Рішення № 102130829, 23.12.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5605/21

Провадження № 2/645/2396/21

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді – Шарка О.П., секретаря судових засідань – Христенко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду у місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № HAХRF915180810 від 31.05.2011 року у сумі 13629 грн. 94 коп.

В обґрунтування позову АТ «ПриватБанк» зазначає, що відповідно до укладеного договору № HAХRF915180810 від 31.05.2011 року отримав кредит у розмірі 7678 грн. Зі сплатою 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач своє зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши кредитні кошти, проте відповідач зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього перед банком виникла заборгованість. Рішенням Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 18.01.2013 з відповідача на користь АТ КБ "ПриватБанк" стягнуто заборгованість. Винесення рішення Третейського суду при Асоціації «Дніпровський Банківський Союз» від 18.01.2013 року не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. Прострочена сума заборгованості становить 4397 грн. 22 коп. Строк, за який потрібно стягнути заборгованість відповідачів, а саме інфляційні нарахування з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми починається після дати настання терміну повернення кредиту до поточної дати вказаної у розрахунку заборгованості. Відповідач, за період з 05.01.2013 року по 30.06.2021 року має заборгованість у розмірі 13629 грн. 94 коп., яка складається з наступного: 11984 грн. 96 коп. – індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання, 1644 грн. 98 коп. – 3% річних від простроченої суми, яку просить позивач стягнути.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав повністю, та просив суд постановити по справі заочне рішення.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту не заперечував, в задоволенні іншої частини позовних вимог просив відмовити, вважаючи їх необґрунтованими і безпідставними.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що предявляється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінене повне та скорочене найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») на Акціонерне товариство «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк»).

У відповідності до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Акціонерні товариства»зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до укладеного договору № HAХRF915180810 від 31.05.2011 року отримав кредит у розмірі 7678 грн. Зі сплатою 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач своє зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши кредитні кошти, проте відповідач зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього перед банком виникла заборгованість.

Відповідно до ст.ст. 525, 526ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст.526,530,610, ч.1 ст.612ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочена сума заборгованості становить 4397 грн. 22 коп. Строк, за який потрібно стягнути заборгованість відповідачів, а саме інфляційні нарахування з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми починається після дати настання терміну повернення кредиту до поточної дати вказаної у розрахунку заборгованості.

Відповідач, за період з 05.01.2013 року по 30.06.2021 року має заборгованість у розмірі 13629 грн. 94 коп., яка складається з наступного: 11984 грн. 96 коп. – індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання, 1644 грн. 98 коп. – 3% річних від простроченої суми.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Таким чином, враховуючи надані докази, суд вважає можливим стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № HAХRF915180810 від 31.05.2011 року у сумі 13629 грн. 94 коп.

Крім того, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем в сумі 2270,00 грн., відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 133, 141, 264, 265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 258, 526, 549, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку “ПРИВАТБАНК” (рах. НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № HAХRF915180810 від 31.05.2011 року станом на 30.06.2021 року у сумі 13629 грн. 94 коп. (тринадцять тисяч шістсот двадцять дев`ять гривень дев`яносто чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 , іпн. НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційного банку “ПРИВАТБАНК” (рах. НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 2270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м.Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 23 грудня 2021 року

Головуючий суддя