Рішення № 102120465, 22.12.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/17497/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого – судді Шепетко І.О., за участю секретаря Киніва О.В., представника позивача Радя О.І., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Пачути О.М., перекладача Плохого В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області до громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про примусове видворення з України та затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до відповідача громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) про примусове видворення з України та затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців.

Позов мотивовано тим, що у ході проведення профілактичних заходів з протидії нелегальній міграції працівниками Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області при перевірці законності перебування на території України виявлено громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з документом, який посвідчує особу, а саме внутрішнім паспортом громадянина Польщі № НОМЕР_1 , термін дії до 10.01.2030 року.

Для перевірки законності перебування в Україні вказаного іноземця запрошено до службового приміщення Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області.

Під час перевірки законності перебування відповідача, встановлено, що відповідач вперше намагався потрапити по недіючому паспорту 26.07.2020 року, однак уповноваженою службовою особою прийнято рішення про відмову у перетині державного кордону на виїзд в Україну. В подальшому, 02.08.2021 року, відповідач в`їхав в Україну через пункт пропуску «Ужгород». Документи, які б давали право перебування в Україні та перетинати кордон України у відповідача відсутні.

Згідно наявної інформації встановлено також те, що 21.12.2021 року працівниками Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , за порушення правил перебування на території України притягнено до адміністративної відповідальності відповідно до частини 1 статті 203 КУпАП.

На підставі вище викладеного та з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, керуючись положеннями статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області 21 грудня 2021 року прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина відповідача та роз`яснено останньому про зобов`язання покинути територію України у термін до 21 грудня 2021 року. Однак, у вказаний строк територію України відповідач не покинув.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач не має законного джерела існування на території України, не має де проживати, родичів чи близьких осіб.

На підставі викладеного вище, керуючись положеннями ст. 30 Закону

№ 3773-VІ, п. 3 ч. 1 ст. 20, ст.ст. 160, 161, 168, п.9 ч.2 ст.245, 268, ч.2 ст. 269, ч.1

ст. 271, 288, 289 п.3 ч.2 ст. 371 КАС України, п. 7 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 № 353/271/150 (у редакції наказу МВС, СБУ від 22.01.2018 № 38/77, позивач просить суд: адміністративний позов задовольнити повністю. Видворити громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України. Затримати громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилався на обставини зазначені в позовній заяві. Пояснив, що через відсутність документів, які дають право на виїзд з України та коштів, відповідач не може добровільно виїхати за межі України. Крім того, відповідачу було рішенням Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області відмовлено у надані статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. Зазначене рішення було оскаржено, але в задоволені останнього було відмовлено. Відтак, підстав для подальшого законного перебування в України у відповідача не має. Також позивач зазначив, що відповідач за останні декілька років перебував в різних країнах, зокрема подавав документи про надання статусу біженця в Республіці Чилі Латинської Америки, але не дочекавшись відповіді покинув зазначену країну.

Просив примусово видворити іноземця з України та затримати з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців.

Відповідач та його представник в судовому засіданні не заперечували проти задоволення позову, про що зазначено у відзові. Крім того відповідач зазначив, що покинув Республіку Польщу через незгоду з політичним курсом держави, до України потрапив через кордон зі Словаччиною. Надав заяву про визнання його біженцем, але йому було відмовлено у наданні такого. Інших законних підстав перебування в Україні не має, зокрема житла, роботи, коштів, родичів. Обставини, викладені в позовній заяві відповідачем не заперечуються. Самостійно виконати рішення про примусове повернення не має можливості через відсутність документів та коштів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що у ході проведення профілактичних заходів з протидії нелегальній міграції працівниками Головного управління Держаної міграційної служби України в Закарпатській області при перевірці законності перебування на території України 21 грудня 2021 року виявлено громадянина Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з документом, який посвідчує особу, а саме внутрішнім паспортом громадянина Республіки Польща № НОМЕР_1 , термін дії до 10.01.2030 року, копія паспорту додана до матеріалів позовної заяви. Для перевірки законності перебування в Україні вказаного іноземця запрошено до службового приміщення Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області. Під час перевірки законності перебування відповідача, встановлено, що відповідач в Україну приїхав 02.08.2021 року через пункт пропуску «Ужгород» , що не заперечується відповідачем.

Згідно наявної інформації встановлено також те, що 21.12.2021 року працівниками Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ухилення від виїзду за межі України після закінчення строку перебування притягнено до адміністративної відповідальності відповідно до частини 1 статті 203 КУпАП, на підтвердження вказаному до позовної заяви додано протокол про адміністративне правопорушення, та постанова від 21.12.2021 року.

