Рішення № 102119470, 21.12.2021, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/3489/21

Провадження №2/226/1010/2021

РІШЕННЯ

іменем України

20.12.2021 Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Козлової Д.В.,

представника відповідача Єгорової О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, отриманої внаслідок травми на виробництві,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції і вимоги позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом до відповідача ПрАТ «ШУ «Покровське», в обґрунтування якого вказав, що з 01.12.2003 по 01.06.2005 він працював у відповідача гірником очисного вибою. 19.01.2006 з ним стався нещасний випадок на виробництві – його придавило верхняком секції до основи секції механізованого кріплення лави, що спричинило закритий вивих лівої стегнової кістки. 21.06.2006 на підприємстві складено і затверджено акт за формою Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом.

18.11.2021 позивачеві обласною міжрайонною травматологічною МСЕК м. Покровська було встановлено 25% втрати працездатності безстроково, протипоказана праця із фізичним навантаженням, підземні умови роботи. Рекомендоване спостереження неврологом, травматологом, хірургом.

Наразі він є непрацездатним, неповноцінним членом суспільства, думки про це пригнічують позивача. Внаслідок ушкодження здоров`я йому заподіяна моральна шкода, тому що він не може вести повноцінний спосіб життя, тривалий час відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевного спокою. Втрата працездатності змінила умови його життя, життєву активність знижено, відносини з оточуючими погіршилися. Крім втрати професії, він не може здійснювати побутові роботи, змушений звертатися за допомогою до сторонніх осіб, що спричиняє додаткові незручності та витрати. Відповідач не захистив його права соціально, не створив умов безпечної праці, порушив санітарні норми та норми охорони праці. У свою чергу позивач не порушував нормативних актів з охорони здоров`я. Вважає, що на його користь у відшкодування моральної шкоди відповідач має сплатити 35000 грн, просить стягнути цю суму з ПрАТ «ШУ «Покровське».

ІІ. Позиції, заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач до судового засідання не з`явився, про час та місце справи повідомлений належним чином, в позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі.

В наданому відповідачем відзиві та в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 вказала, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, ще не підлягають задоволенню. Згідно з актом за формою Н-1 ОСОБА_1 винен у нещасному випадку, що з ним стався, оскільки порушив вимоги безпеки – безпечної технології пересування секцій механізованого кріплення за комбайном, п.2.3.1 Правил безпеки у вугільних шахтах, п.1.11 Інструкції з охорони праці, безпечного виконання робіт та поведінки в шахті гірника очисного вибою, п.11.20.10 Системи управління охороною праці у вугільній промисловості, ст.14 Закону України «Про охорону праці». Встановлення 25% втрати працездатності не позбавляють його права на працю. До того ж, звільнено його було за власним бажанням, і після цього він майже 10 років працював у ВП «Шахта «Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля», що свідчить про відсутність тяжких фізичних і моральних наслідків від виробничої травми 19.01.2006. Те, що відповідачем порушено санітарні норми та норми охорони праці, є хибним і необґрунтованим твердженням. Позивачем не доведено факту спричинення йому підприємством моральної шкоди, докази про моральні страждання від виробничої травми 2006 року та встановлення часткової втрати працездатності відсутні. Не підтверджені витрати на відновлення психологічного стану та стану здоров`я. Крім того, відповідач вважає себе неналежним відповідачем у справі, оскільки обов`язок відшкодувати моральну шкоду на час отримання виробничої травми було покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

25.11.2021 ухвалою суду відкрите спрощене позовне провадження у даній справі, розгляд якої по суті призначено на 20.12.2021. Відповідачеві запропоновано подати суду відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 17.12.2021.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.12.2003 по 30.12.2006 працював ВАТ «Вугільна компанія» «Шахта «Красноармійська-Західна №1» (наразі найменуванням підприємства є ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») гірничим робітником очисного вибою, 30.10.2006 був звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням наказом №5007к від 31.10.2006 (а.с.15).

В подальшому з 17.04.2007 по 20.11.2015 ОСОБА_1 працював на шахті ім. Стаханова ДП «Красноармійськвугілля» також на посаді гірника очисного вибою, звідки був звільнений за власним бажанням наказом №273к від 19.11.2015 (а.с.16).

Актом №1 за формою Н-1 від 21.01.2006 встановлено, що нещасний випадок, що відбувся з ОСОБА_1 19.01.2006 на шахті «Красноармійська-Західна №1», є таким, що пов`язаний із виробництвом. Так, ОСОБА_1 отримав закритий вивих лівої стегнової кістки внаслідок дії рухливих деталей обладнання, машин і механізмів через порушення вимог законодавства про охорону праці (а.с.24-25).

Актом розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 21.01.2006 визначено, що причинами нещасного випадку є порушення технологічного паспорту, знаходження ОСОБА_1 в момент травмування у небезпечній зоні, порушення нормативних актів про охорону праці (а.с.26-27).

З 20.01.2006 по 04.02.2006 позивач лікувався у травматологічному відділенні ДЦГБ з приводу закритого вивиху лівого стегна зліва (а.с.19-20). Також з 22.08.2006 по 12.09.2006 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні №2 ДОБВЛ через стійкі віддалені наслідки вправленого вивиху стегна, посттравматичну контрактуру лівого т/с суглобу (а.с.21); лікування за наслідками травми відбувалося і з 07.07.2009 по 27.07.2009, з 05.07.2012 по 23.07.2012 (а.с.22,23).

18.11.2021 ОСОБА_1 під час повторного переогляду встановлено 25% втрати професійної працездатності повторно з 18.11.2021 безстроково, рекомендоване медикаментозне лікування (а.с.17-18).

V. Оцінка суду.

Щодо доводів представника відповідача про неналежність відповідача у справі суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV у редакції, чинній до 20.03.2007, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Положеннями пункту 1, абзацу 3 пункту 5, пункту 9, абзацу 3 пункту 10, пункту 11 розділу I Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №717-V, який набрав чинності 20.03.2007, скасовано право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону №1105-XIV.

Проте Конституційний Суд України вважає, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абзац 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення №20-рп/2008 від 08.10.2008).

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини 2 та 3 статті 5 ЦК України).

Отже, у світлі рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 Закон №717-V не встановлював ретроспективно обов`язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема і цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи.

Позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої, зокрема, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію (пункт 3 частини 1 статті 268 ЦК України).

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14.01.1998 №16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом №1105-ХІV.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Тобто спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону №1105-ХІV повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Саме така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі №210/3177/17.

Отже, з метою визначення належності відповідача у цій справі необхідно встановити, чи виникло у позивача ОСОБА_1 право на відшкодування моральної шкоди через травму на виробництві, і якщо виникло, то коли саме.

Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України, життя і здоров`я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

На всіх підприємствах, в установах, організаціях згідно з положеннями ст.153 КЗпП України повинні створюватися безпечні і нешкідливі умови праці. При цьому забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається виключно на власника або уповноважений ним орган. Ця норма закону корелюється з нормою, викладеною у ст.13 Закону України «Про охорону праці», відповідно до якої роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. При цьому частина друга ст.1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується, зокрема, незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Статтею ст.38 Гірничого Закону України до обов`язків гірничого підприємства віднесене й відшкодування шкоди, завданої фізичній особі.

Як вбачається зі змісту ч.1 ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем наданими доказами доведено суду як наявність факту його травмування 19.01.2006, так і пов`язаність отриманої травми із виробництвом, що підтверджено відповідними актами за формою Н-1 та Н-5. Також позивачем наданою довідкою МСЕК підтверджена фактична втрата працездатності на 25%.

Разом із тим, суд вбачає, що позивач не зміг довести належними, допустимими і достатніми за своїм змістом доказами того факту, що втрата ним працездатності пов`язана і випливає саме з отриманої 19.01.2006 на підприємстві відповідача травми.

Так, після отримання травми на початку 2006 року ОСОБА_1 звільнився з підприємства 30.10.2006 за власним бажанням. Після цього у 2007-2015 роках працював на шахті ім. Стаханова ДП «Красноармійськвугілля» на посаді так само гірничого працівника очисного вибою, звільнився 20.11.2015 через вихід на пенсію за віком.

В наданій ним довідці МСЕК від 18.11.2021 не міститься відомостей про те, у зв`язку із чим (травмою, професійним захворюванням, тощо) ОСОБА_1 встановлено 25% втрати працездатності. Огляд, проведений комісією 18.11.2021, зазначений у довідці як повторний, при цьому відомості про дату та наслідки проведення первісного огляду МСЕК позивачем суду не надані.

Оскільки повторний огляд позивача спеціалістами МСЕК здійснено більше ніж через 15 років після отримання ним травми, а дані про наявність або відсутність інших травм або професійних захворювань протягом цих років в матеріалах справи відсутні, підстав для остаточного категоричного висновку про пов`язаність травмування ОСОБА_1 19.01.2006 та встановлення йому 18.11.2021 25% втрати професійної працездатності у суду немає.

Оскільки згідно з частинами шостою і сьомою ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, ОСОБА_1 належить відмовити у задоволенні позовних вимог через їхню необґрунтованість та недоведеність підстав для відшкодування моральної шкоди з наведених ним обставин.

З наданих позивачем доказів неможливо визначити дату встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності ОСОБА_1 , отже, підстави для висновку про неналежність відповідача у даній справі також відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,5,10-13,34,141,258-259,265,274,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (85300, Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1а, код за ЄДРПОУ 13498562) про відшкодування моральної шкоди, отриманої внаслідок травми на виробництві – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 21.12.2021.

Суддя: В.С. Салькова