Ухвала суду № 102120452, 20.12.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 712/9236/12

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого-судді Фазикош О.В., за участю секретаря Химинець О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду клопотання ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, про заміну стягувача у виконавчому провадженні, визнання виконавчого документу таким що не підлягає виконанню, заінтересована особа товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», відповідач: ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.6 ст.259 та ч.6 ст.268 ЦПК України 20.12.2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22.12.2021 року.

ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, звернувся із клопотанням до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, про заміну стягувача у виконавчому провадженні, визнання виконавчого документу таким що не підлягає виконанню, заінтересована особа товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», відповідач: ОСОБА_3 .

Заява мотивована тим, що заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21.03.2013р. по справі № 712/9236/12 (посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/31095327) вирішено позов ПАТ „Акціонерний Комерційний Промислово - інвестиційний Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити, стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», заборгованість за Кредитним договором № 75/17-07 від 30.11.2007 р. у розмірі 232 354,87 грн., стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» витрати понесені у зв`язку зі зверненням до суду, а саме: судовий збір у розмірі 2 323,55 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17.10.2016р. по справі № 712/9236/12 (посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/62891307) вирішено замінити сторону виконавчого провадження у справі №712/9236/12 виданий 11.11.2013 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Промінвестбанк» заборгованість за кредитним договором №75/17-07 від 30.11.2007 року у розмірі 232354.87 грн. та 2323.55грн., а саме : замінити стягувана Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» ЄДРПОУ 35326253.

Рішення суду в редакції Ухвали від 17.10.2016р. перебуває на виконанні у приватного виконавця Ярошевського Д.А. - ВП № 58731681 (посилання: https:// asvpweb. minjust. gov. ua/#/search-debtors).

У клопотання вказано на те, що відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу від 20.09.2010р., коса ОСОБА_5 розлучилась з чоловіком ОСОБА_6 та після розлучення повернула дошлюбне прізвище ОСОБА_7 .

Як вказує заявник, відповідно до укладеного Договору факторингу від 13.10.2021р. ТОВ «Кредитні ініціативи» продало право вимоги до ОСОБА_8 товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Картонка Плюс», яке в свою чергу відступило право вимоги заявнику у справі - ОСОБА_1 відповідно до укладених договорів: Попередній договір № 05/10/21-КІ від 05.10.2021р. та Договору про відступлення права вимоги № 05/10/21-КІ від 13.10.2021р.

Відповідно до Попереднього договору № 05/10/21-КІ від 05.10.2021р., ОСОБА_1 зобов`язався перерахувати ТОВ «ФК «Картонка плюс» кошти в розмірі 132 245,00 грн. для придбання ТОВ «ФК «Картонка плюс» права вимоги до ОСОБА_8 у ТОВ «Кредитні ініціативи». Зазначений платіж був здійснений заявником 12.10.2021р.

Як вказано у клопотанні, в подальшому відповідно до укладеного Договору про відступлення права вимоги № 05/10/21-КІ від 13.10.2021р. ТОВ «ФК «Картонка плюс» відступило право вимоги до заявника. В п. 3.1 зазначеного Договору зазначено, що ціна відступлення права вимоги сплачена згідно Попереднього договору № 05/10/21-КІ від 05.10.2021р.

При обґрунтуванні клопотання заявник посилається на положення ст. 432, ч.ч.1,2 ст. 442 ЦПК України, Правову позицію Верховного Суду України в постанові від 20 листопада 2013 року (справа №6-122 цс 13), Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 20.11.2013 року у справі №6-122цс13, Верховного Суду у постанові від 03 травня 2018 року, прийнятій у справі № 409/559/15-ц, ст. ст. 512,514, 517 ЦК України, ст. ст. 1,6, 15 ЗУ «Про виконавче провадження».

У клопотанні вказано, що в подальшому заявник та боржник досягли згоди про позасудове врегулювання спору, у зв`язку з чим заявник подає суду клопотання про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого документу.

При цьому заявник вказує і на те, що з матеріалів заяви вбачається, що відповідно до умов договору відступлення права вимоги процесуальні права перейшли до заявника. Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду. Але реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише у порядку, визначеному статтею 442ЦПК України, шляхом заміни сторони у виконавчому листі, оскільки новий кредитор, без вцрішення питання про заміну сторони у виконавчому листі, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Як вказано у клопотанні, у зв`язку з досягненням домовленості між боржником та кредитором, стягувач бажає реалізувати своє право на подання до суду заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа. При цьому заявник зазначає, що закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Заявник зазначає, що як вбачається з документів, поданих суду, обов`язок боржника (відповідача у справі) перед кредитором (позивачем у справі) повністю відсутній у зв`язку з його добровільним виконанням боржником.

При цьому у клопотанні вказано, що внаслідок виконання перед кредитором своїх зобов`язань боржником, останній має справедливе очікування, яке визначене процесуальним Законом на юридичну гарантію припинення: ризиків пред`явлення кредитором виконавчого листа до виконання в органи примусового виконання рішень - державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Враховуючи наведене вище, а також керуючись ст. ст. 432, 442 Цивільного процесуального кодексу України, заявник просить суд:

замінити стягувача у виконавчому провадженні № 58731681 з примусового виконання виконавчого листа № 712/9236/12, виданого 11.11.2013р. Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_9 заборгованості 232 354,87 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - замість вибулого ТОВ «Кредитні ініціативи» на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , Адреса: АДРЕСА_1 ).

визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, а саме виконавчий лист по справі № 712/9236/12, виданого 11.11.2013р. Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_9 заборгованості 232 354,87 грн.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.11.2021 призначено до розгляду заяву (клопотання).

13.12.2021 від представника заявника адвоката Ракущинця А.А., на адресу суду надійшли пояснення, в яких він просить суд при розгляді клопотання врахувати висновки, до яких прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, справа № 400/4023/19, постанова від 22.01.2021р., а також Постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 2540/3203/18 від 11 березня 2020 року (посилання на електронну адресу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/88601610).

Заявник та його представник в судове засідання не з`явився, від представника ОСОБА_1 адвоката Ракущинець А.А. надійшли письмові пояснення. Так, адвокат просить суд: при розгляді заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню, врахувати також позицію, висловлену в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року по справі № 2-4671/11 (посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/79988700).

Разом із тим представник заявника вказує на те, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права. Враховуючи вищевикладене, просить подану заяву задовольнити.

Представник зацікавленої особи (позивач) товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" в судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, по причини неявки не повідомляв.

Зацікавлена особа (відповідач): ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомляла.

Суд, дослідивши матеріали заяви, матеріали цивільної справи приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21.03.2013р. по справі № 712/9236/12 позов ПАТ „Акціонерний Комерційний Промислово - інвестиційний Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», заборгованість за Кредитним договором № 75/17-07 від 30.11.2007 р. у розмірі 232 354,87 грн., стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» витрати понесені у зв`язку зі зверненням до суду, а саме: судовий збір у розмірі 2 323,55 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 17.10.2016р. по справі № 712/9236/12 замінено сторону виконавчого провадження у справі №712/9236/12 виданий 11.11.2013 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Промінвестбанк» заборгованість за кредитним договором №75/17-07 від 30.11.2007 року у розмірі 232354.87 грн. та 2323.55 грн., а саме : замінено стягувана Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» ЄДРПОУ 35326253. Рішення суду в редакції Ухвали від 17.10.2016р. перебуває на виконанні у приватного виконавця Ярошевського Д.А. - ВП №58731681.

Відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу від 20.09.2010р., ОСОБА_4 розлучилась з чоловіком ОСОБА_6 та після розлучення повернула дошлюбне прізвище ОСОБА_7 , копія свідоцтва міститься у матеріалах справи.

