Рішення № 102121723, 21.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року м. Київ № 760/9085/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Міністерства оборони України пропро визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити діїВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства оборони України три відсотки річних за користування грошовими коштами у розмірі 15 385,34 грн. та інфляційні збитки в розмірі 45617,32 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 17.11.2020 у справі №760/9085/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 18.05.2021 апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17.11.2020 скасовано, провадження у справі № 760/9085/20 закрито з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31.05.2021 справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення грошових коштів направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2021 справу №760/9085/20 прийнято до провадження суддею Бояринцевою М.А. та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо відмови у призначенні та виплати йому одноразової грошової допомоги, що підтверджено рішенням суду, він не своєчасно отримав таку виплату. З огляду на вказане, на переконання позивача, з відповідача підлягає стягненню індекс інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми з 08.06.2018 (дата прийняття рішення про відмову у виплаті) по 30.05.2019 (дати виплати допомоги) у відповідності до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

02.09.2020 від представника Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву. З відзиву вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Представник зазначив, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з відшкодуванням позивачу шкоди у зв`язку з проходженням ним військової служби. Зазначає, що адміністративним судом було вирішено спір між позивачем та відповідачем у сфері публічних правовідносин. Факт виконання судового рішення, прийнятого за результатами розгляду публічно-правового спору, не може бути доказом виникнення цивільно-правих відносин між сторонами. За таких обставин, представник вважає, що до цих правовідносин не можуть бути застосовані положення ЦК України щодо відповідальності боржника за прострочення виконання грошових зобов`язань, передбачені статтею 625 ЦК України. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Також аналогічний за змістом відзив на позовну заяву надійшов до суду 08.07.2021.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

08.06.2018 рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги (а.с.7).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі №1540/4265/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Комісії МОУ з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 08.06.2018 № 58.

Зобов`язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (а.с. 12).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а вищевказане рішення Одеського окружного адміністративного суду - без змін. (а.с.13-15).

30.05.2019 відповідач перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 524 337,00 грн. (а.с.16).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

За змістом частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 11 та частини 1 статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині 1 статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Грошовим зобов`язанням, за змістом статей 524, 533-535 ЦК України є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

За частиною 2 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Системний аналіз вказаних норм права свідчить, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі №1540/4265/18 зобов`язано відповідача, серед іншого, вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Суд акцентує увагу, що наведеним рішенням не визначалась сума до стягнення, тобто рішенням суду не було визначено грошові зобов`язання, які підлягають виплаті позивачу.

Отже, на переконання суду, між позивачем та відповідачем не виникло правовідносин щодо грошового зобов"язання. Позивач не є кредитором по відношенню до відповідача на підставі рішення суду у справі №1540/4265/18.

Таким чином, оскільки між позивачем та відповідачем не виникли правовідносини щодо грошових зобов"язань, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних є безпідставними.

Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.02.2018 у справі №826/22867/15.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, то відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 77, 139 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, б. 6, код ЄДРПОУ 00034022) про стягнення три відсотки річних за користування грошовими коштами та інфляційні збитки відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева