Ухвала суду № 102121444, 17.12.2021, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/6031/21

Провадження № 1-кс/496/2117/21

У Х В А Л А

17 грудня 2021 року слідчий суддя Біляївського районного суду Одеської області Трушина О.І., за участю секретаря Диженко М.В., прокурора Пустового В.С., захисника Бородавки Н.П., перекладача Якобішвілі Б., підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка клопотання ст. слідчого слідчого відділу Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області Балакіна М.О. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Грузія, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за матеріалами кримінального провадження № 12021162250001023 від 16.12.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий Балакін М.О. звернувся до суду з клопотанням і просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а також визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_3 обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 2000000 грн.

При цьому вказує на те, що 16.12.2021 року приблизно о 15.00 год., більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою з, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на автомобілі Toyota Rav 4 р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 приїхали на паркову ТЦ «Епіцентр» по вул. Овідіопольська дорога, 1 в смт. Авангард Одеського району Одеської області, розділивши між собою обов`язки, розуміючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, яке належить потерпілому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 проник через передні праві пасажирські двері до салону автомобіля Мерседес Віто р.н. НОМЕР_2 , звідки заволодів синьою шкіряною сумкою, в якій знаходились: грошові кошти на суму 40000 гривень та 300 доларів США; водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Мерседес Віто р.н. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу р.н. НОМЕР_4 , банківські карти, та інші особисті речі, що належать ОСОБА_4 , в подальшому з викраденим зникли з місця скоєння кримінального правопорушення. За даним фактом 16.12.2021 року слідчим СВ Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021162250001023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. 16.12.2021 року ОСОБА_1 був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, в порядку ст. 208 КПК України. 17.12.2021 року відносно ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Посилаючись на обґрунтованість підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, а також на існування ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням.

16.12.2021 року о 19.07 год. ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України був затриманий.

17.12.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Прокурор Пустовой В.С. у судовому засіданні на задоволенні клопотання наполягав, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому просив визначити розмір застави у розмірі 2000000 грн, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Захисник Бородавка Н.П. в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, оскільки тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом. Крім цього, збільшення застави до 2000000 грн. вважає таким, що не відповідає вимогам закону. Просила відмовити у задоволенні клопотання і застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту, у разі застосування запобіжного заходу у виді застави просила визначити мінімальний розмір застави, передбачений для тяжких злочинів.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав думку захисника. При цьому пояснив, що обґрунтованість підозри не оспорює, вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнає, але просить не застосовувати такий суворий вид запобіжного заходу як тримання під вартою. Також вказав, що проживає на території України протягом тривалого часу, має посвідку на постійне проживання. Одружений, має чотирьох дітей, які мешкають в м. Батумі, просив застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Вислухавши пояснення прокурора, захисника, підозрюваного, вивчивши матеріали, додані до клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч.2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви», № 48297/99, п.43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 184 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно п.4 ч.1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Обґрунтованість підозри підтверджена матеріалами, доданими до клопотання, а саме: протоколами допиту потерпілого ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , протоколом огляду предмету (Micro SD).

На даній стадії досудового розслідування підозру слідчий суддя вважає обґрунтованою.

ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого йому може бути призначено покарання на строк до шести років позбавлення волі, є громадянином іншої держави, постійного місця проживання на території України не має, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, а тому наявний ризик того, що він може переховуватися від органу досудового розслідування.

Дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні ним тяжкого злочину дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виправдовує тримання підозрюваного під вартою.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Таким чином, обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу підозрюваного, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_1 , який на теперішній час підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, є доведеним.

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_1 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є недоцільним, з огляду на м`якість, а також встановлений в судовому засіданні ризик, не забезпечить належне виконання підозрюваним обов`язків.

З підстав, наведених вище, слідчий суддя не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, про що просив захисник.

Натомість ризики, передбачені п.п. 2-4 ч.1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Підсумовуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 12 КК України, є тяжким.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, а також обставини вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України. З урахуванням особи підозрюваного, його віку та стану здоров`я, майнового стану, обставин злочину, слідчий суддя вважає за доцільне визначити розмір застави в межах розмірів, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, який передбачений для осіб, підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні тяжкого злочину, а саме: у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 56750 грн.

Керуючись ст. ст. 176-178,182-184, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ст. слідчого слідчого відділу Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області Балакіна М.О. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2 – задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Встановити строк дії ухвали – 60 днів з дня затримання, а саме з 16.12.2021 року до 13.02.2022 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити підозрюваному ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, у розмірі 25 (двадцяти п`яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 56750 (п`ятдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.

Підозрюваний ОСОБА_2 звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави зобов`язати підозрюваного ОСОБА_2 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою до слідчого судді, суду протягом дії запобіжного заходу у виді застави.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_2 наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться до слідчого, суду, без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум - розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_2 згідно ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 17.12.2021 у справі № 496/6031/21 (провадження № 1-кс/496/2117/21), суддя Трушина О.І.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя О.І. Трушина