Вирок № 102125763, 22.12.2021, Новоушицький районний суд Хмельницької області

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 670/146/21

1-кп/680/25/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2021 року смт Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Олійник А.О.,

з участю:

секретаря судового засідання Максимчука С.М.,

прокурора Лісового О.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Філіпова Ю.М.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Козака І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новоушицького районного суду Хмельницької області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020240100000005 від 10 січня 2020 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Волочиськ, Хмельницької області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування ТОВ «Агробізнес», вдівця, на утриманні малолітній син, 2010 року народження, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

установив:

10 січня 2020 року близько 09 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «BA3-21063», д.р.н. НОМЕР_1 , рухаючись зі сторони с. Станіславівка колишнього Віньковецького району в напрямку смт Віньківці, на 22 км. автодороги Солобківці-Віньківці-Нова-Ушиця, поблизу Ярмолинецького лісового цеху, всупереч вимогам пунктів 11.1, 11.3 та 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР), не врахував ширини проїзної частини свого напрямку руху, габаритів транспортного засобу та безпечного бокового інтервалу, також в порушення вимог пункту 10.1 ПДР перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на смугу зустрічного напрямку руху, де передньою частиною автомобіля «BA3-21063», д.р.н. НОМЕР_1 , допустив зустрічне комбіноване з переходом і блокуюче зіткнення з передньою лівою кутовою частиною автомобіля «Ореl Corsa», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Ореl Corsa», д.р.н НОМЕР_2 , ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому діафізу правої великогомілкової кістки зі зміщенням відламків, саден шкіри і підшкірної гематоми передньої поверхні правої гомілки, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що потягли тривалий розлад здоров`я більше 21 доби.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги:

- п. 10.1 ПДР, згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п.11.1 ПДР, відповідно до якого кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16. 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними;

- п.11.3 ПДР, згідно з яким на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;

- п. 13.1 ПДР, згідно з яким водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Вище вказані порушення Правил дорожнього руху, які допущені ОСОБА_1 , знаходяться в прямому причинному зв`язку з дорожньо - транспортною пригодою та її наслідками - заподіянні потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину визнав та дав показання, згідно з якими 10 січня 2020 року він, керуючи автомобілем «BA3-21063» їхав в смт Віньківці до своєї тещі. Назустріч йому рухався автомобіль «Опель» по своїй смузі руху. Швидкість автомобіля була 48-50 км/год. Оскільки була зима, погодні умови були поганими, дорога слизькою, автомобіль почало крутити і він допустив зіткнення із автомобілем «Ореl Corsa». Він не гальмував, тому що знав, що автомобіль ще більше буде нести по дорозі. Ділянка дороги, де трапилась дорожньо-транспортна пригода йому добре знайома, оскільки він здебільшого двічі на тиждень їздить до своєї тещі, яка живе в смт Віньківці. Також вказав, що після ДТП із потерпілим він не спілкувався, будь-якої допомоги не надавав, бо не мав можливості. Він хоча працює, проте отримує мінімальну заробітну плату, сам виховує дитину-інваліда, дружина померла під час пологів.

Показаннями потерпілого ОСОБА_2 підтверджується, що 10 січня 2020 року він перебував в якості пасажира в автомобілі «Ореl Corsa», який рухався з смт Віньківці в сторону м. Хмельницького. За кермом автомобіля перебував його тесть ОСОБА_3 , на передньому пасажирському сидінні знаходилась його теща ОСОБА_4 , він знаходився на задньому сидінні за водієм, поряд з ним перебувала ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Пам`ятає, що крикнула ОСОБА_4 та раптово відбулось зіткнення, відчув, що його заболіла нога, на місці йому поставили шину та доставили до Віньковецької лікарні, а далі - до Хмельницької обласної лікарні, де згодом провели оперативне лікування. Які були погодні умови не пам`ятає. Вибачення обвинувачений у нього жодного разу не попросив, будь-якої допомоги не надавав.

Показаннями свідка ОСОБА_4 , яка була пасажиром автомобіля «Ореl Corsa» під керуванням водія ОСОБА_3 , в якому серед інших осіб перебував потерпілий ОСОБА_2 , підтверджується, що 10 січня 2020 року під час руху з смт Віньківці в напрямку м. Хмельницького, автомобіль, під керуванням обвинуваченого, рухався напроти по зустрічній смузі руху, не гальмував. Після зіткнення її чоловік ОСОБА_4 був непритомний, у зятя була пошкоджена нога і його доставили в лікарню смт Віньківці. В інших учасників теж були тілесні ушкодження. У неї та чоловіка був струс мозку, вони також перебували на лікуванні у Віньковецькій лікарні. Дочку ОСОБА_5 прооперували у м. Києві з приводу травми. Зятя ОСОБА_2 згодом доставили до Хмельницької обласної лікарні, де провели оперативне втручання з приводу перелому ноги. Допомагати йому у лікарні не було кому, адже усі родичі теж перебували на лікуванні. Свідок також підтвердила, що дорожнє покриття було мокрим. Після перенесеного оперативного втручання ОСОБА_2 самостійно не міг рухатись, потрібна була допомога в елементарних потребах. Дана дорожньо-транспортна пригода змінила життя усієї сім`ї.

Показаннями свідка ОСОБА_3 – учасника ДТП, підтверджується, що 10 січня 2020 року він керував автомобілем, в якому знаходились його дружина ОСОБА_4 , зять ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_7 і подруга дружини ОСОБА_6 із смт Віньківці у сторону м. Хмельницький. Біля лісгоспу на зустрічну смугу руху виїхав автомобіль ВАЗ під керуванням обвинуваченого ОСОБА_1 та відбулось лобове зіткнення на його смузі руху. Хоч була зима, проте погодні умови були сприятливі, не було ні снігу, ні льоду. Вони отримали травми, а автомобіль механічні пошкодження. У зятя ОСОБА_2 був складний перелом ноги. Період лікування склав близько шести місяців.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 , окрім його показань та показань потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , також підтверджується іншими наданими стороною обвинувачення доказами.

Даними рапорту (арк.спр.4, т.2) підтверджується, що на лінію «102» надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_8 про дорожньо-транспорту пригоду за участі автомобіля «ВАЗ 2106», д.р.н. НОМЕР_1 , та автомобіля «Опель», д.р.н. НОМЕР_3 , з потерпілими.

Витягом з ЄРДР №12020240100000005 підтверджується реєстрація кримінального провадження 10 січня 2020 року за ч.1 ст. 286 КК України за заявою ОСОБА_8 (арк.спр.3, т.2).

Даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10 січня 2020 року, а також доданих до нього план-схеми та ілюстрованих таблиць (арк.спр.9-28, т.2), який проводився з 10:30 год. по 13:10 год., згідно яких місцем дорожньо-транспортної пригоди є 22 км. автодороги сполученням Солобківці-Віньківці-Нова Ушиця біля Ярмолинецького лісового цеху. Стан покриття –мокре. На проїзній частині наявна лінія повздовжної розмітки для розділення зустрічних потоків транспорту. При огляді виявлено пошкоджені транспортні засоби: автомобіль «ВАЗ 21063», д.р.н. НОМЕР_1 , та автомобіль «Ореl Corsa», д.р.н НОМЕР_3 . При цьому, зафіксовані на дорожньому покритті сліди гальмування коліс автомобіля «Ореl Corsa», які свідчать, що транспортний засіб рухався у напрямку з смт Віньківці до с. Станіславівка, та сліди бокового зсуву автомобіля «ВАЗ 21063», які свідчать про те, що даний транспортний засіб рухався у напрямку з с. Станіславівка до смт Віньківці. На правій смузі руху та правому узбіччі наявні деталі транспортного засобу «Ореl Corsa» та «ВАЗ 21063» у вигляді дрібних уламків частин даних транспортних засобів. На правову узбіччі дороги, паралельно автомобілю «ВАЗ 21063» наявне пошкодження акамуляторної батареї та вітрове скло даного транспортного засобу. З місця пригоди вилучені уламки кузова, частини фарби, осколки скла, які поміщені до сейф-пакету ЕХР0226837, та постановою слідчого від 17 січня 2020 року (арк.спр. 47,т.2) визнані речовими доказами та передані на зберігання у кімнату речових доказів Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області, про що свідчить квитанція № 014019 (арк.спр.48,т.2). Транспортні засоби «Ореl Corsa» та «ВАЗ 21063» направлені на майданчик тимчасового утримання в смт Віньківці, що підтверджується квитанціями № 16, 17 (арк.спр.49-50,т.2).

Згідно постанов про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 10 січня 2020 року (арк.спр.37,39,т.2) та протоколів отримання зразків для експертизи від 10 січня 2020 року (арк.спр.38,40, т.2), в учасників ДТП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були відібрані біологічні зразки, а саме кров, для подальшого експертного дослідження.

Відповідно до висновків судово-токсикологічних експертиз № 92, №93 від 16 січня 2020 року (арк.спр.41-42,т.2) під час судово-токсикологічної експертизи зразків крові водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наявність в них метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено.

Спричинення потерпілому ОСОБА_2 внаслідок ДТП тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому діафізу правої великогомілкової кістки зі зміщенням відламків, саден шкіри і підшкірної гематоми передньої поверхні правої гомілки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що потягли тривалий розлад здоров`я більше 21 доби, підтверджується висновком експерта № 67 від 07 квітня 2020 року (арк.спр. 66-67, т.2). Зазначеним висновком експерта підтверджено також і ті обставини, що зазначені тілесні ушкодження в потерпілого ОСОБА_2 могли утворитися, як від дії тупих твердих предметів, так і при ударах об такі, якими могли бути конструктивні частини салону легкового автомобіля, так і подібні предмети, можливо за умов і в термін, вказаних в постанові про призначення експертизи.

Даними протоколів проведення слідчих експериментів (арк.спр. 78-85, 86-94, т.2), з долученими до них ілюстрованими таблицями, згідно яких свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розповіли та продемонстрували на місці вчинення злочину, як та за яких обставин відбулася ДТП.

Висновком експерта №10.2-065:20 від 16 квітня 2020 року, наданого за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи технічного стану транспортного засобу (арк.спр.52-56,т.2), підтверджено ту обставину, що на момент огляду рульове керування автомобіля «Ореl Corsa», д.р.н. НОМЕР_2 , перебувало в несправному стані. Виявлені в процесі дослідження несправності рульового керування носять аварійний характер та пов`язуються із дією ударних навантажень, що діяли на елементи конструкції та вузли транспортного засобу в момент розвитку дорожньо-транспортної пригоди. Робоча гальмова система виконувала функції, що передбачені її конструкцією.

Висновком експерта №10.2-066:20 від 23 квітня 2020 року, наданого за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи технічного стану транспортного засобу (арк.спр. 55-64,т.2), підтверджено ту обставину, що на момент огляду рульове керування та ходова частина автомобіля «ВАЗ 21063», д.р.н. НОМЕР_1 , перебували в несправному стані. Робоча гальмова система виконувала функції, що передбачені її конструкцією. Несправності рульового керування та ходової частини носять аварійний характер та пов`язуються із дією ударних навантажень, що діяли на елементи та вузли транспортного засобу в процесі розвитку дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з висновку експерта №10.1-0331:20К від 06 липня 2020 року, наданого за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи (арк.спр.95, 101-104, т.2), в даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ 21063», д.р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з технічної точки зору повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 ПДР, а водій автомобіля «Ореl Corsa», д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 – відповідно до п. 12.3 ПДР. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Ореl Corsa», д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти зіткненню із зустрічним автомобілем «ВАЗ 21063», д.р.н. НОМЕР_1 , шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для його руху. До виникнення даної ДТП з технічної точки зору призвів неконтрольований виїзд автомобіля «ВАЗ 21063», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 на смугу зустрічного руху на відстані від зустрічного автомобіля «Ореl Corsa», яка позбавляла водія останнього технічної можливості попередження даної пригоди.

Зазначені вище докази узгоджуються між собою, що виключає в суду сумнів в їх об?єктивності, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, тобто є належними, отримані у порядку, встановленому КПК України, тобто є допустимими.

Також суд дослідив процесуальні документи (рішення) на підтвердження правомірності отримання зазначених вище доказів, а саме: постанову про доручення розслідування слідчій групі від 10 січня 2020 року (арк.спр.5, т.2), постанову про призначення групи прокурорів від 11 січня 2020 року (арк.спр. 8,т.2), постанову про зміну слідчої групи від 23 травня 2020 року (арк.спр.76,т.2), постанову про розслідування слідчій групі від 18 листопада 2020 року (арк.спр.117,т.2), постанову про зміну підслідності та визначення органу досудового розслідування (арк.спр.136, т.2), постанову про зміну групи прокурорів від 16 березня 2021 року (арк.спр.138-139, т.2).

Що стосується доводів обвинуваченого про те, що дорожнє покриття було мокрим, то така обставина дійсно підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, протоколом огляду від 10 січня 2020 року та показанями свідка ОСОБА_4 .

Водночас мокрий стан дорожнього покриття був врахований експертом при проведенні інженерно-транспортної експертизи, тому така обставина жодним чином не впливає на висновок суду щодо наявності в діях обвинуваченого порушень пунктів ПДР, які йому інкримінюються.

Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв?язку, вважає, що діяння у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 мало місце, дії обвинуваченого містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і становлять - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доведена і він підлягає покаранню за його вчинення.

Згідно з положеннями статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Як випливає із законодавчих приписів, значення заходу примусу для досягнення його мети визначається не лише його суворістю, а й справедливістю.

Обставин, що пом?якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, суд не встановив.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України, (в редакції чинній на час його вчинення) є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який є працюючим, працездатним, отримує мінімальну заробітну плату та соціальну допомогу, має на утриманні неповнолітнього сина, 2010 року народження, який є особою з інвалідністю з дитинства, якого виховує сам, за місцем роботи ОСОБА_1 характеризується позитивно, під диспансерним наглядом у лікаря психіатра не перебуває, не перебуває на диспансерному обліку у лікаря нарколога, раніше не судимий.

ОСОБА_1 отримав посвідчення водія категорій «А», «В», «С» 24 липня 2015 року (арк.спр. 30, т.2).

Ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Так, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в будинку разом з малолітнім сином, який є інвалідом з дитинства та співмешканкою. Дружина померла у 2020 році. Обвинувачений працює електромонтером ТОВ «Агробізнес». За місце роботи характеризується позитивно. Згідно бази даних «Армор» обвинувачений вчиняв адміністративні правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, а саме: 30.08.2020 - за ч. 1 ст. 122 КУпАП, 08.01.2021 - за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Орган пробації прийшов до висновку про низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, тому виправлення можливе без позбавлення чи обмеження волі.

З урахуванням викладених вище обставин, наслідків, що настали, характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень, поведінку обвинуваченого під час та після вчинення кримінального правопорушення, яка виразилася у відсутності щирого каяття, невжиття жодних заходів з відшкодування шкоди протягом тривалого часу, даних щодо притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху після вчинення даного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами. Підстав для призначення покарання у виді виправних робіт, арешту, обмеження волі суд не вбачає.

Вирішуючи питання про розмір штрафу, суд виходить з наступного.

За загальними правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст.4 КК України).

Санкцією ч.1 ст.286 КК України, в редакції закону, який діяв на момент скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, було передбачено покарання у виді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

01 липня 2020 року набули чинності зміни до ч.1 ст. 286 КК України (Закон України №2617-VIII від 22.11.2018) згідно з якими посилена відповідальність за вказане правопорушення у виді штрафу та додаткового покарання.

Відповідно до ч.2 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Враховуючи, що санкцією ч.1 ст.286 КК України, в редакції закону №2617- VIII, посилена відповідальність обвинуваченого щодо покарання у виді штрафу, порівняно з редакцією що діяла до 01 липня 2020 року, то застосуванню в даному випадку підлягає санкція ч.1 ст.286 КК України в редакції закону, який діяв на момент скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про стягнення із обвинуваченого ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі – ПрАТ «УПСК») ) матеріальної шкоди та компенсації моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Обґрунтовуючи цивільний позов у частині стягнення матеріальної шкоди потерпілий ОСОБА_2 зазначив, що внаслідок отриманих в результаті ДТП тілесних ушкоджень перебував на стаціонарному лікуванні Хмельницької ЦРЛ з 10 січня 2020 року по 31 січня 2020 року. 16 січня 2020 року було проведено оперативне лікування. 31 січня 2020 року був виписаний із лікарні, проте продовжував лікування та реабілітацію ще протягом майже чотирьох місяців за місцем свого проживання до кінця травня 2020 року.

Також вказав, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «BA3-21063», д.р.н. НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «УПСК». Тому вважає, що шкода, заподіяна життю та здоров`ю потерпілого у розмірі 33789 грн 99 коп., яка підтверджується наданими до цивільного позову доказами, підлягає відшкодуванню ПрАТ «УПСК», як страхова виплата, оскільки повністю охоплюється лімітом страхової виплати, який становить 200 000 грн.

Цивільний відповідач ПрАТ «УПСК» подав відзив на позов в якому просив цивільний позов залишити без розгляду. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що страховиком не відшкодовуються витрати, понесені на купівлю медикаментів без документального підтвердження відповідним закладом охорони здоров`я про необхідність їх здійснення, а таких цивільним позивачем не надано. Також зазначив про неможливість пред`явлення особою, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, позову у кримінальному провадженні до страховика, який не є ні завдавачем шкоди, ні особою, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого, а на підставі договірних правовідносин у разі настання страхового випадку у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особі.

Надаючи правову оцінку зазначеним доводам сторін, суд зазначає таке.

Положеннями частини першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Стаття 979 ЦК України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями частини другої статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) зазначила, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (арк.спр.29, т.2) підтверджується, що власником автомобіля «ВАЗ 21063», д.р.н. НОМЕР_1 , є обвинувачений ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Ореl Corsa», д.р.н. НОМЕР_2 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська Акціонерна Страхова Компанія «АСКА» (арк.спр.32,т.2).

З копії полісу АО № 3904724 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (арк.спр.31, т. 2) суд встановив, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «BA3-21063», д.р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія».

Строк дії договору з 09 липня 2019 року по 08 липня 2020 року.

Пунктом 4 Полісу встановлено страхову суму відповідальності на одного потерпілого за шкоду життю і здоров`ю в 200 000 грн, за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн, франшиза - 2000 грн.

Подія, яка відбулась 10 січня 2020 року за участю забезпеченого транспортного засобу є страховим випадком.

З урахуванням наведених норм закону суд відхиляє доводи цивільного відповідача ПрАТ «УПСК» про те, що у страховика відсутній обов`язок відшкодування шкоди при розгляді кримінального провадження.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) визначено, що при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 23.1 Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого.

При цьому у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Обов`язок доказування своїх вимог та заперечень та подання доказів, передбачених ст.ст. 12,81 ЦПК України (засада змагальності) поширюється як на цивільного позивача, так і на цивільного відповідача. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В ході дослідження матеріалів кримінального провадження та цивільного позову суд установив, що потерпілий ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Випискою із медичної карти стаціонарного хворого №344 (арк.спр.69,т.2), підтверджується, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні травматологічного відділення КП «Хмельницька міська лікарня» з 10 січня 2020 року по 31 січня 2020 року з діагнозом «Закритий перелом діафізу правої великогомілкової кістки зі зміщенням відламків». 16 січня 2020 року проведено оперативне лікування: закрита репозиція, МОС відламків правої великогомілкової кістки БІМФ фірми Sonat metal. Хворий отримував: аналгін, дімедрол, дексалгін, фленокс, тулізід, золопент, диклофенак. Проводилась Ро-графія гомілки та рентгенконтроль. Хворий виписаний з відділення для подальшого амбулаторного лікування під нагляд травматолога поліклініки. Листок непрацездатності продовжено з 01 лютого 2020 року по 02 лютого 2020 року у зв`язку із вихідними, явка до травматолога 03 лютого 2020 року. Призначено лікування: Са Д3 нікомед, остеогенон протягом 21 дня після операції.

Доказів подальшого перебування ОСОБА_2 на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні суду не надано.

Згідно наданих цивільним позивачем ОСОБА_2 фіскальних чеків (арк.спр. 143-152, т.2), вбачається, що ОСОБА_2 купував призначені лікарем медичні препарати та ліки, а саме:

- аналгін на загальну суму 110 грн 15 коп.: 33 грн 85 коп. згідно з квитанцією від 18.01.2020), 17 грн 20 коп. згідно з квитанцією №32060 від 23.01.2020, 34 грн 40 коп. згідно з квитанцією №32078 від 23.01.2020, 7 грн 50 коп. згідно квитанції від 21.01.2020, 17 грн 20 коп. згідно з квитанцією від 23.01.2020;

- дімедрол на загальну суму 76 грн 10 коп.: 25 грн. 35 коп. згідно з квитанцією №171620 від 10.01.2020, 25 грн. 35 коп. згідно з квитанцією №172497 від. 15.10.2020), 25 грн 40 коп. згідно з квитанцією №32078 від 23.01.2020;

- дексалгін на загальну суму 374 грн 30 коп.: 171 грн. 50 коп згідно з квитанцією №171620 від 10.01.2020, 33 грн 80 коп згідно з квитанцією №123531 від 18.01.2020), 169 грн згідно з квитанцією №123536 від 18.01.2020;

- фленокс на загальну суму 107 грн 08 коп. згідно з квитанцією №172644 від 16.01.2020;

- тулізід на загальну суму 1 434 грн 60 коп.: 1 000 грн 65 коп, 144,05 коп. згідно з квитанцією №172644 від 16.01.2020, 289 грн 90 коп. згідно з квитанцією №172497 від 15.01.2020

- золопент на суму 55 грн 36 коп., згідно з квитанцією №171654 від 10.01.2020;

- диклофенак на суму 13 грн 92 коп., згідно з квитанцією №172497 від 15.01.2020;

- СаД3 на суму 185 грн 37 коп., згідно фіскального чеку від 31.01.2020,

усього на загальну суму 2249 грн 80 коп.

Суд вважає доведеними, окрім зазначених вище, витрати цивільного позивача ОСОБА_2 на придбання стержнів та додаткових імплантів для проведення оперативного лікування 16 січня 2020 року на суму 17 000 грн (арк.спр.153-155, т.2).

Також потерпілий ОСОБА_2 придбав супутні товари наступної вартості, зокрема: рукавиці на загальну суму 62 грн 05 коп. (8,25+ 26,90 + 26,90), фукорцин - 13 грн 75 коп., нитку дафілон 1 шт. - 180 грн, нитку новасін 2шт.– 580 грн, комплект покриттів операційний – 335 грн 30 коп., халат хірургічний на загальну суму 1007 грн (307+700), лейкопластир хірургічний на загальну суму 261 грн 70 коп (69+70,95+73,60+11,35+36,80), лейкопластир паперовий – 30 грн 70 коп., пластир для фіксації катеторів – 30 коп., системи для переливання крові на загальну суму 35 грн (8+ 27), шприци на загальну суму 26 грн 80 коп. (1,70+1,90+ 2,60 +4,10 + 4 +12,50), голки на загальну суму 367 грн 20 коп. (327+40,20), згідно фіскальних чеків (арк.спр.143-150,152,т.2); купував ренгенплівку у сумі 504 грн (товарний чек від 12.01.2020), рентгеноплівку у сумі 310 грн (товарний чек від 15.01.2020), рентгеноплівку у сумі 342 грн (товарний чек від 21.01.2020), оплачував послуги ренгенографії цифрової у сумі 739 грн (фіскальний чек від 05.03.2020), у сумі 465 грн (фіскальний чек від 25.04.2020).

З урахуванням того, що у результаті ДТП потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому діафізу правої великогомілкової кістки зі зміщенням відламків, а також того, що для придбання зазначених вище товарів та оплати послуг не потрібно лікарського рецепту, їх використання за призначенням не викликає сумнівів, і понесення таких витрат потерпілим підтверджене чеками, суд вважає, що такі витрати у розмірі 5259 грн 80 коп. слід також стягнути з цивільного відповідача ПрАТ «УПСК».

З досліджених судом документів, суд вважає, що потерпілий ОСОБА_2 з приводу заподіяних йому тілесних ушкоджень в результаті ДТП поніс витрати на лікування у розмірі 24509 грн 60 коп., така шкода спричинена з вини обвинуваченого ОСОБА_1 , який застрахував свою цивільно-правову відповідальність, тому обов`язок відшкодування завданої шкоди згідно чинного законодавства покладається на страховика - ПрАТ «УПСК», в межах лімітів страхової відповідальності на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Інші придбані цивільним позивачем ОСОБА_2 ліки та медичні препарати, які зазначені у фіскальних чеках, не збігаються із призначенням лікаря згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №344, та не обгрунтовані цивільним позивачем, тому суд не знаходить підстав для стягнення їх вартості із відповідача ПрАТ «УПСК».

Суд вважає необґрунтованими посилання цивільного відповідача ПрАТ «УПСК» на положення ч. 2 ст. 1188 ЦК України, як на підстави для стягнення з іншої або декількох осіб виплат на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, оскільки вказана норма визначає обов`язок осіб, які спільно завдали шкоди іншим особам внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, відшкодувати завдану шкоду незалежно від їхньої вини, а винним у ДТП і, відповідно, особою, яка завдала збитків, визнано лише обвинуваченого ОСОБА_1 , тому застосуванню підлягає п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України. З цих же підстав не підлягають застосуванню норми п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При вирішенні позову в частині вимог цивільного позивача ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 та ПрАТ «УПСК» про стягнення компенсації моральної шкоди, суд виходить з наступного.

В обґрунтування вимог щодо завданої потерпілому ОСОБА_2 моральної шкоди, останній зазначив, що внаслідок отримання середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, він щоденно відчує фізичний біль, змушений купувати та приймати ліки, інші медичні препарати. Докладає значних зусиль для організації свого звичайного способу життя, фактично втратив офіційну роботу, нормальний сон. Фізичні травми призвели до душевного дискомфорту та моральних страждань. Він не може забезпечувати себе та свою сім`ю, відірваний від активного соціального життя. ОСОБА_1 за весь це час жодного разу не вибачився за вчинене, не відшкодував витрат на лікування. Внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_1 постраждала уся родина.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 також покликався на те, що період його непрацездатності тривав близько чотирьох місяців, який був для нього дуже важкий. Він з дружиною та дитиною п`яти років проживають у м. Києві, інших родичів у м. Києві в них немає. Він самостійно не міг обслуговувати себе, тому дружина допомагала йому, незважаючи на те, що вона є працюючою особою. На даний час залишились наслідки травми, зокрема, він не може носити класичне взуття, хоча працює юристом і така форма одягу для нього є необхідною, змінився його гормональний фон, він вимушений дотримуватись дієти, оскільки кардинально збільшилась маса його тіла.

Моральну шкоду, завдану йому обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 оцінив у розмірі 100 000 грн. Покликаючись на статтю 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вважав, що ПрАТ «УПСК» зобов`язане відшкодувати 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, що становить 1689,49 грн, а решту в сумі 98 310,51 - слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди в сумі 98310,51 грн не визнав, зокрема вказав, що не заперечує, що потерпілий зазнав моральної шкоди та оцінив її розмір у сумі 50 000 грн.

Відповідно до вимог частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, а згідно із п.2 ч.2 цієї ж статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд цілком погоджується, що отримані потерпілим тілесні ушкодження завдали ОСОБА_2 фізичного болю та душевних страждань, останній переніс стрес, емоційний дискомфорт, пов`язаний з проблемами, які заважають рухатись, змушений був проходити курс лікування, переніс операційне втручання, терпів неприємні та болісні лікувальні процедури, тривалий час лікувався, вимушено втратив соціальні зв`язки з оточуючими, що безумовно призвело до зміни його звичного способу життя та викликало додаткові витрати матеріального характеру, з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, суд оцінює розмір заподіяної обвинуваченим моральної шкоди потерпілому у розмірі 50 000 грн.

Визначаючи розмір компенсації понесеної потерпілим моральної шкоди, слід керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності та розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Потерпілим не доведено перед судом заподіяння йому моральної шкоди саме у розмірі, заявленому у позові, а також такого матеріального стану обвинуваченого, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги потерпілого. Відтак, зазначений розмір компенсації, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого, з іншого.

Положеннями статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за якими страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Таким чином слід стягнути з ПрАТ «УПСК» на користь потерпілого ОСОБА_2 1225 грн 48 коп. моральної шкоди (5% від 24509 грн 60 коп. майнової шкоди, завданої здоров`ю), а з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 – 48774 грн 52 коп. (50 000 – 1225,48) моральної шкоди.

Отже, цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч.4 ст.174 КПК України).

Накладений ухвалою слідчого судді Віньковецького районного суду Хмельницької області від 13 січня 2020 року арешт на речовий доказ – автомобіль марки «Опель» моделі «Корса», д.р.н. НОМЕР_3 , належний ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , в порядку ст.174 КПК України, слід скасувати.

Суд не вбачає підстав для скасування арешту майна обвинуваченого (транспортного засобу "ВАЗ 21063", д.р.н НОМЕР_1 ), який накладений ухвалою слідчого судді Віньковецького районного суду від 13 січня 2020 року, адже, суд частково задовольнив цивільний позов і арешт автомобіля, власником якого є обвинувачений, забезпечить виконання судового рішення в частині відшкодування потерпілому шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Відповідності до ч.2 ст.124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення: інженерно-транспортної експертизи у розмірі 2288,30 (арк.спр.57,т.2); інженерно-транспортної експертизи у розмірі 1307,60 (арк.спр.51,т.2); інженерно-транспортної експертизи у розмірі 980,70 грн (арк.спр.100,т.2).

Керуючись статтями 368,370,373, 532 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції Закону України № 586-VI від 24.09.2008 року, чинного на час вчинення кримінального правопорушення) та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Арешт накладений на транспортний засіб «Ореl Corsa», д.р.н. НОМЕР_3 , ухвалою слідчого судді Віньковецького районного суду Хмельницької області від 13 січня 2020 року - скасувати.

Речовий доказ – транспортний засіб «Ореl Corsa», д.р.н. НОМЕР_2 , що знаходиться на зберіганні на території майданчику для тимчасового зберігання транспортних засобів Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області (на даний час сектор поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області), повернути власникам ОСОБА_9 та ОСОБА_3 .

Речові докази - уламки кузова, частини фарби, осколки скла, які поміщені до сейф-пакету ЕХР0226837, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області (на даний час сектор поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області) – знищити.

Речовий доказ - транспортний засіб "ВАЗ 21063", д.р.н НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , залишити зберігати на території майданчику для тимчасового зберігання транспортних засобів Віньковецького ВнП Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області (на даний час сектор поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області).

Процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 4576 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят шість) гривень 60 коп. стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40 , ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_5 ) майнову шкоду у виді витрат на лікування потерпілого у розмірі 24509 (двадцять чотири тисячі п`ятсот дев`ять) гривень 60 коп. та компенсацію моральної шкоди у розмірі 1225 (одну тисячу двісті двадцять п`ять) гривень 48 коп., а всього - 25735 (двадцять п`ять тисяч сімсот тридцять п`ять) гривень 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_5 ) компенсацію моральної шкоди у розмірі 48774 (сорок вісім тисяч сімсот сімдесят чотири ) грн 52 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя А. О. Олійник