Рішення № 102133681, 22.12.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

22.12.2021

Справа №489/6847/20

Провадження №2/489/983/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань - Бодюл А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3 є його батьком. ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилася спадщина, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 . Спадкова квартира належала його батьку на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 30.07.1999, виданого ЖБК «Керамік-2» на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.07.1999 № 417. Окрім нього, який фактично прийняв спадщину, вступив в управління і володіння спадковим майном, спадкоємцем першої черги є його рідний брат ОСОБА_2 , який подав заяву до приватного нотаріуса про відмову від своєї частки спадкової квартири на його користь. Приватним нотаріусом, при перевірці документів, з`ясовано, що свідоцтво про право власності на вищевказану квартиру було видано після смерті спадкодавця. У зв`язку з чим приватний нотаріус Швейнова Н.С. відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 15.01.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.04.2021, закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог та витребувано докази.

Ухвалою суду від 08.09.2021, відкладено розгляд справи та витребувано докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Просить позовні вимоги задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Третя особа у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце судового розгляду.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

ОСОБА_3 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право власності від 30.07.1999 року виданого Миколаївською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.07.1999 № 417, зареєстрованого в ММБТІ 30.07.1999 за реєстровим № 17365.

Згідно довідки з Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» без дати та вихідного номеру, відповідно до паперових носії інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_3 станом на 28.12.12 право власності зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 30.07.1999, зареєстровано в БТІ 30.07.1999 за реєстровим № 17365.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 21.04.2021, вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

25 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Швейнової Н.С. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Швейнової Н.С. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28.12.2020 за вих. № 151/02-31, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки, перевірці документів, з`ясовано, що свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 було видано після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказане підтверджується матеріалами спадкової справи №13/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З свідоцтва про право власності від 30.07.1999 року вбачається, що Миколаївська міська рада посвідчує, що об`єкт, а саме ціла квартира АДРЕСА_2 дійсно належить ОСОБА_3 .

Вказане свідоцтво видано на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 417 від 23.10.1999 року.

Довідкою ММБТІ від 23.11.2020 року підтверджено належність квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 30.07.1999, яке зареєстроване у БТІ 30.07.1999 за реєстровим номером 17365.

Відповідно до п. 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01.01.2004 року, норми цього кодексу застосовуються до правовідносин, які виникли після набуття ним чинності.

Пленум Верховного Суду України в абз. 3 п. 1 постанови № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 року застосуванню підлягає чинне на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс Української РСР, якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року.

Оскільки, спадкодавець ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді до правовідносин, що стосуються прийняття спадщини після його смерті слід застосовувати положення ЦК УРСР.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно з положеннями ст. ст. 525 та 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем її відкриття останнє постійне місце проживання спадкодавця.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (ст. 529 ЦК УРСР).

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги, як донька спадкодавця.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 року № 18/5, яка діяла на той час, було визначено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, зокрема, довідка виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Згідно довідки з ОСББ «Керамік-2» від 09.11.2020 за вих. № 355, ОСОБА_3 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 27.09.1990 по 19.11.1998. На день смерті з ним проживав та був зареєстрований ОСОБА_1 з 20.11.1997 по 25.04.2000.

Тобто, позивач фактично прийняв спадщину, вступивши у фактичне володіння спадковим майном, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР свідчить про прийняття спадщини. Про відмову від спадщини позивач не заявляв, інші спадкоємці, які здійснили дії по прийняттю спадщини спадкодавця відсутні.

Статтею 328 ЦК передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна відповідно до ст. 1217 ЦК.

Відповідно до ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно до положень ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНКОПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Миколаївська міська рада, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «22» грудня 2021 року.