Судом також встановлено, що відповідно до укладеного Договору факторингу від 13.10.2021р. ТОВ «Кредитні ініціативи» продало право вимоги до ОСОБА_8 товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Картонка Плюс», яке в свою чергу відступило право вимоги заявнику у справі - ОСОБА_1 відповідно до укладених договорів: Попередній договір № 05/10/21-КІ від 05.10.2021р. та Договору про відступлення права вимоги № 05/10/21-КІ від 13.10.2021р.

Відповідно до Попереднього договору № 05/10/21-КІ від 05.10.2021р., ОСОБА_1 зобовязався перерахувати ТОВ «ФК «Картонка плюс» кошти в розмірі 132 245,00 грн. для придбання ТОВ «ФК «Картонка плюс» права вимоги до ОСОБА_8 у ТОВ «Кредитні ініціативи». Зазначений платіж був здійснений заявником 12.10.2021р.

В подальшому відповідно до укладеного Договору про відступлення права вимоги № 05/10/21-КІ від 13.10.2021р. ТОВ «ФК «Картонка плюс» відступило право вимоги до заявника. В п. 3.1 зазначеного Договору зазначено, що ціна відступлення права вимоги сплачена згідно Попереднього договору № 05/10/21-КІ від 05.10.2021р.

На підтвердження вказаному до матеріалів справи додано копії вказаних правочинів.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частиною першою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

У частині п`ятій статті 442 ЦПК України зазначено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18) зазначено, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із результатів системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги (постанова Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 344/14408/15-ц).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі - на предмет їх нікчемності.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Таким чином вирішуючи вимоги клопотання ОСОБА_1 , в частині заміни стягувача правонаступником суд вважає, що таке підлягла задоволенню. Так, слід замінити стягувача у виконавчому провадженні № 58731681 з примусового виконання виконавчого листа № 712/9236/12, виданого 11.11.2013р. Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_9 заборгованості 232 354,87 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - замість вибулого ТОВ «Кредитні ініціативи» на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , Адреса: АДРЕСА_1 ).

Щодо вимоги про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, а саме виконавчий лист по справі № 712/9236/12, виданого 11.11.2013р. Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_9 заборгованості 232 354,87 грн., то суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до матеріалів справи, на виконанні приватного виконавця перебуває ВП 58731681 з примусового виконання виконавчого документу, де стягувачем є ТОВ «Кредитні ініціативи», боржником ОСОБА_4 , стан ВП: примусове виконання.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

За положеннями Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Ч.1 ст.432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Виконавчий документ може бути визнано таким, що не підлягаю виконанню повністю або частково (ч.2 ст.432 ЦПК України).

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», є закінчення виконавчого провадження.

На суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зазначені у ч.2 ст.432 ЦПК України. Так, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо: а) його було видано помилково; б) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання (такий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16 січня 2018 року у справі №755/15479/14-ц).

При розгляді справи принцип змагальності учасників процесу та рівності між собою є основоположними. Засада рівності всіх учасників процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріплений в ч1 ст.55 Конституції України.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Крім того, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відомостей того, що виконавче провадження з виконання ухваленого Ужгородським міськрайонним судом рішення закінчувалося не надано, виконавчий документ знаходиться на виконанні, стягувач за його поверненням не звертався.

Зі змісту поданого клопотання ОСОБА_1 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню слідує, що дії ОСОБА_9 по виконанню зобов`язання спрямовані на повне погашення заборгованості вчинені нею після відкриття виконавчого провадження та спливу строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду боржником, та початку вчинення дій, направлених на примусове виконання судового рішення, на стадії примусового виконання судового рішення, що регулюється положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У зв`язку з цим у разі, якщо виконавчий лист вже пред`явлено до виконання, необхідності звертатись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає. Виконавче провадження в цьому випадку буде закінчене на зазначеній підставі. Наслідком закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є надіслання виконавчого листа разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду (ч. 3 ст. 39 Закону).

Відповідна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 16.01.2018 року у справі № 755/15479/14-ц.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року по справі № 2-4671/11 зазначено, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Таким чином, до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню, може застосовуватися лише у тих випадках, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», є закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п.п. 1-2, 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, обставина, на яку посилається заявник - виконання рішення суду у повному обсязі - є підставою для закінчення виконавчого провадження, оскільки такі дії були вчинені боржником у період після початку примусового виконання виконавчого документа.

Погашення заборгованості, яка здійснена на стадії примусового виконання судового рішення після відкриття виконавчого провадження, не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки така обставина є підставою для закінчення виконавчого провадження у відповідності до п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

З метою уникнення ситуації, при якій, у випадку погашення боржником заборгованості, сторона виконавчого провадження мала б звертатись до суду із заявами про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, зокрема, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.

Відомостей про те, що боржником або заявником державному (приватному) виконавцю подано документ, який би свідчив про виконання рішення суду добровільно, суду не надано до клопотання.

Так, звернення до суду із заявами про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у зв`язку з виконанням рішення суду є необґрунтованим, оскільки питання пов`язані із стягненням з боржника заборгованості, вирішується під час виконання рішення суду та контролюється виконавцем самостійно.

В п.п.28,30 постанови Верховного суду №442/2670/17 від 18.10.2018 вказано, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання незалежно від факту звернення виконавчого документа до примусового виконання. Не виконання судового рішення у добровільному порядку змушує сторону, на користь якої прийнято судове рішення, звернутися у встановленому законом порядку до примусового виконання рішення, що створює для іншої сторони несприятливі наслідки, у тому числі у вигляді обов`язку сплати виконавчого збору.

Отже, примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем стягується виконавчий збір від суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Приписи статті 27 вказаного Закону містять вичерпний перелік підстав та умови, за якими виконавчий збір не стягується, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, Верховний Суд у вказаній постанові прийшов до висновку, що після звернення виконавчого листа до примусового виконання рішення, виконання рішення має дві складові: виконання самого рішення та сплата своєрідної санкції, якою є виконавчий збір за невиконання або несвоєчасне виконання рішення. Тому повним виконанням рішення повинно вважатись виконання як самого рішення, так і сплата боржником виконавчого збору, якщо виконавче провадження на той момент вже було відкрито.

Стосовно посилання представника заявника на врахування судом правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18, суд зазначає, що правовідносини у вказаній справі не є релевантними в зв`язку з відмінністю предмету та обставин спірних правовідносин, які розглянуті судом, від правовідносин у цій справі. У справі, на яку посилається заявник, Верховним Судом аналізувалися дії державного виконавця за умови повернення виконавчого листа стягувачу без фактичного виконання судового рішення.

Із заяви, поданої заявником вбачається добровільне виконання зобов`язання за вказаним виконавчим листом, однак суду не надано доказів виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження або в строк, наданий державним виконавцем для самостійного виконання.

Таким чином, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та ст. 432 ЦПК України обставини для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

При цьому, як зазначено вище, якщо заявник посилається на добровільне виконання рішення, то йому, насамперед, необхідно у позасудовому порядку звернутись до державного виконавця із документами, що підтверджують факт виконання рішення, що передбачено ч. 4 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження».

Таким чином, у зв`язку з ненаданням суду доказів щодо наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, суд приходить до висновку, що клопотання в цій частині є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі вищенаведеного, ст.ст.11, 510, 512, 514 ЦК України, ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.55, 260,432, 442 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, про заміну стягувача у виконавчому провадженні, визнання виконавчого документу таким що не підлягає виконанню, заінтересована особа товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», відповідач: ОСОБА_3 , – задовольнити частково.

Замінити стягувача у виконавчому провадженні № 58731681 з примусового виконання виконавчого листа № 712/9236/12, виданого 11.11.2013р. Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_9 заборгованості 232 354,87 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - замість вибулого ТОВ «Кредитні ініціативи» на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , Адреса: АДРЕСА_1 ).

В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повна ухвала суду не була вручена удень її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.