Ухвала суду № 102132296, 22.12.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12256/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., розглянувши матеріали заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відновлення судового провадження у цивільній справі № 757/12256/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» до Повного товариства «Ломбард «Перлина» Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий Остап і компанія», ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана заява, для розгляду якої, визначено суддю та передано 08 листопада 2021 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою судді від 23 листопада 2021 року заява залишена без руху з підстав невідповідності вимогам пункту 4 частини другої статті 491 ЦПК України, а саме у зв`язку із відсутністю доказів та / або посилань на них, що підтверджують втрату матеріалів, та ненадання таких доказів до заяви в якості додатків у кількості відповідній до кількості учасників справи.

Для виконання заявнику надано десятиденний строк з дня отримання ухвали, яку одержано на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 23 листопада 2021 року (17:51:37), а враховуючи положення частини восьмої статті 128 ЦПК України - 24 листопада 2021 року.

Таким чином десятиденний строк сплив 03 грудня 2021 року (п`ятниця), проте і станом на 22 грудня 2021 року, враховуючи нормативні строки пересилання письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку, недоліки, допущені при поданні заяви до суду, не усунено.

Відповідно до частини першої ст. 12, частини першої ст. 20 ЦК України, частини четвертої ст. 12 ЦПК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини слід брати до уваги те, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року, (Judgementof ECHR of 16 December 1992 DeGeouffredelaPradelle v. France // SeriesA N 253- В).

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним, з точки зору його практичного забезпечення: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства («Golder проти Сполученого Королівства», «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року). Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Листом Верховного Суду України від 25 січня 2006 року № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог частини третьої ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

З огляду на те, що судове рішення про залишення заяви без руху, залишено не виконаним стороною заявника, за таких обставин суд приходить до висновку, що заява підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 14, 20 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-14, 19, 23, 43, 185, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відновлення судового провадження у цивільній справі № 757/12256/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» до Повного товариства «Ломбард «Перлина» Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий Остап і компанія», ОСОБА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вважати неподаною і повернути заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І. В. Литвинова