Рішення № 102131708, 22.12.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16805/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю звернувся ОСОБА_1 .

В судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримали, просять суд їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , придбаний на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами від 15 грудня 2017 року.

В судове засідання відповідач повторно не з`явилась. Про день та час розгляду справи повідомлялась завчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про отримання судової повістки рекомендованим листом. Причин своєї неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавала.

Заслухавши позивача, представника позивача, свідка, дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 05 травня 2006 року.

Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні кс.копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданим 05 травня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області з якого вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 05 травня 2006 року, про що зроблено відповідний актовий запис за №355. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_4 , дружини ОСОБА_4 .

З дослідженого в судовому засіданні кс.копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого Комунальним підприємством Рівненське міське бюро технічної інвентаризації №25298442 дата 12.02.2010 вбачається, що квартира за адресою АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування / ВМР №105301 р № 4-42 / 08.02.2010 / Перша рівненська державна нотаріальна контора.

З дослідженого в судовому засіданні кс.копії договору купівлі-продажу квартири від 15 грудня 2017 року, посвідченого Фесюк Т.В., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі 773 вбачається, що ОСОБА_1 (продавець) з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕССЕТ ХОЛДИНГ» (покупець) з другої сторони, а разом іменовані як «сторони» уклали даний договір про наступне:

п.1.1. продавець передає, а покупець приймає у приватну власність на умовах, передбачених цим договором квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

п.1.2. предмет договору – квартира, належить продавцю відповідно до договору дарування квартири від. 08.02.2010, посвідченого Першою Рівненською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за №4-42, та відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер 25298442 від 12.02.2010, виданого Комунальним підприємством Рівненське міське бюро технічної інвентаризації, реєстраційний номер: 22001888, номер запису: 124-1244 в книзі: 9.

З дослідженого в судовому засіданні кс.копії договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами від 15 грудня 2017 року та посвідченого Фесюк Т.В., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі 777 вбачається, що ОСОБА_5 надалі «продавець» від імені та в інтересах якого(ї) на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Фесюк Т.В. 26.09.2017 за реєстровим №431 діє ОСОБА_6 надалі як «представник продавця» з однієї сторони та ОСОБА_1 надалі як «покупець» з другої сторони, а разом іменовані як «сторони» уклали даний договір про наступне:

п.1.1. представник продавця передає(ють), а покупець приймає(ють) у приватну власність на умовах, передбачених цим договором житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі – предмет договору);

п.1.2. предмет договору – житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, належить продавцю відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.10.2008 виданого ОСОБА_7 , державним нотаріусом Першої рівненської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №1-1516 та відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер 21035628 від 25.11.2008 виданого Комунальним підприємством Рівненське міське бюро технічної інвентаризації, реєстраційний номер: 5357504, номер запису: 184-59394, в книзі: 203 та відповідно до Договору купівлі-продажу Ѕ (однієї другої) частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами від 21.09.2017, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Фесюк Т.В. зареєстровано в реєстрі за №106 та відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності номер 98078180 від 21.09.2017 виданого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Фесюк Т.В., предмет договору зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 22459176, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1358593156101.

Як пояснив в судовому засіданні позивач вищезазначений житловий будинок ним було придбано за кошти, які він отримав після продажу квартири, яка була подарована йому його матір`ю ОСОБА_8 і відповідно, вказаний житловий будинок є його особистою приватною власністю.

Встановлені в судовому засіданні обставини підтвердив допитаний свідок ОСОБА_9 , а саме те, що позивач продав 15 грудня 2017 року належну йому на праві власності квартиру і в цей же день з виручені кошти купив частину спірного будинку.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до роз`яснень викладених у п.24 Постанови Пленуму верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11 не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані, як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів що були особистою власністю кожного з них.

Отже, наявність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст.60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У зв`язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі №6-801цс16 та від 12.10.2016 у справі №6-846цс16.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні було встановлено, що позивач за кошти, які він отримав від продажу квартири, що була подарована йому його матір`ю, придбав житловий будинок з надвірними будівлями; відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, письмовий відзив на позов не подала, а тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273, 354 ЦПК України, ст.57 СК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю – задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , придбаний на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами від 15 грудня 2017 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_2

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована АДРЕСА_1

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов