Ухвала суду № 102130435, 20.12.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9779/21

Провадження № 1-м/204/40/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

слідчого судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Ставніцер Б.В.,

за участю прокурора Мазур К.О.,

за участю захисника адвоката Коноваленко Д.С.,

за участю затриманого ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі скаргу захисника - адвоката Коноваленко Дмитра Сергійовича щодо перевірки наявності підстав для звільнення особи з-під варти відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Узбекистан, уродженця м.Ташкент, який розшукується правоохоронними органами Республіки Узбекистан у зв`язку із вчиненням кримінальних правопорушень, передбачених п.п. «а,в» ч.4 ст.168, п.п. «а,в» ч.3 ст.188-1, п.п. «а,в» ч.2 ст.190 Кримінального кодексу Республіки Узбекистан, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року до суду надійшла скарга захисника - адвоката Коноваленко Дмитра Сергійовича щодо перевірки наявності підстав для звільнення з-під варти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Узбекистан, уродженця м.Ташкент, який розшукується правоохоронними органами Республіки Узбекистан у зв`язку із вчиненням кримінальних правопорушень, передбачених п.п. «а,в» ч.4 ст.168, п.п. «а,в» ч.3 ст.188-1, п.п. «а,в» ч.2 ст.190 Кримінального кодексу Республіки Узбекистан.

В обґрунтування поданої скарги зазначено, що ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 29 жовтня 2021 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді екстрадиційного арешту для забезпечення видачі (екстрадиції) на запит компетентних органів Республіки Узбекистан. Таким чином, з моменту застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді екстрадиційного арешту минуло більше 1 місяця, що свідчить про наявність правових підстав, передбачених ч.12 ст.584 КПК України для звернення до слідчого судді. Захисник вважає, що наразі існують обставини, що підтверджуються зібраними стороною захисту доказами, що в своїй сукупності зумовлюють можливість зміни застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу на домашній арешт, у зв`язку з чим, захисник звернувся до суду із зазначеною скаргою.

В судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення клопотання, зазначивши, що доводи захисника є формальними, та не підтвердженими належними доказами.

Захисник в судовому засіданні просив клопотання задовольнити, посилаючись на підстави, які в ньому зазначені.

Особа, щодо якої вирішується питання про наявність підстав для звільнення особи з-під варти, письмовою заявою повідомив про відмову від послуг перекладача, підтримав позицію захисника.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників судового засідання, свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або утримуватися під вартою не інакше як за вмотивованою постановою суду і тільки на підставі і в порядку встановлених законом.

У відповідності до ст.26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 5 Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Правовідносини між Україною та Респумблікою Узбекистан врегульовані Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року.

Відповідно до вимог ст.1 вказаної конвенції: «Договірні Сторони зобов`язуються видавати одна одній, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення».

Порядок здійснення видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, передбачений главою 44 Кримінального процесуального кодексу України.

Порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт), врегульовано ст.584 КПК України, згідно з якою при вирішенні питання про застосування екстрадиційного арешту слідчий суддя керується положеннями цього Кодексу та міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.1 ст.583 КПК України, до затриманої особи, яка вчинила злочин за межами України, застосовується тимчасовий арешт до сорока діб або інший встановлений відповідним міжнародним договором України строк до надходження запиту про її видачу.

Відповідно до положень ст.584 КПК України екстрадиційний арешт застосовується з метою забезпечення видачі особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців.

Екстрадиційний арешт застосовується у разі наявності підстав вважати, що суб`єкт може ухилятися від уповноважених органів державної влади та суду, з метою забезпечення видачі особи компетентним органам запитуваної держави.

Згідно ч.8 ст.584 КПК України при розгляді клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.

Статтею 585 КПК України передбачено, що за наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом). При вирішенні питання про можливість застосування запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, слідчий суддя обов`язково враховує: 1) відомості про ухилення особи від правосуддя у запитуючій стороні та дотримання нею умов, на яких відбулося звільнення її з-під варти під час цього або інших кримінальних проваджень; 2) тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики; 3) вік та стан здоров`я особи, видача якої запитується; 4) міцність соціальних зв`язків особи, у тому числі наявність у неї родини та утриманців.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №16 від 08.10.2004 року «Про деякі питання застосування законодавства, яке регулює порядок і строки затримання (арешту) осіб при вирішенні питань, пов`язаних з екстрадицією» при вирішенні питання про тимчасовий арешт особи з метою її видачі іноземній державі, суд повинен перевірити наявність запиту та відповідних документів, визначених договором, на підставі яких вирішується питання про екстрадицію, а також відсутність обставин, що перешкоджають видачі або передачі.

Відповідно до положень ч. ч. 1-4 ст.584 КПК України, після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України, прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою. Разом із клопотанням на розгляд слідчого судді подаються: копія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстрадицію), засвідчена центральним органом України; документи про громадянство особи; наявні матеріали екстрадиційної перевірки.

У відповідності до ч.8 ст.584 КПК України, при розгляді клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.

Встановлено, що до Офісу Генерального прокурора надійшов запит Генеральної прокуратури Республіки Узбекистан про видачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою притягнення до кримінальної відповідальності та відбування покарання за вчинені кримінальні правопорушення. Дніпропетровською обласною прокуратурою на адресу Західної окружної прокуратури міста Дніпра направлено лист № 19-6081-21 від 26.10.2021, яким доручено відповідно до ст. 584 КПК України вирішити питання про застосування до ОСОБА_1 екстрадиційного арешту.

