Рішення № 102128742, 24.09.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/15109/20

н/п 2/766/7273/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 вересня 2021 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі :

головуючого судді Єпішина Ю.М.,

секретар судового засідання Крайнюк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» матеріальний збиток у розмірі 19428,10грн., та судові витрати в розмірі 2102,00грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 24.01.2020 року у 15 год. 10 хв. по вулиці Чорноморська біля будинку № 46, сталася дорожньо-транспортна пригода. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf реєстраційний номер НОМЕР_1 в м. Херсоні по вул. Чорноморська, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду, чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Внаслідок ДТП автомобілю марки Tayota Camry держ. номер НОМЕР_2 , який належить Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль», завдано механічних пошкоджень та матеріальних збитків. Вина ОСОБА_1 встановлена постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 28.02.2020 року у справі № 766/1669/20, прийнятої на підставі Протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 N 256868 від 24.01.2020 року, якою відповідача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільна правова відповідальність відповідача була Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "УНІКА" здійснила виплату страхового відшкодування в розмірі в розмірі 80617,90 грн. застрахована - Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "УНІКА".

Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "УНІКА" здійснила виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 80617,90 грн.

Позивач зазначає про те, що вказаних грошових коштів було не достатньо для відновлювального ремонту транспортного засобу позивача, оскільки ПАТ "Страхова Компанія "УНІКА" відшкодувала частково оскільки, розрахунок фізичного зносу колісного транспортного засобу (КТЗ) здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи і оцінки транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 (далі – Методика).

Відповідно до п. 1.6. Методики фізичний знос КТЗ (його складників) – утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Згідно п. 7.41. Методики для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення фізичного зносу приймається рівним 0,7. Оскільки строк експлуатації автомобіля близько 16 років, то фізичний знос рівний 0,7.

З зазначеного вбачається, що ПАТ "Страхова Компанія "УНІКА" повинна відшкодувати лише частину витрат на придбання нових запчастин які підлягають заміні які необхідні для відновлювального ремонту автомобіля.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Єпішина Ю.М. від 13.11.2020 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі. Проти заочного рішення не заперечував. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання у час призначений для розгляду справи за суттю, відповідач повторно не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем його проживання. Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористався. Документів, що підтверджують поважність причин його відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

24.09.2021 року постановлено ухвалу про заочний розгляд даної справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

24.01.2020 року у 15 год. 10 хв. по вулиці Чорноморська біля будинку № 46, сталася дорожньо-транспортна пригода. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf реєстраційний номер НОМЕР_1 в м. Херсоні по вул. Чорноморська, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Toyota Camry реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду, чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 28.02.2020 року у справі № 766/1669/20, прийнятої на підставі Протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 N 256868 від 24.01.2020 року, якою відповідача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суд в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З наданих позивачем копії документів до позовної заяви убачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована ПАТ "Страхова Компанія "УНІКА", яке здійснило виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 80617,90 грн.

Відповідно до Методики товарознавчої експертизи і оцінки транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 (далі – Методика).

Відповідно до п. 1.6. Методики фізичний знос КТЗ (його складників) – утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Згідно п. 7.41. Методики для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення фізичного зносу приймається рівним 0,7. Оскільки строк експлуатації автомобіля близько 16 років, то фізичний знос рівний 0,7.

З зазначеного вбачається, що ПАТ "Страхова Компанія "УНІКА" повинна відшкодувати лише частину витрат на придбання нових запчастин які підлягають заміні які необхідні для відновлювального ремонту автомобіля.

Як вбачається з наряд-замовлення № ГШ-000055509 від 22.07.20 на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача значно більше, а ніж отримане страхове відшкодування.

На відновлювальний ремонт транспортного засобу позивачем було витрачено 100046,00 грн. (сто тисяч сорок шість гривень 00 коп.), та різниця між сумою страхового відшкодуванням та відновним ремонтом транспортного засобу складає: 100046,00 грн. (вартість відновного ремонту ТЗ) – 80617,90 грн. (сума сплаченого страхового відшкодування страховиком ) = 19428,10 грн. (дев`ятнадцять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 10 коп.).

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28,29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та сплати страховиком суми страхового відшкодування у розмірі 80617,90 грн.

Предметом спору є недостатність, на думку позивача, суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого АТ «Херсонська ТЕЦ» пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, тому з ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Судом враховано, що різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана, у тому числі, законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

Суд зазначає, що позивач як особа, потерпіла від протиправних дій відповідача, має право на повне відшкодування завданої їй шкоди. Майновою шкодою є, зокрема, завдані потерпілій особі матеріальні збитки (витрати на усунення шкоди).

Одним з видів визначення майнової шкоди є проведення експертної оцінки розміру шкоди, яка визначається спеціалістом, виходячи з наявних пошкоджень та обсягу робіт і матеріалів, необхідних для виконання ремонту і відновлення автомобіля до попереднього стану (так званий розрахований розмір шкоди як визначена вартість пошкодженого або втраченого майна або як вартість необхідного для відновлення пошкодженої речі ремонту). Така шкода визначається наперед за розрахунками, виконаними за спеціальною методикою, і може бути визначена з урахуванням зносу транспортного засобу, та/або без урахування зносу.

Другим видом визначення заподіяної шкоди є обчислення реально понесених потерпілою особою матеріальних збитків, тобто дійсних витрат на відновлення пошкодженого майна (реальні збитки). Реальними збитками є матеріальні витрати потерпілого, які він вимушений понести і вже поніс для відновлення пошкодженого майна, і які б він не ніс у разі, якби майно не було пошкоджене.

Визначаючи розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача суд виходить з наданих позивачем належних та допустимих доказів про фактичне здійснення ремонту автомобіля та понесених ним витрат в сумі 100046,00 грн. (вартість відновного ремонту ТЗ) – 80617,90 грн. (сума сплаченого страхового відшкодування страховиком ) = 19428,10 грн.

Аналіз наведених вище приписів законодавства свідчить про те, що у відповідача, як заподіювача шкоди, виникло перед позивачем деліктне (не договірне) зобов`язання по відшкодуванню завданої нею шкоди, яке існує у неї до повного виконання даного зобов`язання - тобто до повного відшкодування завданої шкоди, в тому числі всіх збитків, пов`язаних з усуненням шкоди, у даному випадку, всіх витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом пошкодженого автомобіля.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», регламентовано, що розмір відшкодування такої шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, духовних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В силу ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнала душевних страждань у зв`язку із пошкодженням належного їй автомобіля, неможливістю його експлуатації та використання за призначенням, необхідністю проведення ремонту пошкодженого майна, а також звернення до суду за захистом своїх порушених прав, чим був порушений уклад її життя.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, час і зусилля, необхідні для відновлення його попереднього стану та виходить при цьому із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статті 77-59 ЦПК України вказують на те, що докази повинні бути належними, допустимими та достовірними.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази, враховуючи пояснення учасників справи, в їх сукупності, суд дійшов до висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позову

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, в силу ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2102,00 грн. в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,76-82,89,141,178,258,259,263-265,268,273,275,279-281,354,355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (код ЄДРПОУ 00131771, місцезнаходження: м. Херсон, Бериславське шосе 1) матеріальний збиток в розмірі 19428,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (код ЄДРПОУ 00131771, місцезнаходження: м. Херсон, Бериславське шосе 1) судовий збір в розмірі 2102 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя Ю.М.Єпішин