Рішення № 102135116, 22.12.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/3514/21

2/303/1212/21

номер рядка стат. звіту - 41

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22 грудня 2021 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі: головуючого – судді Монич В.О.

за участю секретаря судових засідань Годьмаш О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості Займи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2021 року представник ТОВ «Прості Займи» - Пономар В.О. звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути ОСОБА_1 на їх користь суму заборгованості за договором надання фінансових послуг № 180403-092855 від 03.04.2018 року в загальному розмірі 88 681,67 гривень та 2270,00 гривень сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 03.04.2018 року між ТОВ «Прості Займи» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 180403-092855 на суму 3 700,00 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 74,00 гривень за кожен день такого користування, строком на 16 календарних днів, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача, через платіжну систему ТОВ «Фінансова Компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яка є учасником внутрішньодержавної платіжної системи «FLASHPAY». Вказаний кредитний договір укладено в ІТС Товариства в електронній формі. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, станом на 02.04.2021 року за ним утворилася заборгованість, яка складається з наступного: 3 700,00 гривень – сума кредиту, 79 777,00 гривень – проценти за користування кредитом, 1 342,53 гривень – індекс інфляції за весь період прострочення, 3 862,14 гривень три проценти річних.

Відповідно до ч.2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Враховуючи викладене, Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.09.2021 року, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Копію ухвали про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідачу направлено 20.09.2021 року.

Відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб сайті судової влади від 17.11.2021 року.

Однак, у наданий судом строк та станом на 30 листопада 2021 року відповідач своїм правом подання до суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов не подав, заперечення щодо розгляду справи в спрощеному порядку подано не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.04.2018 року між ТОВ «Прості Займи» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг № 180403-092855 на суму 3 700,00 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 74,00 гривень за кожен день такого користування, строком на 16 календарних днів до 18.04.2018 року, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок. Кредитний договір було укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі (далі ІТС) в електронній формі. Згідно вказаного договору позичальник зобов`язався повернути кредит у розмірі 3 700,00 гривень та сплатити проценти у розмірі 1 184,00 гривень (а.с.14).

З інформації щодо порядку та хронології дій щодо укладення електронного договору видно, що позивач 03.04.2018 року ознайомився з Правилами й умовами надання позики і підписав кредитний договір в порядку визначеному ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

До матеріалів позовної заяви додано інформацію щодо порядку (процедури) отримання кредиту та підписання електронних договорів, в ній викладена покрокова інструкція, яка передбачає реєстрацію через Банк ИД в системі Google або Facebook, після чого вводяться персональні дані, реквізити карти, сума позики і термін, потім надходить смс з кодом підтвердження. Після перевірки даних про власника картки, у разі позитивного рішення, система генерує унікальний код для підтвердження підписання кредитного договору в порядку, передбаченому ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а потім переводить кошти на картку клієнта через платіжну систему за допомогою ТОВ ФК «Вей Фор Пей» (а.с.27-32).

Відповідно до повідомленням ТОВ Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» на банківську карту відповідача 03.04.2018 року було перераховано 3 700 гривень (а.с.15).

Разом з цим, відповідачем було здійснено погашення кредитної заборгованості 24.04.2018 року на суму 1993,00 гривень та 10.05.2018 року на суму 1 184,00 гривень (а.с.17)

У відповідності до ст.ст.526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ч.4, 6 ст.11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч.8 ст.11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитний договір № 180403-092855 від 03.04.2018 року було укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Прості Займи» в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, а також від 23 березня 2020 року справа №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року справа №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Згідно з ч.1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості, вбачається, що станом на 02.04.2021 року за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 88 681,67 гривень, яка складається з наступного: 3 700,00 гривень – сума кредиту, 79 777,00 гривень – проценти за користування кредитом, 1 342,53 гривень – індекс інфляції за весь період прострочення, 3 862,14 гривень три проценти річних (а.с. 33-60).

Однак, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком, оскільки останнім проводиться нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору про надання фінансових послуг, яким не передбачено пролонгації, тобто після 18.04.2018 року та паралельно проводиться нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 27 січня 2021 року у справі № 755/22611/14-ц, провадження №61-10697св20, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та пеню після закінчення строку його дії, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу, суд зазначає наступне:

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов`язання і виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Згідно аналізу практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур`єр».

Згідно правового висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 695/1478/17, провадження № 61-8198св19, у разі, якщо погашення боргу не відбувалося, правильним є розрахунок, згідно з яким залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножений послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та поділений на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднімається основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

З розрахунку наданому позивачем вбачається, що станом на 18.04.2018 року сума боргу становила 4 884,00 гривень.

Сума інфляції розраховується за формулою: (Сума боргу х процент інфляції) - сума боргу

(4 884,00х ((100,00 : 100) x (100,00 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (101,90 : 100) x (101,70 : 100) x (101,40 : 100) x (100,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100)) – 4 884,00 = 955,63 гривень.

На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення - 4 884,00 х 3% / 365 х 1081= 433.54 гривень.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме: щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками станом на 18.04.2018 року в розмірі 4 884,00 гривень, інфляційних збитків в розмірі 955,63 гривень та трьох процентів річних в розмірі 4 33,54 гривень. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 6 273,17 гривень.

Крім того, суд вважає за необхідне на підставі ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в справі.

Керуючись ст.ст.15, 16, 625, 640, 641, 1046, 1050 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ЗУ «Про електронну комерцію», суд,-

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості Займи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прості Займи» суму заборгованості за договором надання фінансових послуг № 180403-092855 від 03.04.2018 року в загальному розмірі 6 273,17 гривень (шість тисяч двісті сімдесят три гривні 17 копійок) та 2270,00 гривень (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Позивач: ТОВ «Прості Займи», код ЄДРПОУ 40858239, місцезнаходження: м.Запоріжжя, Вознесенівський район, вул.Незалежної України, буд.39-А, оф.25.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 22.12.2021 року.

Головуючий В.О.Монич