Рішення № 102134376, 22.12.2021, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-а/742/51/21

Єдиний унікальний № 742/4213/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря судових засідань Риндя Л.А., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліцїї в Чернігівській області , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

У листопаді 2021 року представник позивача - адвокат Коваленко Ю.О. звернувся до суду з позовною заявою в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського ВРПП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області від 21.10.2021 року серія БАВ №639486 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та провадження в справі закрити.

Свої вимоги аргументує тим, що 21 жовтня 2021 року ОСОБА_1 отримав постанову БАВ №639486 від 21.10.2021 року, в якій зазначено, що 21.10.2021 року о 21 год 55 хв. в м.Прилуки по вулиці Київська,286 ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF XF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 , в якого були відсутні верхні захисні фартухи автомобіля, чим порушив ПДР України і таким чином скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень.

Неправомірність винесення постанови аргументує тим, що поліцейським не зазначено нормативного акту, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення( не зазначено пункту ПДР , який порушено водієм ОСОБА_1 ). Не зазначено нормативного акту, яким конструктивно передбачено заборону експлуатації автомобіля DAF XF 105.460 за відсутні верхніх захисних фартухів. Також в постанові не зазначено, які саме захисні фартухи були відсутні на передній чи задній осі. Крім того, зазначає, що проходження транспортним засобом технічного огляду свідчить про його експлуатацію в технічно справному стані.

29.11.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому представник просить відмовити у задоволенні позову, аргументуючи свої заперечення тим, що в позовній заяві сам позивач визнав відсутність верхньої частини грязезахисних фартухів, а тому поліцейський виніс постанову відповідно до вимог чинного законодавства.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 03.11.2021 року відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи на 12 год.00 хв. 02 грудня 2021 року.

02.12.2021 року відкладено розгляд справи в зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи та призначено розгляд справи 09 год.00 хв. 22 грудня2021 року.

ІІІ. Позиції сторін.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, але від них надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а також зазначено, що докази про судові витрати будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Відповідачі в судовому засідання не з`явилися, хоча належнм чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

21 жовтня 2021 року постановою БАВ №639486 від 21.10.2021 року, поліцейського СРПП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області накладено стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого за ч.1ст.121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень.

Згідно постанови, ОСОБА_1 21.10.2021 року о 21 год 55 хв. в м.Прилуки по вулиці Київська,286 керував транспортним засобом DAF XF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 , в якого були відсутні верхні захисні фартухи автомобіля, чим порушив ПДР України і таким чином скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП .( а.с.6)

Згідно копії протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу №00373-02674-21 від 27.09.2021 року вбачається, що транспортний засіб марки DAF д.н.з. НОМЕР_1 після технічного контролю визнано технічно справним . На фотознімку відображений транспортний засіб під час технічного огляду на лівій задній осі якого відсутня верхня частина захисного фартуха.(а.с.9,зворот).

Відповідно до технічної характеристики автомобіля DAF XF 105.460, яка розміщена в системі інтернет на сайті :http://omegapinsk.com/wp-content/uploads/2015/04/ за посиланням DAF-XF-105.460.pdf, автомобіль обладнано трисекційними термопластиковими задніми бризговиками.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Основного Закону України). Аналогічний припис закріплено у частині першій статті 6 КАС України. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина друга статті 6 КАС України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ч. 1ст. 121 КУпАП.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами:

1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину;

2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані;

3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї;

4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію;

5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Більше того, приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04

Відповідно до п.п. 1,3,8 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 року по справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 року по справі № 524/9716/16-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Відповідно до ч.1 статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, -тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 31.4.7(е) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, серед іншого, відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики.

В судовому засіданні встановлено, що Єдиним доказом на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1ст.121 КУпАП є постанова про вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості, суд констатує, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху.

Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

Крім того, слід зазначити, що винесена працівником поліції постанова не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, оскільки остання не місить нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке порушення, в останній поліцейський лише зазначив порушення водієм Правил дорожнього руху без зазначення конкретного пункту правил, який порушив водій.

Також, слід зазначити, що опис обставин вчинення адміністративного правопорушення не конкретизований, а саме не зазначено на яких осях чи над якими колесами автомобіля були відсутні верхня частина захисних фартухів.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача про те, що в позовній заяві позивач фактично визнав відсутність на задній осі верхньої частини захисних бризговиків, суд констатую, що дані посилання не свідчать про правомірність дій поліцейського при винесенні оскаржуваної постанови.

В судовому засіданні встановлено та визнається сторонами, що відповідно до технічної характеристики автомобіля DAF XF 105.460, останній обладнано трисекційними термопластиковими задніми бризговиками.

Також судом встановлено, що на момент винесення постанови про накладення стягнення на водія ОСОБА_1 автомобіль DAF XF 105.460 д.н.з. НОМЕР_1 був технічно справний, що підтверджується протоколом технічного стану та як на момент проходження технічного огляду так і на момент зупинки працівником поліції на автомобілі була відсутня середня секція заднього бризговика та наявні передня та задня частина бризговика.

Відповідно до диспозиції ст..121 ч.1 КУпАП в поєднання з п.31.4.7 (е) ПДР адміністративна відповідальність настає , саме за керування водієм транспортним засобом, що має несправності з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, а саме відсутність задній захисний пристроїв, грязезахисних фартухів і бризковиків.

Таким чином судом встановлено, що відповідно технічної характеристики автомобіль DAF XF 105.460 обладнаний задніми бризговиками , які складються з трьох секцій , а під час експлуатації автомобіля було встановлено відсутність верхніх секцій грязезахисних фартухів, але автомобіль обладнано передньою та задньою частиною грязезахисного фартуху.

Таким чином, враховуючи, що п.31.4.7 (е) ПДР заборняється експлуатація транспортного засобу, що має несправності з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, а саме відсутності грязезахисних фартухів і бризковиків , а судом встановлено, що автомобіль обладнаний передньою та задньою частинами трисекційного грязезахисного бризговика , а тому на переконання суду, відсутність лише середньої секції бризговика не свідчить про технічну несправність автомобіля, яка тягне заборону його експлуатації і тому в діях водія відсутній складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП..

На підставі викладеного, Суд зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме керування транспортним засобом ОСОБА_1 є недоведеним.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

VI.Судові витрати.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, або підготовкою до розгляду справи.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1 при подачі позову сплатив судовий збір в розмір 454 гривень, а тому витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з Головного управління Національної поліцїї в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 241-246, 255, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліцїї в Чернігівській області – задовольнити.

Скасувати постанову серії БАВ № 639486 від 21.10.2021 винесену у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КУпАП - закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліцїї в Чернігівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень 00 копійок .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО