Рішення № 102121901, 22.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року м. Київ № 640/18432/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши одноособово у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомГоловного управління Державної податкової служби у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейбл груп" пронакладення арешту та інші цінності

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Головне управління ДПС у Миколаївській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейбл груп», в якому просило суд накласти арешт на кошти та інші цінності вказаного товариства (код ЄДРПОУ 40109283), що знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу у сумі 1 038 316,64 грн. на користь держави.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до приписів Податкового кодексу України за відповідачем обліковується податковий борг із земельного податку в розмірі 1 038 316,64 грн., який у добровільному порядку ним не сплачено. У той же час, контролюючий орган вказує, що у відповідача відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення податкового боргу. Натомість, відомо про відкриті відповідачем рахунки в банківських установах, у зв`язку з чим просить накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться на таких банківських рахунках, достатні для стягнення податкового боргу в сумі 1 038 316,64 грн. на користь держави.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у зв`язку з чим суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами, згідно з вимогами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ознайомившись із матеріалами справи, суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сейбл груп» зареєстроване в Інгульській ДПІ як платник податків не за основним місцем обліку, сплачує на території Інгульської ДПІ земельний податок з юридичних осіб. Основне місце обліку підприємства - ДПІ Шевченківського району Головного управління ДПС у м. Києві.

12.01.2018 позивачем виставлено відповідачу податкову вимогу форми «Ю» №1145-17 на суму основного платежу в розмірі 53 017,27 грн., яку відповідач отримав 29.01.2018. Однак, відповідні кошти в установленому порядку не сплатив.

Із часу виставлення указаної податкової вимоги податковий борг відповідача не переривався, таким чином, сума податкового боргу, враховуючи несплату ним земельного податку відповідно до поданих у 2019-2020 роках податкових декларацій з плати за землю, зросла до 1 038 316,64 грн.

Указана заборгованість підтверджується даними Інтегрованої картки платника податків та наданим позивачем розрахунком податкової заборгованості по земельному податку з юридичних осіб ТОВ «Сейбл груп» (податкові декларації з плати за землю).

Вищевказана податкова вимога в адміністративному та/чи судовому порядку не оскаржувалась, доказів іншого відповідачем не надано.

Докази погашення відповідачем суми податкового боргу суду також не надано.

При цьому позивачем встановлено відсутність у відповідача нерухомого майна та транспортних засобів, яке може бути використане як джерело погашення податкового боргу, на підтвердження чого позивач надав суду відповідно довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08.07.2020 №215458505 та витяг з НАІС ДДАІ МВС України від 03.07.2020 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейбл груп».

Водночас позивачем встановлено, що відповідач має відкриті банківські рахунки:

- № НОМЕР_1 в ПАТ «Вектор банк»;

- № НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Восток»;

- № НОМЕР_3 в АТ «Таскомбанк»;

- № НОМЕР_4 в АТ «Такскомбанк».

Вирішуючи цей спір, суд виходить із наступного.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкове зобов`язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже заборгованість, яка виникла у зв`язку з несплатою відповідачем податків задекларованих у податкових деклараціях з плати за землю, є узгодженою.

Згідно з приписами статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

З метою погашення податкового боргу контролюючим органом вжито заходів, передбачених статтею 59 Податкового кодексу України, а саме: направлено податкову вимогу від 12.01.12018 №1145-17, яку відповідача отримав.

У ході судового розгляду справи судом не здобуто доказів щодо сплати відповідачем самостійно узгоджених грошових зобов`язань, як і доказів оскарження вищевказаної податкової вимоги.

Стаття 87 Податкового кодексу України визначає джерела сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів (пункт 87.1 статті 87 Податкового кодексу України).

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (пункт 87.2 статті 87 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 95.1- 95.3 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Стаття 61 Податкового кодексу України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, адміністративний арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, за змістом підпунктів 20.1.19, 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, та звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючого органу звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу

Наведена норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

У свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 цього кодексу, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16.

Позивач належними і достатніми доказами, зазначеними вище, підтвердив вжиття заходів, передбачених Податковим кодексом України, для стягнення податкового боргу з відповідача, шляхом направлення йому вищевказаної податкової вимоги.

Відсутність у відповідача майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу, що підтверджене наданими позивачем доказами, унеможливлює виконання покладених на контролюючий орган функцій щодо забезпечення виконання платником податків своїх зобов`язань щодо погашення податкового боргу.

За наведених обставин у суду наявні правові підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках, на суму податкового боргу в розмірі 1 038 316,64 грн.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач належним чином обґрунтував та довів свій позов, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність його задовольнити.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 77, 139 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6, код ЄДРПОУ 43144729) задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сейбл Груп» (м. Київ, вул. Академіка Вільямса, б. 6-Д, код ЄДРПОУ 30300052), що знаходяться в установах банків, достатні для стягнення податкового боргу в сумі 1 038 316,64 грн. (один мільйон тридцять вісім тисяч триста шістнадцять гривень 64 коп.).

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.С. Мазур