Разом із тим, тим з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, керуючись положеннями статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області 21 грудня 2021 року прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина відповідача та роз`яснено останньому про зобов`язання покинути територію України у термін до 21 грудня 2021 року, копія якого міститься у матеріалах справи. Однак, у вказаний строк територію України відповідач не покинув.

Слід зазначити, що про вказане рішення відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним записом та його підписом у рішенні.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» № 3773-VI від 22.09.2011 року (далі Закон № 3773-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону № 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

З системного аналізу вказаної норми вбачається, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передує прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення, за яким примусовому видворенню підлягають: 1) особи, які не виконали рішення відповідного компетентного органу про примусове повернення; 2) або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Суд звертає увагу, що у рішенні ГУ ДМС України в Закарпатській області від 21.12.2021 року про примусове повернення відповідача зазначено, що відповідачу відмовлено у задоволенні позову на рішення ГУ ДМС в Закарпатській про невизнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, підстав для подальшого законного перебування в України в нього не має. Окрім того, у рішенні вказано, що на відповідача було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн., який він не сплатив.

При цьому, у вказаному рішенні відповідача було зобов`язано в строк до 21.12.2021 року покинути територію України. У рішенні міститься підпис відповідача, а також запис про те, що йому повідомлено про прийняте рішення про його примусове повідомлення, і що він зобов`язується не пізніше 21.12.2021 залишити територію України. Із рішенням він ознайомлений 21.12.2021 року. Виконано в добровільному порядку відповідачем не було у зв`язку з відсутністю документів та коштів зі слів відповідача.

Отже, на думку суду, у позивача наявні підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення про примусове повернення за межі України.

Згідно з ч. 4 ст. 30 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України врегульовані приписами ст. 288 КАС України.

Відповідно до п.14 ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" нелегальний мігрант це іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Суд зауважує, що доказів наявності законних підстав для перебування на території України, відповідачем до матеріалів справи не надано та в судовому засіданні не надано.

Судом встановлено, що органом Державної міграційної служби України рийнято рішення про примусове повернення відповідача ОСОБА_2 до країни походження.

Отже, беручи до уваги встановлені працівниками УДМС України в Закарпатській області факти, можна дійти до висновку, що іноземець ОСОБА_4 є нелегальним мігрантом та знаходиться на території України без законних на те підстав.

Частиною 1 ст. 31 Закону № 3773-VI передбачено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Жодних доказів стосовно наявності обставин, за яких забороняється примусове видворення відповідача під час судового розгляду відповідачем надано не було, а тому підстав для застосування ч. 1 ст. 31 Закону № 3773-VI до відповідача не має.

Разом з тим, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини з питань обмеження права на свободу, передбаченого підпунктом «f» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Згідно з ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

В той же час, правовий аналіз норм матеріального та процесуального права щодо вирішення питання затримання іноземця або особи без громадянства стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, дає суду право дійти висновку, що за наявності певних перелічених у цих нормах умов, існує правова можливість здійснити таке затримання як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації.

Як встановлено судом, відповідач перебуває на території України незаконно, документів та коштів для виїзду з території України не має, а також не відноситься до осіб, яким надано статус біженця або потребує додаткового захисту. При цьому відповідач не має законного джерела існування на території України.

Вказані обставини сторонами не заперечувались.

Позивачем доведено обґрунтованість підстав вважати щодо можливості ухилення відповідача від виконання рішення про його примусове повернення та про необхідність затримання відповідача із поміщенням його до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Враховуючи ту обставину, що відповідач не має можливості виконати рішення про примусове повернення за межі України, подано позовну заяву щодо примусового видворення відповідача за межі України, то суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування до відповідача заходів, передбачених ч.1ст.289 КАС України, - затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою забезпечення виконання рішення суду щодо примусового видворення відповідача за межі України.

Суд вважає, що затримання відповідача не зважаючи на серйозність заходу, з огляду на встановлені фактичні обставини, є цілком виправданим та належним, тому як в даному випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде недостатніми для гарантування виконання такою особою певних обов`язків пов`язаних із залишенням території України. Затримання до закінчення проведенню процедури видворення, відповідає волі національному законодавству, воно є також необхідним за конкретних обставин.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання: рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Керуючись ст. ст. 12, 72, 77, 90, 241, 244, 246, 257, 288, 289, 371 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області до громадянин Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 )про примусове видворення з України та затримання з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на 6 (шість) місяців - задовольнити.

Примусово видворити за межі території України громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України.

Затримати громадянина Республіки Польща ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині примусового видворення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду І.О. Шепетко