Рішення № 102130439, 02.11.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

02.11.2021 Єдиний унікальний номер 205/5118/21

Єдиний унікальний номер 205/5118/21

Провадження № 2/205/2579/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Кулябі Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа Друга дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 16 червня 2021 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , треті особи: Друга дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів було задоволено і витребувано від Другої держнотконтори копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2021 року підготовче провадження було закрито, а справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 листопада 2021 року було вирішено питання про розгляд справи у заочному порядку.

Позивач у своєму позові посилалася на те, що їй на підставі договору дарування від 23 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу Якубою О.А. і зареєстрованого за № 6491, належить Ѕ частина домоволодіння АДРЕСА_1 . Даний дар вона отримала від ОСОБА_4 , якій вказана частина домоволодіння належала на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Інша Ѕ частина вказаного домоволодіння належала дочці ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 вересня 1980 року, посвідченого Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-4689. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у Російській Федерації. Після її смерті відкрилася спадщина, в тому числі на спірну Ѕ частину домоволодіння. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 були її син, ОСОБА_3 , дочка, ОСОБА_6 , та мати, ОСОБА_4 . Відповідачі отримали спадщину після смерті матері на території Російської Федерації, а мати ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину, яке складалася з Ѕ частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті дочки у відповідності вимог ст. 549 ЦК України (у редакції 1963 року), але не зверталась із заявою про прийняття спадщини після смерті доньки до нотаріальної контори. За життя ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений 26 листопада 2011 року Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою і зареєстрований в реєстрі за № 3-2294, яким усе своє майно, де б воно не було, та з чого не складалося, заповіла ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. У встановлений законом строк позивач, як спадкоємець за заповітом, звернулась до Другої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . 17 січня 2020 року Другою дніпровською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на суми недоодержаної пенсії ОСОБА_4 . Постановою Другої дніпровської державної нотаріальної контори від 28 травня 2021 року у вчиненні нотаріальної дії відмовлено, з підстав того, що право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 , зареєстровано за дочкою спадкодавця ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у Російській Федерації, що було підтверджено витребуваними з Російської Федерації матеріалами спадкової справи, відкритої нотаріусом Білоярського нотаріального округу Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області Гавриленко І.Н., відповідно до матеріалів якої відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_7 видано свідоцтва про право на спадщину. Заяв від спадкоємця першої черги - матері померлого спадкодавця ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , до нотаріуса не надходило. Підтверджень прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті дочки ОСОБА_5 нотаріусу не надано. Таким чином, позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 у поза судовому порядку. Просила суд встановити факт прийняття ОСОБА_4 спадщини у вигляді Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті її дочки, ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представник позивача надала суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлені в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 130 ЦПК України, про причини неявки судові не повідомили, відзив на позовну заяву не надали. На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідачів. Будь-які заяви чи клопотання від відповідачів до суду не надходили.

Третя особа Друга дніпровська держнотконтора у судове засідання свого представника не направила, про час, день та місце судового засідання повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи у відсутність її представника, ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 23 грудня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою О.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 6491, належить Ѕ частина домоволодіння АДРЕСА_1 (раніше Дніпропетровськ) (а.с. 9), право власності на яку у встановленому законом порядку зареєстровано в КП ДМБТІ (а.с. 9 оберт, 12).

Право власності на іншу Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 (раніше Дніпропетровськ) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30 вересня 1980 року, посвідченого Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою і зареєстрованого в реєстрі за № 1-4689, зареєстровано за ОСОБА_5 , що підтверджується відомостями КП «ДМБТІ» Дніпровської міської ради (а.с. 22).

ОСОБА_5 є дочкою ОСОБА_4 (а.с. 15, 25).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла (а.с. 96 оберт).

Після її смерті відкрилася спадщина, у тому числі і на 1/2 частину спірного домоволодіння. Спадкоємцями першої черги за законом після її смерті були: мати, ОСОБА_4 , і діти ОСОБА_5 - відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .

Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , до нотаріальної контори звернулися відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_8 (а.с. 95, 95 оберт).

12 квітня 1999 року Білоярською державною нотаріальною конторою Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області Російської Федерації відповідачам ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину у вигляді грошових вкладів (а.с. 99).

Згідно з відомостями Департаменту адмінпослуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 05 травня 2021 року, ОСОБА_4 була зареєстрована і проживала за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).

ОСОБА_4 за життя склала заповіт, посвідчений 26 листопада 2011 року Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою і зареєстрований в реєстрі за № 3-2294, яким все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті, вона заповіла ОСОБА_1 (а.с. 84).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а.с. 81). Після її смерті відкрилася спадщина.

30 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Другої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 80 оберт).

Постановою Другої дніпровської державної нотаріальної контори від 28 травня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із відсутністю фактичного прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті дочки ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 107-108).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину , якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Правовідносини, що склалися між сторонами урегульовані нормами ЦК УРСР від 1963 року, ЦК України.

На підставі ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, чинного на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Частиною 1 статті 548 ЦК УРСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно з положеннями ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є рідною матір`ю ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30 вересня 1980 року, виданого Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою і зареєстрованого в реєстрі за № 1-4689, належить Ѕ частина домоволодіння АДРЕСА_1 (раніше Дніпропетровськ). ОСОБА_4 з 11 серпня 1980 року і по день своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала і була зареєстровано у домоволодінні. Тобто, на час відкриття спадщини після смерті своєї дочки ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона, як спадкоємець першої черги, фактично прийняла спадщину і вступила в управління спадковим майном. Таким чином, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити і встановити факт прийняття ОСОБА_4 спадщини у вигляді Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті її дочки, ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 , суд приходить до такого висновку за наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

На підставі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

На підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_1 у встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк у визначеному законом порядку звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з Листом ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, за результатами узагальнення судової практики щодо розгляду спорів щодо прийняття спадщини, при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК України) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із приписами ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Таким чином, постановою Другої дніпровської державної нотаріальної контори від 28 травня 2021 року позивачеві відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_1 , яку вона фактично і прийняла у спадщину після смерті своєї дочки ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому отримати спадщину на спірне майно, окрім, як в судовому порядку ОСОБА_1 не має можливості, оскільки, хоча ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину після смерті дочки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, проте, до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва не зверталась, а за таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається із житлового будинку літ. А-1, з прибудовою а-1, ґанком а, прибудовою а1-1, ґанком а1, загальною площею 101,4 кв.м., житловою площею 58,9 кв.м, сараїв літ. Б, В, навісів літ. Г, Е, вбиральні літ. Д, споруд № 1-3, І-ІІІ, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у загальному розмірі 5 165 гривень 50 коп. (а.с. 1, 54), який з урахуванням задоволення позовних вимог слід стягнути з відповідачів у рівних частинах по 2 582 гривні 75 коп. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 524, ст.ст. 529, 548, ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, ст. 317, ч. 1 ст. 328, ст. ст. 392, 1216, 1217, 1218, ст. 1261, ч.ч. 1, 5 ст. 1268, ч. 1 ст. 1270, ч. 3 ст. 1296 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142, ст.ст. 263, 264, ст. 315 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Встановити факт, прийняття ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщини після смерті дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_1 (раніше Дніпропетровськ).

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається із житлового будинку літ. А-1, з прибудовою а-1, ґанком а, прибудовою а1-1, ґанком а1, загальною площею 101,4 кв.м., житловою площею 58,9 кв.м, сараїв літ. Б, В, навісів літ. Г, Е, вбиральні літ. Д, споруд № 1-3, І-ІІІ, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 2 582 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят дві) гривень 75 коп.

Стягнути із ОСОБА_3 (РНОКПП невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 2 582 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят дві) гривень 75 коп.

Відповідачами може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення позивачем та третьою особою може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: