Рішення № 102120048, 22.12.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер справи 243/12305/21

Номер провадження 2/243/3459/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«22» грудня 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.

за участю - секретаря судового засідання – Корчма О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області, ОСОБА_2 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог: Слов`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту спільного проживання та встановлення факту смерті в певний час,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області, ОСОБА_4 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог: Слов`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту спільного проживання та встановлення факту смерті в певний час, обґрунтовуючи свої заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Хрустальне, м. Хрустальний (Красний луч), Луганської області, померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тимчасово окупованій території України.

23 червня 2021 року він через представника ОСОБА_6 звернувся із заявою щодо державної реєстрації смерті ОСОБА_5 до Слов`янського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, однак у реєстрації смерті було відмовлено, оскільки для підтвердження факту смерті було подано документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Додатково, співробітниками відділу РАЦС було звернено увагу на те, що він, ОСОБА_3 , відповідно до норм чинного законодавства, не належить до кола осіб, які мають право звертатися до суду із заявою щодо встановлення фату смерті особи. Таке право, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України є у родичів померлого або їхніх представників та вони можуть звернутися до суду за межами такої території України.

Зазначає, що він та ОСОБА_5 не перебували у зареєстрованому шлюбі. У 2005 році він та ОСОБА_5 стали проживати разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

З 09 жовтня 2009 року він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вони з ОСОБА_5 проживали разом, вели спільне господарство, піклувалися один про одного. Інших родичів з ними фактично не проживало.

Відповідно до записів домової книги син померлої ОСОБА_5 був також зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак, з 16 жовтня 2009 року він фактично не проживав з ними, оскільки вже переїхав на постійне проживання до Російської Федерації, де отримав паспорт громадянина Російської Федерації, зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Оскільки ні дітей, ні родичів, які могли опікуватися померлою ОСОБА_5 не було, а вона потребувала постійного цілодобового догляду, він, як найближча їй людина, надавав померлій весь необхідний догляд на момент смерті, був з нею коли вона померла та здійснив поховання.

Просить суд:

- встановити факт спільного проживання між ним, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у АДРЕСА_1 ;

- встановити факт смерті громадянки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Хрустальне, Краснолуцької міськради, Луганської області, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 , який діє на підставі Довіреності від 08 червня 2021 року, до судового засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи (а.с.52).

Представник відповідача, Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області, до судового засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 07 грудня 2021 року керівник Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області Лях В. надав до суду Заяву, в якій просив ухвалити рішення на розсуд суду із урахуванням наявних у справі матеріалів (а.с.47).

Відповідач, ОСОБА_4 , до судового засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 01 грудня 2021 року надав до суду Заяву, в якій вказав, що підтверджує факт спільного проживання між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 (а.с.45).

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, Слов`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явився. 07 грудня 2021 року заступник начальника Слов`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Врублевська Т. надала до суду Заяву про розгляд справи без участі представника та просила ухвалити рішення згідно діючого законодавства (а.с.46).

Суд, розглянувши подані заявником документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_3 до Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області, ОСОБА_4 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог: Слов`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту спільного проживання та встановлення факту смерті в певний час, підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Згідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені будь-які факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих або майнових прав фізичних осіб.

Відповідно до ст. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» «Відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення».

Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» - «Звертаємо також увагу на те, що відповідно до абзацу 1 частини першої статті 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України може бути подана до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Водночас за змістом абзацу 2 частини першої 1 цієї статті заява про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України може бути подана за місцем проживання (перебування) заявника до суду за межами такої території України.

За змістом частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України».

Відповідно до Довідки про причину смерті №411 від 04 грудня 2020 року та Лікарського свідоцтва про смерть №411 від 04 грудня 2020 року, виданих в смт. Хрустальне м. Красний Луч Луганської області, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Красний Луч Луганської області. Причина смерті - диффузний кардіосклероз (а.с. 7).

Також у м. Красний Луч Луганської області, 04 червня 2021 року було видано Свідоцтво про смерть, в якому зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Красний Луч Луганської області. Актовий запис про смерть № 1788 (а.с. 6).

З наданого суду фото вбачається, що на фото зображено могилу та хрест з написом російською мовою « ОСОБА_7 26.01.1955 – 03.12.2020» (а.с.8).

Як слідує з Накладної № 1334 від 04 грудня 2020 року, було замовлено послуги з поховання ОСОБА_5 на суму 8250,00 рублів (а.с.21).

Відповідно до п.8 ст. 315 ЦПК України суд вправі встановити факт смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Встановлення факту смерті особи в певний час провадиться тільки у разі неможливості органом Державної реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті з підстав, що відсутні документи, які свідчать про смерть особи.

Предметом доказування у цих справах є не сама подія смерті, а її чітко визначений час, який повинен породжувати для заявника правові наслідки.

Перед тим, як звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті у певний час заявник зобов`язаний спочатку звернутися у орган Державної реєстрації актів цивільного стану. Після одержання відмови органу Державної реєстрації актів цивільного стану у реєстрації події смерті заявник має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту смерті особи в певний день.

23 червня 2021 року Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) представнику позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_6 було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_5 у зв`язку з пред`явленням для підтвердження факту смерті документів, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (а.с. 9).

Розглядаючи справи про встановлення факту смерті в певний час суд перевіряє наступні документи та докази: Довідку архіву Державної реєстрації актів цивільного стану про те, що за певний час у архіві відсутні актові записи про смерть громадянина, Довідку органів Державної реєстрації актів цивільного стану про те, що ці органи не мають відомостей про реєстрацію цієї події; висновок Відділу Державної реєстрації актів цивільного стану про відмову у видачі Свідоцтва про смерть, документи на підтвердження місця проживання померлої особи, докази, які достовірно підтверджують факт смерті особи у певний час та при певних обставинах, медичні документи, довідки міліції з місця події, акти органів МВС, довідки бюро ритуальних послуг по похованню, довідки комісії по перевірці причин катастрофи з загибелі людей, конкретно по прізвищам, покази свідків, які підтверджують факт поховання або спостерігали обставини смерті, тощо.

Для встановлення факту смерті особи необхідні обставини, що свідчать про цю подію, а також про те, що заінтересована особа позбавлена можливості зареєструвати факт смерті. Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставин, які достовірно свідчать про смерть громадянина у певний час за певних обставин.

Згідно до вимог ч.1 ст. 76 ЦПК України «Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи».

Як передбачено ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази, які заявник повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення заяви чи відмови у її задоволенні,- повинні бути виключно належними та допустимими.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» - «Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом частини першої цієї статті є докази, одержані в порядку, встановленому законом.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v Turkey». «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема,

недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Суд не приймає, як належний доказ, Довідку про причину смерті №411 від 04 грудня 2020 року, Лікарське свідоцтво про смерть №411 від 04 грудня 2020 року та Свідоцтво про смерть від 04 червня 2021 року, що видані в м. Красний Луч Луганської області, оскільки лікарських установ та державних органів, які б діяли на території м. Красний Луч Луганської області, підконтрольних Україні на теперішній час немає. А згідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207- VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/або особами є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ст. 229 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази

Як передбачено ч.1 ст. 235 ЦПК України, письмові докази або протоколи їх огляду оголошуються в судовому засіданні.

Крім того, в п. п. 23, 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2, Пленум Верховного Суду України звернув увагу на наступне: «розглядаючи справи, судам слід неухильно виконувати вимоги статей 58,59 ЦПК України про належність і допустимість доказів…», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів ( статті 58,59 ЦПК) в порядку, передбаченому статтями 185,187,189 ЦПК України».

На підставі вищевикладеного, суд приймає до уваги ті фактичні обставини - письмову інформацію, яка викладена у Довідці про причину смерті №411 від 04 грудня 2020 року, Лікарському свідоцтві про смерть №411 від 04 грудня 2020 року та у Свідоцтві про смерть від 04 червня 2021 року, що видані в м. Красний Луч Луганської області, а саме, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Красний Луч Луганської області.

Таким чином, суд вважає, що факт смерті ОСОБА_5 в певний час і при певних обставинах підтверджений.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI та пункту 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть форми № 106/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006р. № 545» зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006р. за № 1150/13024; г) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час.

Однак, можливості надати Лікарське свідоцтво з печатками відповідного зразка медичного закладу України у позивача немає, оскільки лікарських установ, які б діяли на території м.

Красний Луч Луганської області, підконтрольних Україні немає. А згідно Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207- VII будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/або особами є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Згідно зі ст. 14 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.

Встановлення факту смерті про встановлення якого просить позивач, має для нього юридичне значення, оскільки надає право для проведення державної реєстрації смерті на території України, яка контролюється державними органами, а саме Слов`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), і отримання Свідоцтва про смерть встановленого зразку.

Згідно з п.3.4 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні» від 18 жовтня 2000 року № 52/5 судове рішення є підставою для реєстрації факту смерті особи, яка проводиться за місцем проживання заявника ( ст. 257 ЦПК України) в державних органах запису актів цивільного стану.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Щодо встановлення факту спільного проживання між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

З копії Паспорту громадянина України, серія НОМЕР_1 , виданого 13 серпня 1999 року Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 09 жовтня 2009 року (а.с.12-13).

З копії Паспорту громадянина України, серія НОМЕР_2 , виданого 30 жовтня 2000 року Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 05 квітня 1991 року (а.с.15).

Відповідно до Довідки № 3 від 17 травня 2021 року та Акту про фактичне проживання з померлим на день його смерті № 1 від 17 травня 2021 року, виданими органами ЛНР, вбачається, що ОСОБА_3 проживав разом з померлою ОСОБА_5 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.32-33).

Згідно зі Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим 17 березня 1981 року, 28 серпня 1980 року розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , про що зроблено запис № 558 (а.с.19).

Згідно зі Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим 23 червня 2021 року Відділом записів актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, 30 березня 2007 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , про що зроблено запис № 131 (а.с.20).

Як слідує з копії паспорта громадянина Російської Федерації, ОСОБА_4 зареєстрований з 16 жовтня 2009 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.23-24).

Суд також не приймає, як належний доказ, Свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , видане 23 червня 2021 року Відділом записів актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, оскільки державних органів, які б діяли на території м. Красний Луч Луганської області, підконтрольних Україні на теперішній час немає. Проте, суд приймає до уваги ті фактичні обставини - письмову

інформацію, яка викладена у Свідоцтві про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданому 23 червня 2021 року Відділом записів актів цивільного стану Краснолуцького міського управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України за №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним.

Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідно заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, Свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

На теперішній час, позивач має намір отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_5 українського зразка, для чого йому необхідно надати до Слов`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) відомості про підтвердження факту спільного проживання із нею, тобто, необхідно встановити факт спільного проживання з ОСОБА_5 на момент її смерті.

Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд зазначає, що відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Досліджені в ході судового розгляду в силу положень ст. 81 ЦПК України письмові докази, не містять внутрішніх протиріч, та узгоджуються між собою. Їх взаємозв`язок та належна оцінка дає підстави суду дійти до висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_5 на момент її смерті.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з наступними змінами та доповненнями, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207- VII, п. 1 гл. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, наказу Міністерства Юстиції України від 25.11.2014 № 246/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької та Луганської областей», суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Слов`янської міської військово-цивільної адміністрації Краматорського району Донецької області, ОСОБА_2 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог: Слов`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту спільного проживання та встановлення факту смерті в певний час - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, уродженка с. Хрустальне, Краснолуцької міськради, Луганської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 , причина смерті - диффузний кардіосклероз.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині встановлення факту смерті ОСОБА_11 .

Встановити факт, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали разом на момент смерті ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Повне судове рішення складено 22 грудня 2021 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова.