року проведеного з 18:15 години по 18:28 години за участі потерпілого ОСОБА_1 і свідка ОСОБА_5 в приміщенні загального коридору біля квартири АДРЕСА_3 , оформленим протоколом проведення слідчого експерименту, а також додатком до нього – відеозаписом слідчого експерименту. Відеозаписом детально зафіксовані відтворення дій, обстановки, обставин події та їх хронологія, що узгоджується з поясненнями в судовому засіданні і потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_5 , а також – свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .

Дослідженим судом експертним висновком №354 судово-медичної експертизи від 10 травня 2019 року, згідно якої рана в тім`яній ділянці праворуч у ОСОБА_1 кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Давність утворення тілесного ушкодження не суперечить терміну, вказаному освідуваним зі слів. Враховуючи локалізацію, кількість та розташування наявного ушкодження у ОСОБА_1 , ймовірно йому було нанесено не менше 1го травматичного впливу в праву тім`яну ділянку. Виникнення виявленого ушкодження у ОСОБА_1 можливо при будь-якому взаєморозташуванні потерпілого відносно нападника за умови доступності зони ушкодження для травматичного впливу. Можливості виникнення виявленого ушкодження у ОСОБА_1 при обставинах на які він вказує зі слів у «Висновку спеціаліста №225/с від 16.04.2019 року» – не виключається.

Таким чином, аналізуючи та оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до переконання, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доводиться дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 КПК України доказами, які є взаємопов`язаними, повністю узгоджуються між собою та в своїй сукупності є достатніми для доведення винуватості обвинуваченого.

Доводи сторони захисту про те, що умисел ОСОБА_2 направлений на захист своєї дружини ОСОБА_3 від протиправного посягання потерпілого, є неспроможними.

Так за змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Умисел має дві характерні ознаки – інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна – це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова – наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.

Суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_2 щодо його тверджень про те, що він наніс тілесні ушкодження потерпілому, тому що той душив його дружину. Так за версією обвинуваченого ОСОБА_2 він піднімався по сходах та побачив лише спину ОСОБА_1 , який голосно кричав на ОСОБА_3 , що стояла напроти нього. Рук ОСОБА_1 , чи щоб він держав ОСОБА_3 за шию, обвинувачений тоді не бачив, але без попередження, він наніс палицею удар по голові потерпілого. Тобто, навіть за версією обвинуваченого ОСОБА_2 , застосоване ним насилля явно не відповідало існуючій ситуації, і не потребувало такого потужного, агресивного реагування.

Суперечить цій версії і пояснення ОСОБА_3 , за свідченнями якої ОСОБА_1 стояв спиною до двері своєї квартири, і відповідно лицем до неї і ОСОБА_2 що піднявся по сходах. Відпустив її ОСОБА_1 після того, ОСОБА_2 накричав на нього.

При цьому, жодними матеріалами справи не зафіксовано спричинення ОСОБА_1 будь яких ушкоджень ОСОБА_3 , в тому числі синців чи саден в районі шиї.

Так, слід враховувати, що відповідно до ч.1 ст. 36 КК України право на необхідну оборону виникає не за будь-якого суспільно небезпечного посягання, а лише за такого, яке викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання. Така необхідність виникає там і тоді, де і коли зволікання з боку того, хто обороняється, в заподіянні шкоди посягаючому, загрожує негайною і невідворотною шкодою для правоохоронюваних інтересів.

Частиною 3 статті 36 КК України передбачено, що перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, такої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Тобто спочатку має бути встановлено право обвинуваченого на необхідну оборону, межі якої перевищено.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону» щоб установити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їх фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини.

Таким чином стороною захисту не надано суду жодні належні та допустимі докази, які б свідчили про наявність у діях потерпілого такого акту суспільно небезпечного посягання, яке би за своїми об`єктивними ознаками могло створити реальну та безпосередню загрозу заподіяння шкоди, і вимагало негайного відвернення чи припинення з боку обвинуваченого, шляхом застосування удару великою масивною палкою по голові, зі спини.

Таким чином, послідовність дій обвинуваченого, обставини вчинення ним кримінального правопорушення, характер і цілеспрямованість удару, свідчить про те, що визначальним у поведінці ОСОБА_2 було не відвернення нападу та захист, а бажання і наявність умислу спричинити тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_1 . Отже озвучена обвинуваченим версіящодо захист дружини від неправомірної поведінки потерпілого, є лише спробою уникнути відповідальності за свої дії.

Зважаючи на викладене, дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує ч.2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого діяння, який є кримінальним проступком; дані, які характеризують обвинуваченого: раніше судимий, на обліку в КУ «ОКНД» не перебуває, також не перебуває під наглядом лікаря-психіатра, однак в 2017 році перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання ПАР», в 2018 році перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом «Розлад психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Гостра алкогольна інтоксикація», офіційно не працює, одружений. Обставин, які пом`якшують, у справі встановлено не було. Обставина, що обтяжує покарання – рецидив злочину.

З врахуванням всіх обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_2 , суд погоджується із думкою прокурора та вважає, що єдино вірним в даному випадку покаранням повинно бути покарання у вигляді обмеження волі на строк, наближений до максимальної межі за санкцією інкримінованої статті. Така обрана міра покарання за переконанням суду відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Також обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно призначити покарання відповідно до ч.1 ст. 71 КК України і частково приєднати до нового вироку не відбуту частину покарання за попереднім вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2018 року.

При складанні покарань, відповідно до п.п.б) п.1) ч.1 ст. 72 КК України суд переводить 2 дні обмеження волі у 1 день позбавлення волі.

Питання про речові докази підлягає вирішенню судом відповідно до ч.9 ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в сумі 10000 гривень, слід зазначити таке.

Згідно ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За ч.1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Судом було встановлено, що ОСОБА_2 наніс зі спини удар дерев`яною палицею по голові ОСОБА_1 , спричинивши фізичний біль, рану в тім`яній ділянці праворуч, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до ч.1, п.п.1, 2 ч.2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів .

За змістом ч.1, п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно ч.1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Таким чином, з урахуванням того, що протиправними, винними діями обвинуваченого ОСОБА_2 , потерпілому ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості були легкими тілесними, спричинили короткочасний розлад здоров`я, завдали фізичний біль, відкриту рану, потребували медичної допомоги, госпіталізації та хірургічного втручання, суд, враховуючи вимоги розумності і справедливості, вважає за необхідне визначити розмір відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 3000 гривень, що буде достатньо й співмірно для встановлених обставин справи.

Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень, відповідно до п.3) ч.2 ст. 141 ЦПК України підлягають частковому відшкодуванню за рахунок обвинуваченого, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 1500 гривень.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд –

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, і призначити його покарання у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2018 року остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту його фактичного затримання для відбуття покарання за вироком Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 02 березня 2018 року – з 04 грудня 2020 року, зарахувавши строк тримання під вартою в строк відбуття покарання.

Речові докази в кримінальному провадженні – дерев`яну палку, зовні схожу на ніжку від столу, зі слідами РБК, передану на відповідальне зберігання до камери схову Хортицького ВП – знищити.

Цивільний позов – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 ), моральну шкоду, заподіяну внаслідок вчинення кримінального правопорушення в сумі 3000 (три тисячі) гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень, а всього – 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень.

В задоволенні іншої частини цивільного позову – відмовити.

Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам розгляду справи.

Вирок може бути оскаржений в Запорізького апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя: Д.С. Бредун