Відділення поліції №2 Дніпровського районного управління поліції та Управління карного розшуку ГУ НП в Дніпропетровській області 21.09.2021 о 12 годині 50 хвилин за адресою: м. Дніпро, вул. Климова, 9 в порядку ст.ст. 208, 582 КПК України затримано громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розшукується правоохоронними органами Республіки Узбекистан у зв`язку із вчиненням кримінальних правопорушень, передбачених п.п. «а, в» ч. 4 ст. 168, п.п. «а, в» ч. 3 ст. 1881, п.п. «а, в» ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу Республіки Узбекистан.

Постановою слідчого в ОВС СУ при ГУВС м. Ташкента Абдужалолова К.А. від 12.03.2020, ОСОБА_1 оголошено у розшук. В подальшому, постановою Юнусабадського районного суду з кримінальних справ міста Ташкента від 19.03.2020 вирішено заочно обрати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою слідчого в ОВС СУ при ГУВС м. Ташкента Абдужалолова К.А. від 18.10.2021 у кримінальному провадженні № 260003/2019-15PG змінено та доповнено обвинувачення, відповідно до якого ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. «а, в» ч. 4 ст. 168, п.п. «а, в» ч. 3 ст. 1881, п.п. «а, в» ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу Республіки Узбекистан.

Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська 23.09.2021 до ОСОБА_1 застосовано тимчасовий арешт строком до 12:49 годин 30.10.2021.

Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 29 жовтня 2021 року клопотання керівника Західної окружної прокуратури м. Дніпра Дніпропетровської області Риженко О. про застосування екстрадиційного арешту відносно ОСОБА_1 – задоволено: застосовано відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Узбекистан, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) до його фактичної передачі правоохоронним органам Республіки Узбекистан, тривалістю не більше ніж 12 місяців.

Вивчивши додані до скарги матеріали, слідчий суддя встановив, що прокурором, яка заперечувала в судовому засіданні проти зміни запобіжного заходу на домашній арешт, підтверджено існування ризику того, що ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може переховуватись від правоохоронних органів та суду з метою уникнення від здійснення його фактичної передачі компетентним органам Республіки Узбекистан.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст.585 КПК України за наявності обставин, які гарантують запобігання втечі особи та забезпечення у подальшому її видачі, слідчий суддя може обрати щодо такої особи запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою (екстрадиційним арештом).

Вирішуючи питання про можливість зміни запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, слідчий суддя, враховує, що прокурором доведено, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 буде ухилятись від правосуддя, оскільки захисником не доведено, що громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 має постійне місце проживання у м.Дніпрі, а також міцні соціальні зв`язки.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , вказала, що вона є дружиною ОСОБА_1 та у них є малолітня дитина; з ОСОБА_1 вона познайомилась в 2018 році в мережі інтернет; у серпні 2019 останній приїхав у місто Дніпро, вони вперше зустрілись та почали спілкуватись; зустрічались раз на два місяці, а у грудні ОСОБА_1 запропонував жити разом та вони створили сім`ю, а у липні 2021 ОСОБА_3 в США народила доньку.

Свідок ОСОБА_4 , допитана в судовому засіданні зазначила, що вона є матір`ю ОСОБА_5 , який у грудні поїхав до України у зв`язку з тим, що познайомився з дівчиною, а в подальшому у них народилась дитина. Мати ОСОБА_5 характеризувала останнього з позитивної сторони, вказавши, що останній піклується про неї та допомагав з ліками та її лікуванням.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя ставить під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками, оскільки покази ОСОБА_3 щодо міцності соціальних зв`язків, не підтверджуються належними доказами у справі, як то свідоцтвом про укладення шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; свідоцтвом про народження дитини, де б в графі «батько» було зазначено ОСОБА_1 , таких доказів слідчому судді надано не було; крім того, адрес постійного місця проживання у Дніпрі, свідком було зазначено дві: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , що позбавляє можливість слідчого судді визначити адресу постійного місця проживання останньої у Дніпрі.

Слідчий суддя критично сприймає і покази матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка також є заінтересованою особою у справі, крім того, її свідчення жодним чином не спростовують відомостей про ухилення ОСОБА_1 від правосуддя у запитуючій стороні; тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження; міцність соціальних зв`язків.

Отже, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави для задоволення скарги сторони захисту про можливість зміни запобіжного заходу відносно громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 .

Слідчим суддею під час розгляду даного клопотання також встановлено, що інкриміноване ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, згідно з чинним законодавством України, кваліфікуються за ч.4 ст.190 КК України і карається позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Строк давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, відповідно до ст.49 КК України не закінчився. Згідно листа Головного управління ДМСУ в Дніпропетровській області, громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не звертався; інформація щодо належності до громадянства України, відсутня.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави для застосування до громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 більш м`якого запобіжного заходу для забезпечення подальшої екстрадиції, аніж утримання під вартою, оскільки не доведено, що останній не буде ухилятися від правосуддя у запитуючій стороні; слідчий суддя враховує і тяжкість покарання, що загрожує особі в разі засудження, виходячи з обставин, встановлених під час заявленого кримінального правопорушення, положень закону України про кримінальну відповідальність і усталеної судової практики; не доведено наявність постійного місця проживання у м.Дніпрі, міцні соціальні зв`язки. Тому, слідчий суддя вважає за необхідне скаргу захисника залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтею 16 Європейської конвенції «Про видачу правопорушників» від 13 грудня 1957 року, статтею 585 КПК України, слідчий суддя –

УХВАЛИВ:

Скаргу захисника - адвоката Коноваленко Дмитра Сергійовича щодо перевірки наявності підстав для звільнення особи з-під варти відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, її захисником чи законним представником. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту оголошення.

Слідчий суддя Н.В.Токар